- За стільки років, прожитих на Заході, ви, напевно, трохи відвикли від звернення по імені-батькові. Потроху звикаєте?
- Насправді, давно звик. (Сміється). Андрієм Миколайовичем мене стали називати ще в «Динамо» - в кінці кар'єри гравця.
Так звертався дехто з молодих хлопців. Я не зациклений на субординації і не бачу проблеми в тому, що хтось звернеться просто по імені, але якщо в нашій культурі існує така форма звернення до старших, вважаю, її слід дотримуватися.
- Олександра Шовковського, який всього на півтора роки старший вас, молоді гравці в «Динамо» часом величають дядьком Сашком. У збірній все ще нікому не спало на думку назвати вас дядьком Андрієм?
- Ні-ні! (Заразливо сміється). Ось тільки «дядька» для повного щастя мені не вистачало!
- Ветерани національної команди в один голос запевняють, що і для них ви тепер стали Андрієм Миколайовичем. Але важко уявити, що той же Анатолій Тимощук, скажімо, звертається до вас настільки офіційно...
- Звертається - і подає цим приклад молоді. У неформальній обстановці ми можемо називати один одного як захочемо, але в тренувальному процесі слід дотримуватися правил і існуючої в нашій країні традиції. Це питання дисципліни - і досвідчені футболісти чудово розуміють її важливість.
- Олег Гусєв каже, що йому-то якраз легше всіх було перемкнутися і називати вас по імені-по батькові: мовляв, в динамівській компанії вас давно називали Миколайовичем, Сергія Реброва - Станіславовичем, його самого - Анатолійовичем...
- Це дійсно так. (Посміхається). Але ми, здається, занадто загострюємо увагу на цьому питанні.
***
- Тоді змінимо тему. Не тільки мені здалося, що ви дуже органічно вписалися в тренувальний процес збірної, Фоменко відразу доручив вам самостійне ведення занять. Ви справді відразу відчули себе в своїй тарілці - або спочатку все ж існували якісь труднощі?
- Все дійсно пройшло органічно. Інакше, напевно, і бути не могло: запрошуючи в свій штаб, Михайло Іванович чітко знав, які завдання поставить переді мною. Ми багато розмовляли на різні теми. Крім того, я провів у збірній майже двадцять років як гравець, і з принципами роботи національної команди був добре знайомий.
- На тренуванні, що передувала матч з Уельсом, ви брали найактивнішу участь в тій частині, де відпрацьовувалося завершення стандартних положень. Пам'ятаю, як мало не за руку відводили кожного гравця на його місце в штрафному майданчику. Гол, забитий Андрієм Ярмоленком в ворота валлійців, став наслідком однієї з таких заготовок?
- Ні, це була задумка Ярмоленка і Руслана Ротаня, про яку я, чесно кажучи, не знав. Для мене, як вам відомо, цей збір перший, а хлопці, судячи з усього, давно тримали цю комбінацію в головах, і тільки зараз випала нагода її втілити. Гол вийшов класним, нічого не скажеш!
- Головним сюрпризом в поєдинку з Уельсом стала поява зліва в півзахисті Дениса Гармаша, хоча той же Віктор Коваленко в «Шахтарі» минулої осені мав досвід гри на фланзі. Якщо не секрет, чия була ідея?
- Тренерського штабу, звичайно ж. Ми вирішили спробувати Гармаша на фланзі, щоб подивитися, як буде діяти п'ятірка півзахисників в цьому варіанті. Тому і обмежилися однією заміною - Ротаня на Сергія Сидорчука. У цій зустрічі ми не могли розраховувати на Женю Коноплянку - представився шанс побачити на практиці, хто і як здатний замінити його на брівці, якщо така необхідність, не дай Бог, виникне у нас у Франції.
***
- Коваленко, траплялося, опинявся навіть на місці правого захисника. Це ситуативно - чи передбачалося установкою?
- Розташування футболістів диктує конкретна ігрова ситуація - і в цьому сенсі гравець, який діє в клубі на різних позиціях і в цьому матчі переміщався по всьому полю, був дуже корисний команді.
- Наша збірна завдала по воротах Уельсу не надто багато ударів. Ярмоленко після матчу зізнався, що в другому таймі команда хотіла піти на штурм, але в перерві була дана установка атакувати другим темпом, з глибини...
- По-перше, ми вели в рахунку. А по-друге, сучасний футбол вимагає компактності, всі розуміли, чим загрожує створення великого розриву між лініями. Змагатися нам довелося з досить сильною командою, яка без праці могла скористатися нашими помилками.
З іншого боку, ми чекали від валлійців більшої агресивності, але вони теж вибрали компактну манеру гри - і не поспішали великими силами йти вперед. Тому у нас і не виходили швидкі контратаки, Уельс практично не давав нам вільних зон. А ті атаки, що вдавалося провести, так і не доходили до логічного завершення. Ось вам і причина не дуже результативної гри.
- Чи можна говорити, що в цьому поєдинку ви моделювали гру на чемпіонаті Європи проти Північної Ірландії?
- Це була одна з ідей. В цілому команда виконала установку, виглядала компактно, непогано оборонялася, не створювала простору між лініями. Не все вийшло в атаці, але у нас ще є час, щоб виправити помічені недоліки. Що ж стосується рішення обійтися без масових замін, то до цього нас підштовхнула остання чверть години у зустрічі з кіпріотами: після внесених коректив гра зламалася.
- Якщо говорити не про результати, а про якість гри, матчі з Кіпром і Уельсом вселили в вас більше оптимізму - або не факт?
- Першу гру вдалою не назвеш, але друга, мені здається, стала однозначним кроком вперед...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
