Важко знайти в трактуванні футбольних Правил більш спірній пункт, ніж про гру рукою. Точніше, не саме трактування, а те, як його інтерпретують арбітри. Скільки вже команд постраждало від цього різночитання і скільки постраждає в майбутньому? Свіжі приклади були в чвертьфінальних матчах Ліги чемпіонів 2015/16, де «Баварія» приймала «Бенфіку» та ПСЖ помірялося силами з «Манчестер Сіті», а також у вчорашньому матчі Ліги Європи «Брага» - «Шахтар».
На «Альянц Арені» на 29-й хвилині зустрічі капітан мюнхенців Філіп Лам в своїй штрафній площі рукою перервав простріл Гайтана, але ж атака португальців була вкрай небезпечною, і сам пас слідував на Елізеу, який вривався у вільну зону. У протистоянні паризького і манчестерського клубу Анхель ді Марія на 67-й хвилині прострілював в штрафний майданчик, і знову м'яч потрапив в руку захисника (Гаель Кліші невдало зіграв) - арбітр промовчав і пенальті не призначив. Також можна згадати і спірний момент в матчі «Брага» - «Шахтар», коли на 58-й хвилині зустрічі м'яч потрапив в руку Віктору Коваленку.
І такі приклади зустрічаються дуже часто, є навіть легендарні моменти, як то «Рука Бога» від Марадони на чемпіонаті світу 1986-року в Мексиці або очевидне підігравання собі рукою Тьєрі Анрі, коли Франція в плей-оф зі скрипом обіграла Ірландію і пробилася на чемпіонат світу 2010-го року.
Причина такої плутанини в тому, що гра рукою - заборонений для польових футболістів прийом, і вони караються за цей проступок штрафним ударом і часом навіть жовтою карткою. Хоча проблема ця не нова, розбіжності про право грати руками привела в 1863 році до поділу любителів поганяти м'яча на два табори - регбістів і власне футболістів.
Про регбі ми говорити, звичайно, не будемо, а ось більш детально ознайомитися з футбольними правилами не завадило б. Зараз, крім воротаря, ніхто зі спортсменів не має права грати руками, за винятком гравців, які вкидають м'яч з-за бокової лінії. За порушення правил встановлено покарання - штрафний удар, вільний удар або пенальті, якщо справа була в штрафному майданчику. Однак бувають моменти, коли м'яч торкнувся руки, але покарання не слідує. Ці випадки теж обумовлені в Правилах. Виявляється, суворо забороняються тільки умисні торкання, удар, зупинка м'яча рукою по всій її довжині від плеча до кисті. Випадкове потрапляння м'яча в руку не є порушенням правил, в якій би точці поля воно не сталося. Не вважається умисною гра руками, коли футболіст інстинктивно закриває обличчя, щоб захиститися від м'яча, або м'яч торкнувся руки, відскочивши від землі, вдарився об неї, коли гравець стоїть спиною до суперника.
Тепер пару слів про ненавмисне торкання м'яча рукою. Право визначити випадковість чи навмисність гри рукою надано тільки і виключно головному арбітру матчу, рішення якого є остаточним і не підлягає оскарженню. Тобто суто суб'єктивне рішення, яке звичайна людина повинна прийняти за одну-дві секунди. Або іншими словами, істотний вплив людського фактора.
Ось невелика, але дослівна витримка з Правил:
Гра рукою має на увазі навмисну дію гравця, який торкається м'яча кистю руки або рукою. Арбітр повинен врахувати наступні аспекти:
- Рух руки в напрямку м'яча (а не м'яча в напрямку руки);
- Відстань між суперником і м'ячем (несподіване потрапляння);
- Положення руки не обов'язково означає, що має місце порушення;
- Торкання м'яча предметом, який знаходиться в руці (предмет одягу, щиток і т.д.) означає, що має місце порушення;
- Удар по м'ячу кинутим предметом (бутса, щиток і т.д.) вважається порушенням.
Перегортаючи правила, ніхто не зможе знайти більш докладної вказівки на те, як точно визначити наміри гравця зіграти (або не зіграти) рукою. Тому суддя приймає рішення виключно за допомогою рекомендацій ФІФА. І виправдання «Ну такі вже не призначають!» або навпаки «Як можна за таке не призначити!», час від часу звучать зовсім безглуздо. Адже поки ні рефері, ні контролюючі органи, ні вболівальники не здатні влізти в мозок гравця та дізнатися його наміри грати за правилами або порушувати їх. До того ж, не варто забувати і про рефлекс, коли в динамічній боротьбі футболіст інерційно може поставити руку і зірвати небезпечну атаку суперника, незрозуміло, як бути з цими моментами. В історії футболу були випадки, коли форварди спеціально намагалися пробити і потрапити в руку захиснику, і в таких моментах навіть призначався пенальті.
Останнім часом все частіше піднімається питання про введення в футболі відеоповторів, але це ще більш складна тема. Втім, сучасне технічне обладнання цілком може вирішити багато нагальних проблем. Поправок до цього нововведення безліч, і всі вони перебувають у стадії вдосконалення; коли з'явиться остаточний варіант, тоді і варто його обговорювати. Однак, якщо продумати всі нюанси, відеоповтори можуть вирішити найголовнішу проблему - коли різні арбітри в однакових ситуаціях приймають абсолютно різні рішення. Іншими словами, з'являється можливість звести до мінімуму людський фактор.
Отже, щоб підвести підсумок всього вище написаного, відзначимо, що згідно з Правилами, навмисне грати рукою в футболі може тільки футболіст, який вводить м'яч в гру з ауту, а також воротар в межах власного штрафного майданчика. А ось випадково, без наміру зіграти може будь-який гравець в будь-якій точці поля. Але тільки якщо головний арбітр не вирішить, що футболіст діяв навмисно. І тут вже не важливо, чи змінив м'яч траєкторію польоту, якою була відстань від руки до м'яча, і чи був час у гравця уникнути дотику.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
