Нас усіх порівнюють. Неважливо, з ким – з братом, сестрою, батьками, друзями, знайомими. Це - факт. Головних тренерів команд – з попередниками, з успіхами, які досяг клуб раніше. Але найбільше дістається наставникам Великих клубів, у яких є довга і славетна історія. В ній, звичайно, знайдеться людина, яка змогла вивести ФК на абсолютно новий рівень, виграти багато трофеїв, відкрити світу нових зірок футболу тощо.
Сергія Реброва, з першого дня на посаді головного тренера, порівнювали з Блохіним. Через місяць Сергій Станіславович, ще у ранзі в.о., виграв з київським клубом більше трофеїв, ніж Олег Володимирович за 1,5 року.
Вже після здобуття Кубка України-2014 багато журналістів, вболівальників почали порівнювати коуча «динамівців» з Метром.
«Хто мене порівнює з Валерієм Лобановським? Я ще нічого не досяг. Тільки виграв Кубок України, а ви зараз говорите про порівняння з Валерієм Лобановським» (с) Сергій Ребров
12 тренер за 12 років. Хтось працював декілька місяців у ранзі головного тренера, дехто - у ранзі в.о. За цей період цілих 3 роки команду очолював Юрій Сьомін, найдовше серед усіх. Кожного порівнювали з Валерієм Васильовичем.
Тренер – людина творча, він має право на помилку. У Лобановського вони також були. 1976 рік, наприклад. Монреальська Олімпіада, задля якої пожертвували майже усім. Гравці були на межі. Як наслідок – провал. Лише 3 місце, величезний потік критики у пресі. Про відлучення з посади головного тренера збірної та заборони тренувати національні команди СРСР казати, думаю, не слід. Це зрозуміло, адже функціонери СпортКомітету Союзу завжди рубали з плеча.
Це вже потім буде бунт у «Динамо», відставка Базилевича, новий тренерський штаб київського клубу…
Що цікаво, Лобановського майже ні з ким не порівнювали. А було з ким: Ошенков, при якому «Динамо» вперше виграло Кубок СРСР у 1954 році. Соловйов - тренер, який привів киян до першого чемпіонства у Союзі 1961 року. Перша не московська команда, яка змогла виграти золоті медалі. Насамкінець – Віктор Олександрович Маслов, після конфлікту з яким Лобановський-гравець пішов з команди. Згодом Метр буде називати Діда (прізвисько Віктора Олександровича – Авт.) одним з перших тренерів, який почав грати у тотальний футбол. Система у чотири півзахисники з’явилась в «Динамо» ще до Англії на ЧС-1966.
Так, вже згодом, очоливши рідний клуб, Валерій Васильович буде робити свою команду, з якою він пропрацює 16 років, з перервою на рік у 1983. Деякі компоненти гри будуть нагадувати «масловські». Наприклад: «Неможливо вимагати від гравця те, що він не в змозі виконати. Треба привносити новаторські методи так, щоб можливості гравця, які дані йому від природи, були використані найкращим чином. Чи шукати іншого виконавця, що ми і робимо в «Динамо». Це не рецепт – принцип».
Звичайно, були і інші методи, принципи, які Лобановський-тренер взяв у Віктора Олександровича та впровадив у гру київського клубу.
«Тренер повинен вчитися все життя. Якщо зачерствів, перестав вчитися - значить, перестав бути тренером. Час не обдурити. Він розставляє акценти. І вчить – теж», - цитата з книжки Лобановського «Нескінченний матч».
Ребров вчився у Лобановського, будучи гравцем. Вчився у «Тоттенгемі», «Вест Хемі», «Фенербахче», «Динамо» та, нарешті, «Рубіні». Саме там він зустрів свого нинішнього асистента – Рауля Ріанчо. Без нього вже неможливо представити не те, що тренерський штаб столичного клубу – гру команди.
Як тут не згадати слова Ігоря Суркіса про те, що Ребров часто жертвував своїм відпочинком, їздив вчитись до «Боруссії» Дортмунд, «Манчестер Сіті». Тоді, коли лише увійшов до тренерського штабу першої команди. А інформацію про те, що Сергій Станіславович працює майже в такому ж режимі, як і Лобановський, майже цілодобово, гадаю, багато хто сприйняв з великим оптимізмом.
Звичайно, порівнювати цих двох тренерів не зовсім коректно. Футбол не стоїть на місці, кожного дня з’являється щось нове. Здається, все вже придумали, але ні – новатори знаходяться. Прогрес цього виду спорту не зупинити, не обмежити. Той футбол, що був у 70-80, та навіть у кінці 90-тих, поступається нинішньому у багатьох компонентах. Головний – універсалізація гравців.
Команди Лобановського, команди-«зірки», випереджали час років на 10. Про це багато хто говорив, писав. У нього не було догм, були лише принципи. А вони, за Лобановським, повинні модернізуватись так, як цього вимагають обставини, час, ідеї…
Ребров не єдиний, кого порівнюють у своєму клубі. До прикладу можемо взяти головного суперника «Динамо» - «Спартак». Там кожного порівнюють з Костянтином Бєсковим. Якщо ж ми будемо говорити про європейські клуби, найбільш очевидним є порівняння нинішніх тренерів з сером Алексом Фергюсоном у «Манчестер Юнайтед».
Тренерів будуть порівнювати завжди. Від цього нікуди не дітись, не уникнути. Вони приречені на це. Так вже склалось життя…
Олександр Ушаков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
