- Андрію, чому одні гравці часто отримують травми, а інших вони обходять стороною?
- Вважаю, що є генетична схильність до травматизму. Багато що залежить і від того, наскільки фундаментальне здоров'я заклали в нас наші батьки. Хтось може за багато років отримати забій коліна, підвернути голеностоп, і це в гіршому випадку, а інші футболісти часто травмуються. Тут нічого не поробиш.
- Стверджують, що більше до травматизму у футболі схильні гравці лінії атаки...
- За статистикою так воно і є. На них припадає 70% травм, 20% пошкоджень дістається захисникам і 10% - воротарям.
- Яка ведеться робота з профілактики травм?
- Перед кожним тренуванням або грою проводяться стандартні процедури. Перший етап - розігрівання м'язів. Робиться це за допомогою спеціальних препаратів, гелів, розтирань. Футболіст виходить на поле з уже розігрітими м'язами. Хлопці обов'язково тейпіруються - накладається спеціальна утримуюча пов'язка на голеностоп. Для мінусового температурного режиму є спеціальні прокладки, які підкладаються під устілки бутс - вони не дають замерзнути ногам. І головне - розминка на полі, яку проводять тренери з фізпідготовки.
- Гравець, отримавши травму, лежить на газоні. Ви стрімголов несетесь до нього. Ваші дії?
- За лічені секунди необхідно визначити характер травми, яку допомогу йому надавати. Необхідно швидко визначити, чи зможе він продовжити гру або буде потрібна заміна. На тобі відповідальність прийнятого рішення - його чекає тренер.
- Що ніколи не можна говорити футболістові?
- Вголос вимовляти те, що бачиш. Не завжди слід називати гравцеві діагноз. Краще швидше його заспокоїти.
- Скільки фахівців входить у медичну групу «біло-синіх»? Адже це не тільки лікарі...
- У першій команді «Динамо» три лікарі - Володимир Малюта (він уже багато років працює в клубі), Леонід Миронов і я. Є фізіотерапевт Павло Швидкий, остеопат-масажист Анатолій Сосинович, три масажисти - Василь Ященко, Сергій Мироненко, Андрій Собченко. Свої лікарі в молодіжній команді, в «Динамо-2», в динамівській школі.
- Часом проблеми зі здоров'ям виникають на рівному місці. Гравець поспішав до своєї машини або клубного автобуса, послизнувся - розтягнення, шапочку взимку не надів - застуда, після тренування випив холодної води - хворе горло. Ви з таким стикаєтеся?
- Є подібні проблеми і у нас. Ми не перестаємо нагадувати, щоб футболісти були уважні в побуті.
- Лікарі завжди разом із командою?
- Аякже! Підготовчі збори, тренування, матчі - ми завжди поруч. У нас із командою один робочий графік, приділяємо багато уваги травмованим, які відновлюються за індивідуальним графіком. Розписуємо програму реабілітації, які процедури виконувати.
- Раніше динамівці оперувались у Києві, зараз літають до Німеччини, Бельгії та інших країн...
- Все залежить від характеру травми. Десь є хороший фахівець з пахових кілець, десь - з лікування голеностопа. Немає значення, де знаходиться клініка, головне, щоб вдалою була операція. Ми ж завжди супроводжуємо їх. Часто у гравців виникають проблеми з хрестоподібними зв'язками - тут золоті руки у київського хірурга Ярослава Лінька.
- Іноді футболіст намагається переконати наставника, що через травму або просто погане самопочуття грати або тренуватися він не може. Для винесення вердикту тренер направляє його до вас. Ви можете розрізнити симуляцію?
- Розрізнити можу, для цього є певні медичні прийоми.
- Медицина не стоїть на місці. В «Динамо» впроваджуються медичні нововведення?
- Ми йдемо в ногу з часом. Фізіотерапевтична апаратура, відновлювальні методики - за всіма новинками ми стежимо. Так, відновлювальні методики повинні відповідати сучасним вимогам. Потрібно знати, які кошти на даний момент дають найкращі результати в плані відновлення організму. Всі інновації вимагають величезних витрат, але керівництво клубу вирішує всі проблеми, завжди йде нам назустріч.
- Спортивні лікарі відрізняються від звичайних?
- Медицина скрізь однакова. Просто в нашій сфері потрібно миттєво ставити діагноз, це архіважко. Крім професійних навичок, треба знати специфіку виду спорту.
- Відомий спортивний лікар Савелій Мишалов, який працював у московських клубах «Динамо» і «Локомотив», а також у складі збірної СРСР, в одному з інтерв'ю сказав: «Цікавим пацієнтом був Олег Блохін. Ось хто обожнював лікуватися! Протягом дня по кілька разів підійде, поскаржиться: то у нього голова болить, то поперек, то голеностоп. і поки допомогу не надаш - не піде. Правда, на час тренувань та ігор все кудись зникало».
- У «Динамо» і зараз є такі пацієнти, які можуть по кілька разів підійти, порадитися, поскаржитися. Я завжди вислухаю, дам пораду. Але грати, як Олег Володимирович, на жаль, у них не виходить...
- Чи видасте ви футболіста, якщо вранці відчуєте, що від нього є запах алкоголю?
- Якщо з таким зіткнуся, то так. Це частина моєї роботи.
- Скільки кілограмів втрачає гравець за інтенсивне тренування?
- Півтора-два, але буває і більше.
- Що з української кухні люблять іноземці? І чи є спеціальні вимоги до раціону гравців?
- Харчування - дуже важливий момент. Існують спеціальні дієти перед матчами, під час зборів. Все це ми контролюємо. Побажання футболістів обов'язково враховуємо. Що стосується іноземців, то вони люблять український борщ, вареники. Хоча остання страва - не зі спортивної кухні.
- Коли дивитеся матч за участю своєї команди, за що переживаєте - за результат або за те, щоб не було травм?
- Хочеться, щоб «Динамо» перемагало в кожній грі, і щоб травми обходили стороною моїх підопічних. І не тільки моїх. За довгі роки роботи помітив, що восени гравці більше схильні до травм, накопичується втома, погіршується стан футбольних полів. А характерні травми - пахові кільця, голеностоп, колінні суглоби, меніск.
- З легіонерами складніше працювати?
- Ні, реабілітація у всіх однакова, і травми такі ж, як і у наших хлопців.
- Жартома кажуть: «Сало сила - спорт могила». Чи є серед футболістів повністю здорові?
- Великі навантаження, а без них сучасний футбол неможливий, позначаються і на організмі. Людина, яка не займається спортом регулярно, не витримує і двадцяти відсотків запланованої роботи на тренуванні.
- Якби вам випала нагода вибрати для «Динамо» найкращого, на ваш погляд, футболіста в світі, хто б це був?
- Для мене найкращим був, є і завжди буде Андрій Шевченко. Бажаю йому успіхів і на тренерській ниві.
- Ваш старший брат Ігор - теж спортивний лікар?
- Так, він довгий час працював із футбольними збірними України, а зараз займається з хлопцями в «Динамо-2». Завдяки йому спортивним лікарем став і я. Я люблю свою роботу, вона охоплює різноманітні напрямки. Тут і травматологія, і функціональна діагностика, і фармакологія.
- А чим ви, Андрію, займаєтеся у вільний час?
- А його практично немає. Тренувальні збори, ігри, перельоти, робота на базі... Турбот вистачає. До того ж, у мене підростають сини. Ярославу вже 11 років, Міші - 8. Хотілося б приділяти їм і дружині більше уваги. Коли потрапляю додому, відчуваю себе щасливою людиною. Щасливий я і тоді, коли моя команда перемагає, приносячи радість своїм уболівальникам, - цитує Андрія Шморгуна «Обозреватель».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
