Як виявилося, екс-лідер свердловського «Шахтаря», гравець, який пограв в алчевській і днпродзержинській «Сталі», був змушений на окупованій території грати в складах різних команд для підтримання форми. Про це, а також про проблеми із заявкою на цей сезон чемпіонату України, він розповів в інтерв'ю прес-службі ПФЛ.
- Олександре, зважаючи на повідомлення в ЗМІ, ви встигли пограти в так званому «чемпіонаті ЛНР» за ровеньківський «Гірник» та СК «Зоря», а ще зіграти у складі «збірної ЛНР» проти Абхазії. Як ви там опинилися?
- Моєю останньою командою була дніпродзержинська «Сталь», з якою після осінньої частини сезону 2014/15 було розірвано контракт за обопільною згодою сторін. Я повернувся в рідний Луганськ до сім'ї і протягом зимового міжсезоння так і не отримав жодної пропозиції щодо продовження кар'єри. Щоб підтримувати ігрову форму, тренувався з місцевими командами і грав у товариських матчах.
- Ви розуміли, що ніяких перспектив це вам не обіцяє? Швидше навпаки...
- Я не ставив перед собою ніяких цілей. Для мене важливо було підтримувати ігровий тонус, мені доводилося тренуватися та грати в тих умовах, які були на той момент. В Луганську я народився, виріс і мені нікуди було їхати.
- Коли ви прийняли рішення повернутися в чемпіонат України?
- Всю свою футбольну кар'єру я виступав у змаганнях ПФЛ: в Першій і Другій лігах. Зараз мені надійшла конкретна пропозиція від однієї з команд Ліги. Над нею не роздумував ні хвилини, я відразу ж поїхав, щоб грати.
Але, як виявилося, з моєю заявкою у чемпіонат України існують певні проблеми з боку керівних футбольних органів. Було неприємно читати в пресі на свою адресу звинувачення в зраді і таке інше через мою участь у матчах на окупованій території. Але я професіональний футболіст і просто намагався підтримувати форму. Хоча без професіонального футболу це було робити дуже важко. Я просто хочу грати і приносити користь вітчизняному футболу.
- Ви розраховуєте на те, що незважаючи ні на що, вам дозволять заявитися для участі у змаганнях ПФЛ?
- Так, я розраховую, що свою позицію вищі футбольні органи переглянуть. Не вважаю, що порушив спортивні принципи і дав привід відмовити мені в заявці. Загальноприйняте правило говорить, що футбол - посол миру.
- Як давно ви вже не граєте на окупованій території?
- Зараз ми збираємося і тренуємося з хлопцями, які свого часу грали на професіональному рівні. До того ж, бігаю за індивідуальною програмою, щоб підтримувати фізичну форму, і чекаю дозволу на отримання паспорта футболіста.
- Який винесли урок з усієї цієї ситуації?
- Україна дала мені все, що у мене зараз є: сім'ю, кар'єру, можливість займатися улюбленим футболом і розвиватися. Тут я народився і виріс, не пов'язую своє життя ні з якою іншою країною. Моя мрія номер один – грати в чемпіонаті Україні на професіональному рівні, як і раніше. Хочу, щоб у нас настав мир і розуміння.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
