Президент Польського футбольного союзу Збігнєв Бонек розповів про вдячність Григорію Суркісу за Євро-2012, значення Роберта Левандовскі для збірної Польщі та різницю між польським та українським футболом.
Що для збірної Польщі означає вихід на Євро-2016?
Для нас це має велике значення. Ми не змогли кваліфікуватися на Кубок світу-2014, хоча дуже на це розраховували. Тому поставили собі за мету зіграти на чемпіонаті Європи. І нам це вдалося (Польща зайняла друге місце у групі, поступившись Німеччині одним очком). Успіх став можливим завдяки федерації, тренеру, команді і всьому польському футболу.
Поляки потрапили в одну групу з Україною. Задоволені таким жеребом?
Завжди вважав, що збірна України — це сильний суперник. Ви маєте добротних футболістів. Ситуація, яка зараз є в країні, ще більше мотивує гравців до вдалих виступів за національну команду. Відомо, що труднощі мобілізують людей. Насамперед, відзначив би у вашій збірній Євгена Коноплянку та Андрія Ярмоленка. Також маєте хороших нападників. Україна — міцна, сильна та збалансована команда. Для будь-якої збірної зустріч з вами не буде легкою справою.
В Україні матч з Польщею на Євро називають ключовим у боротьбі за вихід з групи.
Ви що, хочете програти німцям та ірландцям? Не розумію, чому ви так говорите. Було б добре, щоб ви виграли дві свої перші зустрічі, а ми - свої. Тоді можемо зіграти між собою матч «приязні», - жартує Бонек.
Якщо ви налаштовуєтесь на те, що матч з Польщею буде найважливішим для вас у групі, то закладаєте можливість поразок від Німеччини та Північної Ірландії. Це погана стратегія. Вважаю, що у зустрічі з німцями ви не приречені на поразку. Якщо думаєте по-іншому, то це велика помилка. Кожен поєдинок треба грати на перемогу.
Звичайно, у матчі Україна — Німеччина ваша збірна не виступає фаворитом, адже суперник є чемпіоном світу. Але у кожної команди можна виграти. Поляки це показали у Варшаві, коли перемогли — 2:0. У Франкфурті ми програли 1:3, але були дуже близькі до нічиєї — 2:2. Зрештою, Ірландія на полі збірної Німеччини уникла поразки, зрівнявши рахунок — 1:1. Шотландія програла тільки на останній хвилині.
Тому замість того, щоб грати матч життя чи смерті між собою, виграємо два перших поєдинки і спокійно собі зустрічаємось в останньому турі.
Чи актуальна зараз у Польщі тема натуралізації гравців?
Свого часу за нашу команду грав нігерієць Еммануель Олісадебе. Він довгий час виступав у чемпіонаті Польщі, одружився з полячкою, отримав польський паспорт. У матчі кваліфікації на Кубок світу-2002 Україна — Польща у Києві забив два голи. Тоді поляки виграли 3:1 у дуже міцної української збірної.
Пізніше, перед Євро-2012 мали такий момент, коли тренер хотів підсилити команду і думав над тим, скільки в Європі є гравців, яких можна було б натуралізувати. Зараз наша збірна на 100% є польською. Всі футболісти є правдивими поляками з крові і кості і з діда-прадіда.
Я не є прихильником натуралізації футболістів. Якщо в Україні є така проблема, то я не буду її вам вирішувати. Але це дуже серйозне питання. Якби я був фанатом збірної України, то хотів би, щоб за команду грали такі самі українці, як я. Тим більше, що маєте добрих гравців. А от умовний натуралізований бразилець може виявитися з двома лівими ногами.
У 70-80-х роках збірна Польщі двічі виграла бронзові медалі Кубків світу. Чому потім поляки довгий час навіть не могли кваліфікуватись на великі турніри?
Зараз ми піднімаємося після багаторічної кризи, яка була викликана політичними та господарськими змінами у країні. У часи комунізму люди буквально жили на футбольних полях. Всі займалися спортом. Ми нікого не боялися. Потім настав час глобальних змін у Польщі. Спорт відкинули на бік. Багато років ніхто ним не займався. Наш футбол пережив важкі часи. Але ми зробили крок уперед і рухаємося у правильному напрямку.
Колись футбольний світ не був так розмежований за фінансовим принципом. Моя команда «Відзев» Лодзь доходила до півфіналу Кубка чемпіонів (теперішня Ліга чемпіонів). Радянські клуби успішно виступали в єврокубках. Зараз такі речі неможливі через домінування грошей у футболі. Різниця між командами є дуже великою.
Якщо говорити про успіхи польських клубів в Європі, то тут наші досягнення вельми вбогі. В цьому аспекті ми не можемо тягатися з українськими командами. В Україні власником клубу є олігарх чи якийсь багатий парубок, який платить великі гроші за футболістів.
Гравці заробляють у наших клубах такі гроші, що до нас приїжджають легіонери третього чи четвертого гатунку. Жоден добрий футболіст до Польщі не приїде, бо не хоче отримувати тут 10, 12 чи 15 тисяч євро. Халк би в нас не хотів грати. Чи легіонери, яких підписує київське «Динамо». Тут вони не зможуть добре заробити. Тому наш футбол є таким, яким він є. Але ми піднімаємося разом з нашою країною.
Зараз український футбол переживає важку кризу. Що Україна може перейняти з польського досвіду?
З великою симпатією ставлюся до України. Маю багато знайомих у вашій країні. Знаю пана Григорія Суркіса. У Польщі мають поставити йому пам'ятник. Він відіграв найважливішу роль у тому, що нам довірили проведення Євро-2012. Турнір в Україні і Польщі — це його заслуга. Завдяки Євро наша країна змінилася. Ми отримали нові аеропорти, стадіони і дороги. Все це стало можливим завдяки проведенню у Польщі чемпіонату.
Також знаю Андрія Шевченка та інших людей. Дуже люблю українців, але треба визнати одну річ. Ваш клубний футбол роками жив у своєму світі і не рахувався з жодними реаліями. Хто багатому заборонить робити те, що йому подобається? Так, Україна мала 4-5 сильних команд, але різниця між ними та іншими клубами була дуже великою. Тепер ви починаєте мислити у ринковий спосіб: треба заробляти кошти, продавати телевізійні права та квитки на матчі.
Україна мала багато користі з того, що власниками клубів були багаті люди, які могли собі дозволити утримувати команди і купувати найкращих футболістів. Ми про таке навіть не замислюємось. Якщо говорити про бразильських легіонерів, то ми можемо підписати тільки того, хто добре грає на пляжі Копакабана.
Невідомо, чи легко вам вдасться змінити свою ментальність. Адже до недавнього часу все для українських команд було по-іншому. Але маєте талановиту молодь. Якщо зробите ставку на своїх футболістів, то не прогадаєте.
Шевченко чи Левандовскі?
Є такий вислів — вболівальники та журналісти люблять успіх, але не люблять людей, які його досягають. Тому поляки скажуть, що кращий Шевченко, а українці виберуть Левандовскі.
Андрій був фантастичним футболістом. Я його дуже добре знаю. Якщо говорити про нападників, то Шевченко був одним з найкращих у своїй епосі. Те саме зараз можна сказати про Роберта.
Важко визначити, хто з них кращий. Це те саме, що порівнювати Бріджит Бардо та Клаудію Кардінале. Кожна належить іншій епосі. Чи як можна порівняти Олега Блохіна і Андрія Ярмоленка чи Євгена Коноплянку? У таких порівняннях мало сенсу.
Польські журналісти називають Роберта Левандовскі першим великим футболістом з часів Збігнєва Бонека.
Роберт — прекрасний гравець і чудовий хлопець. Чим краще він грає, тим ліпше для нас. Бажаю йому тільки всього найкращого.
Наскільки збірна Польщі залежить від Левандовскі?
Наша команда завжди залежатиме від форми такого важливого гравця, як Роберт. Але Левандовскі — це не єдиний футболіст, завдяки якому збірна Польщі грає добре. У нас є кваліфіковані воротарі, у центрі поля грає досвідчений Крихов'як, маємо Гліка, Піщека, Міліка, Блащиковського та багато інших.
Так, з Робертом нам утричі легше, бо він справді є дуже сильним футболістом. Але у нас не та ситуація, коли Левандовскі у збірній, як єдиний вовк у компанії 10 овець. Наша збірна небезпечна, має у своєму складі кількох зірок, найбільшою з яких є Роберт. Польща завжди може припіднести сюрприз. Нам легко вдається забивати голи. Але побачимо, як все буде на Євро. Футбол змінюється кожні два дні.
Шевченко розпочав тренерську кар'єру помічником Михайла Фоменка у збірній України. З якими труднощами такий зірковий гравець може зіштовхнутися у новій ролі?
Працювати другим чи третім асистентом у збірній — це ще не тренерська кар'єра. Робота наставника — це щоденна праця з командою, зустрічі з гравцями після поразок та перемог. Але запрошення Шевченка у штаб збірної України може вас тільки зміцнити. Він може допомогти гравцям, навчити їх багатьом речам. Особливо це стосується нападників. Він добре відчуває роздягальню та атмосферу у команді.
Десь півроку тому я говорив з Андрієм на цю тему. Шевченко тоді ще не був тренером збірної, але говорив, що має таку пропозицію. Бачив, що він дуже з того тішиться, хоче бути з командою і прагне їй допомогти.
Коли Шевченко грав, то я ніколи не бачив неспокою чи переляку на його обличчі. Андрій завжди був усміхнений і привітний. У ньому відчувається впевненість у собі.
На товариські матчі проти збірних Кіпру та Уельсу тренерський штаб збірної України не викликав жодного гравця з чемпіонату Росії. Як на це дивляться у Польщі?
Це ваша справа. Не хочу це коментувати. Ми знаємо про ситуацію, в якій є Україна, і співчуваємо.
З осені 2012-го року ви керуєте польським футболом. Чи легко вам далися реформи?
Не було ні легко, ні важко. Наша федерація футболу молода та енергійна. Нам вдалося вибудувати чудову комунікацію з вболівальниками завдяки інтерактивній платформі «Łączy Nas Piłka». Наші телевізійні групи всюди їздять за збірними командами, починаючи з U-16 і показують їх зсередини. Так само, як футболістів, їх характер та спосіб життя. Робимо багато різних речей, але для чого цим хвалитися?
Щоб Україна могла взяти з вас приклад.
Це не так просто. Колись польський агроном поїхав до Англії і запитав свого колегу, як йому вдалося виростити таку гарну траву. Той відповів: «Нічого особливо. Просто підливаю і кошу». Поляк каже, що теж робить те саме. «Так. Тільки ми це практикуємо вже 200 років», - сказав англієць. А ми б хотіли мати хороший газон за два дні. Традиції теж багато важать.
Нові стадіони в Польщі мають проблеми з газоном через брак надходження світла, досвіду догляду за полем та інвестицій. Не завжди вистачає коштів на придбання спеціальних ламп.
Зараз дуже багато говорять про газон. Таке враження, що без хорошого поля неможливо добре грати у футбол. У мої часи грали на будь-якому покритті. Навіть на болоті. І ніхто не плакав.
В Україні маємо проблеми з відвідуваністю. Як з цим у Польщі?
Наш чемпіонат теж має таку проблему. Середня відвідуваність матчів Екстракласи — 10-11 тисяч вболівальників. Зате на поєдинках збірної Польщі у нас завжди аншлаги. Навіть на товариських.
За два-три дні вболівальники розкуповують 80% квитків, - до розмови приєднується прес-аташе Польського футбольного союзу. - Зараз поляки просто закохані у свою національну команду. Збірна показує цікавий футбол, виграє матчі, має у своєму складі одного з найкращих футболістів світу Роберта Левандовскі, президентом футбольного союзу є легендарний Збігнєв Бонек. Zibi – is the king! (Зібі — король!) Все зійшлося. Фанати багато років чекали на це.
Давно так не було, так, як зараз, - продовжує Бонек. - Немає ніяких афер, все прозоро. Ніхто нікому не дає наліво чи направо.
Польський арбітр Шимон Марчиняк працюватиме на Євро-2016. Україна не представлена жодним суддею на турнірі.
Значить, не маєте хороших арбітрів.
Як у вас працює система арбітражу?
Я б не проміняв наших суддів на їх колег з Англії, Німеччини, Італії чи Іспанії. Маємо молодих, кваліфікованих, вимогливих рефері. Кожні два тижні проводимо дводенні збори для арбітрів та різні тести. В Польщі суддя повинен відповідати певним параметрам зросту та ваги, постійно тренуватися та вчитися.
На арбітрів завжди нарікають ті, хто програє матч. Найлегше вину за поразку перекласти на суддю. Ніколи не чув, щоб на суддівство скаржилася команда, яка виграла зустріч. Як правило, ті, хто нарікають на арбітрів, хотіли їх підкупити. Також вони бояться, що команда-суперник їх у цьому випередила. З такими людьми треба боротися.
Одного разу ми зібрали клуби і запитали: «Скільки пунктів ви втратили через помилки арбітрів?» Відповіді були: два, три, чотири, п'ять, шість. Загалом вийшло 75 очок. Потім ми поцікавилися, скільки пунктів команди отримали завдяки суддям. Жоден не підняв руки. Так не може бути. Якщо одна команда втрачає, то інша заробляє.
У нас немає такої проблеми, як корупція у суддівстві. Просто арбітри час від часу допускають помилки через людський фактор. Робота рефері є дуже важкою. І вони хочуть виконувати її якомога краще.
Ви згадували про Григорія Суркіса. Часто з ним спілкуєтесь?
Кожного разу, як зустрічаємось в УЄФА. З ним завжди цікаво поговорити. Про Суркіса я можу сказати тільки позитивне. Я навіть пропонував президенту Польщі, щоб він нагородив Григорія медаллю. Завдяки його праці наші країни отримали Євро.
Ми витиснули максимум з проведення турніру. Польща змінилася. Стала європейською. Ми маємо нові стадіони, автостради та аеропорти. Євро нам дуже допомогло у розвитку нашої країни. З 16 команд-учасниць чемпіонату 12 базувалися у Польщі.
Після Євро туризм у Польщі зріс на 18% щорічно. Один відсоток дорівнює кільком мільйонам євро. А зараз наша країна є однією з найбезпечніших в Європі.
На Євро-2016 вперше зіграють 24 команди. Це добре чи погано?
Не знаю. Але мені здається, що збірних на турнірі буде забагато. З іншого боку, це комерціалізація футболу, збільшення кількості телевізійних трансляцій. Розіграш чемпіонату за участю 16 команд зрозуміліший — чотири групи по чотири команди, у плей-оф виходять вісім збірних. У Франції буде вже стадія 1/8 фіналу, а з груп вийдуть 16 колективів.
У майбутньому маленькій країні самотужки буде важко провести Євро за участю 24 збірних.
23 березня помер Йохан Кройф. Чи входить він у вашу п'ятірку найкращих гравців в історії футболу?
Так. Навіть у трійку. Його смерть — дуже сумна звістка. Знав Йохана особисто. Навіть одного разу грав проти голландця. У 1978-му році «Нью-Йорк Космос» з Кройфом зустрічався зі Збірною світу, за яку виступав я.
Кройф — велика людина. Мав надзвичайну харизму. Він був одним із перших, хто почав користуватися послугами менеджера. Батько його нареченої торгував діамантами і запитав, хто турбується про фінансові інтереси футболіста. Той відповів, що ніхто. Так все і почалося. Дуже шкода, що Кройф так рано пішов з життя. Мав тільки 68 років.
Чи можна порівняти Йохана Кройфа з вашим партнером по туринському «Ювентусу» Мішелем Платіні?
Ні. Вони були різними футболістами і грали кожен у своїй манері. Кройф був нападником, який діяв по всій ширині та довжині поля. Платіні — типова «десятка». Француз був плеймейкером, який долучався до атак.
Автор: Ірина Козюпа
