- Набравши ваш номер, був приємно здивований, почувши замість гудків гімн України...
- Я його встановив дуже давно - ще виступаючи в «Динамо».
- Ви - уродженець селища Новоайдар Луганської області. Давно були на батьківщині?
- На новий рік. Відзначав це свято вдома з батьками. Новоайдар - це українська територія. Завжди була нею - і буде.
- Поговоримо про футбол. Навскидку згадайте, коли востаннє ваше прізвище значилося в списку запрошених до збірної?
- Точно і не скажу... Але, напевно, років зо два тому. Пам'ятаю, що остання гра, в якій я брав участь, носила статус товариської і проходила в Києві на «Олімпійському».
- З чим пов'язуєте настільки тривалу перерву в кар'єрі в національній команді?
- З травмою і відсутністю ігрової практики на належному рівні. Якийсь час я перебував не в кращій ігровій формі, але на даний момент відчуваю себе добре. Постараюся виправдати надану мені довіру.
- За два роки в збірній з'явилося багато нових облич. Чи є серед них футболісти, з якими раніше не були знайомі?
- Таких багато. З Будківським і Петряком, скажімо, якщо раніше і перетиналися, то в іграх Прем'єр-ліги, перебуваючи по різні боки барикад. Ближче ми познайомилися вже тут.
- Чи не здивувалися, дізнавшись про виклик до збірної?
- Трохи. Хоча підсвідомо я чекав цього. Дуже хотів знову опинитися в головній команді країни. Тому і поїхав до Греції, щоб мати можливість повернутися і в збірну, і в «Динамо».
- В поле зору тренерського штабу збірної непросто потрапити зі скромного клубу, який виступає в не найсильнішому чемпіонаті Греції. Чим заслужили це право - здогадуєтеся?
- Важко однозначно відповісти на це питання. Напевно, роботою, самовіддачею. Прагнув вийти на належний рівень - і це зіграло свою роль.
- Як сприйняли ваш виклик у національну збірну в «Платаніасі»?
- Про виклик я дізнався тільки в понеділок. У цей день у нас був вихідний, тому про реакцію партнерів по команді мені нічого невідомо. А ось співробітники клубу привітали на великому емоційному підйомі. Напевно, так відбувається не тільки в «Платаніасі» - завжди приємно, коли футболіст твоєї команди отримує запрошення в національну команду.
- Грецький клубний футбол у наших уболівальників асоціюється насамперед з «Олімпіакосом», «Панатінаїкосом», ПАОКом і АЕКом. А що являє собою «Платаніас»?
- Перераховані вами клуби дійсно відносяться до великих. У цієї четвірки багата історія, багато титулів. Представляє невелике містечко на острові Крит. «Платаніас» є маленьким за грецькими мірками клубом, але грають тут хороші футболісти. Вони демонструють відмінну гру, їх тренує класний фахівець. Та й про керівників клубу можу сказати добрі слова.
У «Платаніаса» немає максимальних завдань. Для нас головне - показувати якісний футбол, в кожному матчі грати на перемогу і бути на хорошому рівні в чемпіонаті, не опускаючись нижче середини турнірної таблиці. На даний момент ми ділимо шостий-сьомий рядок, маючи непогані шанси поборотися за одну єврокубкову путівку.
- У Греції ви швидко освоїлися?
- Перший місяць було важко, але поступово адаптувався. Тепер уже все добре. Спасибі хлопцям в команді, які мене всіляко підтримували. Як і працівники клубу, і тренерський штаб.
- Заборгованості із зарплати і преміальних немає?
- Про фінансові проблеми в «Платаніасі» я навіть не чув. Ніхто з партнерів не скаржиться, та й у мене все нормально.
- На якій позиції граєте в «Платаніас»?
- На місці центрального захисника. Правда, один матч - проти «Панатінаїкоса» - провів на лівому фланзі оборони. Перед цією грою головний тренер запитав, чи зможу зіграти зліва. І коли я сказав, що в Україні постійно діяв на позиції лівого захисника, він був трохи здивований.
- Зі старою новою роллю впоралися?
- Мабуть. Наставник претензій не висував, хоч ми і програли - 0:1.
- Чи не з вашого чи флангу дозрів гол?
- (Сміється). Уже й не пригадаю. Напевно, ні.
- Якою мовою спілкуєтеся з одноклубниками?
- Трохи англійською, трохи грецькою. Партнери мене розуміють, я їх теж. Головний тренер розмовляє грецькою, його помічник знає англійську. Якщо мені щось незрозуміло, у нього перепитую.
- Наскільки глибокі ваші пізнання в обох мовах?
- Англійська у мене була слабенька, але вже підтягнув. Що стосується грецької, то її я взагалі не знав. Однак відсотків на тридцять-сорок освоїв. Цього достатньо, щоб вільно спілкуватися як на професійні, так і на побутові теми.
- Що в Греції порадувало або здивувало вас найбільше?
- Висока відвідуваність матчів і божевільні в хорошому сенсі цього слова фанати. Для мене найбільшою радістю є те, що граю в футбол. Від нього я отримую задоволення. Виклик до збірної радісне відчуття тільки посилив.
- Переконатися, що «в Греції все є» вже встигли?
- Напевно, ще ні. Моїм головним завданням при переїзді в цю країну було грати. Хоча, якщо задуматися, все необхідне для життя тут є. Наприклад, в Греції круглий рік можна купити будь-які фрукти-овочі.
- Повернемося до збірної. З Михайлом Фоменком встигли поспілкуватися?
- Так, перед вівторковим тренуванням. Він запитав, як мої справи, чи не було травм. А ще - поцікавився футбольними справами в Греції.
- Оскільки лінія оборони нашої команди понесла незаплановані втрати в зв'язку з пошкодженнями Євгена Хачеріді та Ярослава Ракицького, готові при необхідності їх замінити?
- (Без вагань). Звичайно ж, готовий! Можу діяти і в центрі, і зліва. Але де я буду потрібен - вирішувати тренерському штабу.
- На Євро-2012 ви грали в збірній пліч-о-пліч з Андрієм Шевченком, який дебютує в національній команді в ролі тренера...
- Для нього це новий досвід. Шевченко звикає до нових функцій, а ми з хлопцями, строго дотримуючись субординації, звертаємося до нього виключно на ім'я та по батькові, - розповідає Селін в інтерв'ю Спорт Експрес в Україні.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
