Захисники частіше за все не підстраховують товаришів, що йдуть у відбір м'яча; хави грають кожен за себе; форварди і не думають відкриватися для передач їм м'яча на хід, а стоячи, колупають в носі. Такого футболу у виконанні земляків я не бачив навіть в 1945 році, коли у них нили фронтові рани, а ноги підкошувалися від недотренованості.
Але ж завдяки торішньому успіху київського «Динамо» публіка стала забувати роки, проведені командою в тіні переможної ходи донецького «Шахтаря». Який же собака вкусив їх у цій грі?
Нещодавно в пресі промайнула тирада Сергія Реброва про його зустріч із власником динамівського клубу. Чи була вона запланована, і про що конкретно відбулася розмова, публіка так і не дізналася. Зате чітко прозвучало щось схоже на здогад: мовляв, мабуть Реброву чи то доведеться, чи то вдасться витримати терміни договору його служби в київському «Динамо» - текст був складений якось розмито, на манер лондонського туману.
Що б там не було, кубковий поєдинок із підопічними тренера Шарана динамівці Києва провели так, немов перебували в стані гроггі. У спорті подібні події не прощаються ні тренерам, ні спортсменам.
Валерій Мирський
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
