Ідея, задумана Макаровим і Лобановським
Ще 1965 року, більше 50 літ тому, «Динамо-2» вперше вийшло на загальнодержавний рівень, взявши участь у турнірі Класу «Б» чемпіонату СРСР. Хоча та команда, згуртована Олегом Макаровим, і грала в порядку експерименту, у ній віднайшлося відразу кілька непересічних майстрів – В’ячеслав Семенов, Павло Богодєлов, Анатолій Азаренков, Віктор Удовенко, Юрій Грузнов, Микола Бузницький, Юрій Єськін та багато інших. Як бачимо, серед них – майбутні чемпіони СРСР, тренери, функціонери, організатори футболу. Незважаючи на те, що ця команда відіграла лише один сезон (13 місце в своїй групі Класу «Б», 34 місце серед 36 команд-учасниць в загальному заліку трьох «українських» груп), «урожай» від цього покоління вийшов дуже щедрим.
Попри те, що «Динамо» мало команду дублерів, Валерій Лобановський виношував ідею щодо резервного складу. Так у 80-х роках з’явилася команда «Динамо» (Ірпінь). Під керівництвом чудового фахівця й довіреної людини Валерія Васильовича, Віктора Каневського, там засвітилася ціла плеяда молодих футболістів – Сергій Герасимець, Вадим Лазоренко, Олег Деревінський, Валерій Кінашенко, Юрій Бакалов, Юрій Миколаєнко, Сергій Процюк, Володимир Циткін, Вадим Шельменко, Михайло Стельмах і багато інших.
Обов’язковий атрибут Першої ліги
А коли 1992 року був даний старт чемпіонату незалежної України з футболу, у ньому ще не було звичного за союзними першостями турніру дублерів. Футбольний клуб «Динамо» (Київ), тим не менш, не захотів залишати без практики ціле покоління молодих гравців, тому було прийняте рішення заявити резервну команду, котра й увійшла до Першої ліги весняного сезону 1992 року. Власне, з того часу резервний склад динамівців (так звана «двієчка») є єдиним учасником усіх сезонів Першої національної ліги України.
«Динамо-2» середини 90-х
Ідею динамівців з інтересом сприйняли й інші вищолігові клуби – аж до 2004 року, коли в чемпіонаті України з’явився турнір дублерів, десятки команд з приставками «–2» і «–3» грали у нижчих лігах, збагачуючи вищолігову молодь безцінним досвідом. І, до слова, тренери юнацьких та молодіжних збірних України завжди належно оцінювали ігрову практику у Першій та Другій лігах, справедливо вважаючи, що для підростаючого талановитого покоління корисно спробувати свої сили в турнірі з реальним змагальним інтересом та більш дорослими, сталими суперниками.
Нести футбол «у народ»
У той час, коли київське «Динамо» доходило до півфіналу Ліги чемпіонів і лишалося незмінним переможцем чемпіонату України, багато фахівців вважали, що й резервна команда киян могла б сміливо боротися за медалі у вищій лізі за своїм рівнем. Однак регламентом було закріплено, що резервні склади вищолігових клубів не мають права підійматися у найвищий дивізіон, до своїх «клубів-метрополій». Хоча декілька сезонів «двієчки» й могли грати в Кубку України з усіма іншими, час від часу вибиваючи навіть апріорі досвідченіших суперників – клубних команд.
Дійсно, склад «Динамо-2» завжди був достатньо сильним, щоб привертати до себе підвищену увагу фахівців та вболівальників. Інколи на матчі резервістів ходило більше людей, ніж на деякі поєдинки за участю еліти. А особливо – на виїзді, адже приїзд резервного складу столичного суперклубу обнадіював шансом побачити у першоліговому матчі когось із динамівських зірок. У пам’ятних альбомах сотень тисяч вболівальників – спільні фото та автографи, взяті якраз на матчах за участі «Динамо-2».
Золоті роки «Динамо-2»
Тож коли кияни мали висококонкурентний склад, багатьом доводилося отримувати ігрову практику чи відновлювати форму якраз у Першій лізі. На той час «Динамо-2» було справжнім «суперклубом» другого за рангом дивізіону, і недарма за сім років - з 1997-го по 2003-й - резервний склад динамівців лише одного разу упускав медалі. Три «золота», два «срібла» та одна «бронза» – це чудовий доробок.
А треба додати до нього й вражаючі внутрішньоклубні, командні досягнення! Налагоджена динамівська піраміда з року в рік «прокачувала» через свої надра сотні гравців. Найкращі вихованці клубної академії разом із найперспективнішою молоддю потрапляли в «Динамо-3», що грало в Другій лізі. Ті, хто пробивався крізь це «сито», переходили в «Динамо-2». Найкращих чекала слава і міжнародний успіх. Навіть з появою турніру дублерів, а пізніше – з організацією молодіжної та юнацької першостей Прем’єр-ліги, існування резервної команди «Динамо» продовжується й приносить користь.
Тільки задумайтесь: ще недавно Ярмоленко, Гармаш, Рибалка та багато інших грали у Першій лізі (Футбольні герої України: їх сліди в турнірах ПФЛ. Воротарі, захисники, півзахисники, нападаючі, тренери). Де вони зараз?! Щорічно екс-гравці «Динамо-2» переходять у Прем’єр-лігу – «Говерла», «Чорноморець», «Ворскла», «Іллічівець», «Олександрія»… І лишаються успішними й там!
Чемпіонською ходою
Динамівську молодь у «Динамо-2» готували легендарні особистості – Володимир Онищенко, Анатолій Крощенко, Валерій Зуєв, Геннадій Литовченко та Юрій Калитвинцев, Андрій Гусін, Олександр Хацкевич. Нині резервний склад киян очолює заслужений майстер спорту СРСР, володар Кубка кубків 1986 року, учасник чемпіонату світу, чемпіон СРСР та Швеції Вадим Анатолійович Євтушенко (на фото).
Для повноти картини приведемо ще й три склади «Динамо-2», що завойовували золоті медалі Першої ліги.
У чемпіонському сезоні 1998/1999 «Динамо-2» задіяло такий склад:
воротарі: В’ячеслав Кернозенко (30 матчів, 23 пропущених м’ячі), Всеволод Романенко (5 матчів, 3 пропущених), Тарас Луценко (3 матчі, 1 пропущений);
захисники: Олександр Радченко (32 матчі, 2 голи), Сергій Черняк (31 матч, 4 голи), Олександр Кирюхін (28 матчів), Андрій Несмачний (22 матчі), Сергій Федоров (21 матч, 1 гол), Адріан Сосновський (18 матчів, 1 гол), Володимир Єзерський (13 матчів, 2 голи), Сергій Баланчук (12 матчів), Юрій Дмитрулін, Олександр Шевелюхин (по 6 матчів), Павло Кутас (3 матчі), Каха Каладзе (2 матчі), Олександр Головко, Олександр Згурський, Денис Русин (по 1 матчу);
півзахисники: Денис Онищенко (26 матчів, 4 голи), Василь Кардаш (19 матчів, 1 гол), Михайло Маковський (17 матчів, 2 голи), Олексій Герасименко (16 матчів, 1 гол), Сергій Кормільцев (13 матчів, 1 гол), Ігор Лагойда (12 матчів), Дмитро Михайленко (9 матчів, 2 голи), Дмитро Романенко, Геннадій Щекотілін (по 9 матчів), Олександр Хацкевич (8 матчів, 3 голи), Артем Яшкін (6 матчів, 4 голи), Юрій Калитвинцев (6 матчів), Артем Саутін (5 матчів), Віталій Лисицький (4 матчі), Дмитро Пінчук (4 матчі, 1 гол), Валентин Белькевич (3 матчі), Андрій Гусін, Ярослав Карабкін, Володимир Черников (по 2 матчі), Володимир Ковалюк, Ігор Скоба (по 1 матчу);
нападники: Олег Венглинський (28 матчів, 16 голів), Сергій Коновалов (21 матч, 9 голів), Володимир Маковський (18 матчів, 3 голи), Олександр Косирін (17 матч, 7 голів), Володимир Мазяр (15 матчів, 1 гол), Андрій Герасименко (13 матчів, 1 гол), Сергій Серебренников (10 матчів, 9 голів), Василь Попов (6 матчів, 1 гол), Сергій Мотуз (3 матчі, 1 гол), Юрій Дорошенко (3 матчі), Руслан Єрмоленко (1 матч);
президент клубу: Григорій Суркіс;
головний тренер: Валерій Зуєв.
У чемпіонському сезоні 1999/2000 «Динамо-2» задіяло такий склад:
воротарі: В’ячеслав Кернозенко (18 матчів, 11 пропущених м’ячі), Мар’ян Марущак (12 матчів, 7 пропущених), Ілля Близнюк (2 матчі, 3 пропущених), Олександр Шовковський (1 матч, 0 пропущених);
захисники: Олександр Радченко (29 матчів, 2 голи), Сергій Федоров (16 матчів, 6 голів), Володимир Єзерський (16 матчів), Раміз Мамедов (15 матчів), Павло Кутас (14 матчів, 1 гол), Андрій Несмачний (12 матчів, 2 голи), Олександр Кирюхін (11 матчів), В’ячеслав Свидерський (10 матчів), Юрій Дмитрулін (4 матчі), Каха Каладзе (3 матчі, 1 гол), Владислав Ващук, Олександр Шевелюхин (по 3 матчі), Євген Лозинський, Володимир Яланський (по 1 матчу);
півзахисники: Віталій Лисицький (24 матчі, 4 голи), Сергій Кормільцев (22 матчі), Василь Кардаш (17 матчів, 2 голи), Геннадій Щекотілін (16 матчів, 4 голи), Дмитро Михайленко (15 матчів, 3 голи), Ігор Костюк (11 матчів, 2 голи), Олексій Герасименко (16 матчів), Роман Максим’юк (14 матчів, 1 гол), Артем Яшкін (12 матчів, 4 голи), Олександр Бесараб (12 матчів, 3 голи), Дмитро Романенко (10 матчів), Олександр Хацкевич (7 матчів, 2 голи), Дмитро Пінчук (7 матчів, 1 гол), Віталій Косовський (6 матчів, 2 голи), Денис Онищенко (4 матчі), Валентин Белькевич, Ярослав Карабкін (по 3 матчі), Сергій Даценко, Ігор Скоба (по 2 матчі);
нападники: Олег Венглинський (26 матчів, 17 голів), Сергій Серебренников (18 матчів, 7 голів), Олександр Косирін (15 матч, 8 голів), Сергій Коновалов (7 матчів, 3 голи), Максим Шацьких (6 матчів), Андрій Герасименко (4 матчів), Ґеорґі Деметрадзе (1 матч, 2 голи), Руслан Єрмоленко (по 1 матчу);
почесний президент клубу: Григорій Суркіс;
президент клубу: Ігор Суркіс;
головний тренер: Володимир Онищенко.
У чемпіонському сезоні 2000/2001 «Динамо-2» задіяло такий склад:
воротарі: В’ячеслав Кернозенко (19 матчів, 9 пропущених м’ячі), Мар’ян Марущак (7 матчів, 6 пропущених), Ілля Близнюк, Олександр Шовковський (по 3 матчі, 2 пропущених), Євген Сухина (2 матчі, 6 пропущених),
захисники: Олександр Радченко (27 матчів), Сергій Федоров (22 матчі, 3 голи), Ласло Боднар (16 матчів), Володимир Єзерський (14 матчів, 1 гол), Гаррісон Омоко (13 матчів), Володимир Яланський (12 матчів), Євген Лозинський (11 матчів, 1 гол), Олександр Лучук (10 матчів), Павло Кутас (8 матчів), Горан Гавранчич (7 матчів, 3 голи), Олександр Шевелюхин (6 матчів), Каха Каладзе (3 матчі), Владислав Ващук (2 матчі, 1 гол), Олександр Головко, Юрій Дмитрулін, Юрій Загородній, Андрій Несмачний, Володимир Петровський (по 1 матчу);
півзахисники: Олег Краснопьоров (26 матчів, 1 гол), Ігор Скоба (20 матчів, 2 голи), Віталій Лисицький (19 матчі, 1 гол), Дмитро Михайленко (14 матчів, 7 голів), Геннадій Мороз (13 матчів, 4 голи), Олексій Герасименко (11 матчів), Зоран Кулич (10 матчів, 1 гол), Василь Кардаш (9 матчів), Роман Максим’юк (8 матчів, 2 голи), Володимир Черников (8 матчів), Тарас Ільницький (7 матчів, 1 гол), Артем Яшкін (6 матчів), Олександр Хацкевич (4 матчі, 1 гол), Віталій Косовський (4 матчі), Денис Русин (3 матчі), Валентин Белькевич (2 матчі, 2 голи), Дмитро Пінчук (2 матчі), Ярослав Карабкін, Андрій Оберемко, Артем Старгородський, Юрій Холопкін, Флорін Чернат (по 1 матчу);
нападники: Сергій Серебренников (23 матчі, 6 голів), Лакі Ідахор (16 матчів, 5 голів), Руслан Єрмоленко (16 матчів, 1 гол), Олег Венглинський (15 матчів, 4 голи), Сергій Коновалов (12 матчів, 3 голи Володимир Кузьмічов (12 матчів, 2 голи), ), Сергій Мотуз (9 матчів, 1 гол), Андрій Герасименко (8 матчів), Ґеорґі Деметрадзе (7 матчів, 7 голів), Максим Шацьких (3 матчі, 1 гол), Василь Попов (2 матчі), Олександр Мелащенко (по 1 матчу);
почесний президент клубу: Григорій Суркіс;
президент клубу: Ігор Суркіс;
головний тренер: Володимир Онищенко.
Видатні особистості
Звісно, за 25 сезонів у Першій лізі «Динамо-2» задіяло величезну кількість видатних у майбутньому гравців – від покоління Шевченка, Шовковського та Ващука і до новітніх зірок – Ярмоленка, Гармаша, Рибалки. Грали за резервістів і легіонери – узбек Шацьких, бразилець Клебер, кувейтець Саухі, нігерієць Омоко, хорват Леко, болгарин Чепілов, словак Брушко. Та хіба всіх перелічиш?
Андрій Шевченко забив 21 м’яч в 56 матчах за «Динамо-2»
Однак ми назвемо «гвардійців» «Динамо-2» – тобто гравців, які провели найбільше матчів у складі цієї команди:
190 матчів – Сергій Федоров;
173 – Олег Венглинський;
172 – В’ячеслав Кернозенко;
171 – Артем Бутенін;
149 – Олександр М. Головко;
148 – Євген Морозенко;
147 – Дієґо Суарес;
145 – Володимир Анікеєв;
145 – Сергій Баланчук;
145 – Тарас Луценко.
…А також відзначимо найкращих бомбардирів в історії «Динамо-2»
64 голи – Олег Венглинський;
55 – Олександр Алієв;
37 – Андрій Гусін;
36 – Віталій Самойлов;
34 – Дмитро Воробей;
31 – Олександр Косирін;
27 – Андрій Зав’ялов;
23 – Дмитро Коркішко;
22 – Олексій Антюхін;
22 – Ігор Костюк.
Олександр Алієв визнавався найкращим гравцем і ставав найкращим бомбардиром Першої ліги
Символічна збірна – наостанок
А щоб стаття про «Динамо-2» вийшла ще й показовою, наостанок ми складемо історичну символічну збірну за 25 першолігових сезонів резервної команди киян. Відразу скажемо – це завдання далеко з не найпростіших. Пояснимо, чому. Передовсім, «Динамо-2» – це клубна команда, яка входить у піраміду, на вершині якої – перший, основний склад. Тому футболісти виступали за «Динамо-2» фрагментарно – то переводячись у вищоліговий склад, то віддаючись в оренди, то відновлюючись після травм. По-друге, дехто із великих зірок нашого футболу грав за «Динамо-2» фрагментарно. По-третє, команда виконувала свої внутрішньоклубні завдання, що різниться з самою філософією інших учасників Першої ліги.
Тож ми утворили дві символічні збірні. Першу – зіркову, за майбутніми досягненнями гравців «Динамо-2». Другу – суто тутешню. Із числа тих гравців, які саме за «Динамо-2» провели значні відрізки своєї кар’єри. Як бачите, нинішня «легенда ПФЛ» трішки відрізняється від інших команд в нашому історичному циклі. Але її участь у Першій лізі прикрашає і наш дивізіон в цілому. Щоб переконатися в цьому, достатньо переглянути історію…
Артур Валерко
Фото: Офіційний сайт ФК «Динамо» Київ, з архіву ПФЛ
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
