— Чому ти не залишився в Грузії, а поїхав навчатися футболу в Україну?
— На моїй батьківщині є можливості, але в Україні все-таки набагато більше перспектив. У Грузії вже не той футбол, що був за часів СРСР, не той рівень. Правда, є зрушення в кращу сторону. Подивимося, як воно буде. Тим не менше, я вважаю, що свого часу зробив правильний крок, виїхавши з Грузії. Але це не означає, що я змінив батьківщину. Я завжди мріяв і мрію грати за національну збірну своєї країни. Нещодавно виступав за «молодіжку», так що одна мета досягнута. Тепер буду віддавати всі сили, щоб стати гравцем головної команди країни, - цитує Гвілію offside.by.
— Переїхавши в академію «Металіста», ти прийняв українське громадянство. Чому?
— Я опинився там в 16 років і вважався легіонером. Нічого надприродного в грі не показував, але за мене треба було платити великі гроші. Мені потрібен час, щоб довести свою спроможність. Українське громадянство знімало з мене статус легіонера і дозволяло виступати за молодіжні команди, дубль, у Вищій лізі. Це полегшувало життя, і я через ігри міг доводити свою майстерність.
— У підсумку ти був викликаний до молодіжної збірної України.
— Так, провів чотири матчі на меморіалі Лобановського. Але я завжди хотів виступати за Грузію і не приховував цього. Адже бог, як і батьківщина – одна. Нещодавно кумедно вийшло – у складі грузинської «молодіжки» виступав проти українців, кольори яких захищав буквально півроку тому. І мої колишні партнери по команді усміхалися, вітали з тим, що моя мрія здійснилася. Звичайно, я дуже поважаю Україну, але рідна для мене все-таки Грузія, вона для мене на першому місці.
— У Артема Мілевського трапилася схожа історія, тільки він надав перевагу українській збірній. Через це у нас багато хто вважає його зрадником.
— Кожна людина вибирає свій шлях. Це його рішення, його потрібно поважати і приймати. Я зробив так, як вважав за потрібне. Артем – по-своєму. Тим більше, свого часу він був дуже хорошим футболістом, перспективним, на високому рівні грав. Останнім часом у Мілевського не виходить з ряду причин, але, можливо, на свій рівень він ще повернеться. Поки що, як мені здається, він трохи піймав «зіркову хворобу».
— Хто для тебе кумир у футболі, на кого ти рівняєшся?
— З грузинських футболістів для мене авторитетом завжди був Кіпіані. Він грав за збірну СРСР, тбіліське «Динамо». Це футболіст дуже розумний, елегантний, однією передачею міг обрізати всю оборону і вивести партнера по команді один на один з воротарем. А все дитинство кумиром був Дель П'єро, за «Ювентус» вболіваю досі. Мрію зіграти за цю команду. В принципі, мені подобаються творчі футболісти, розумні, технічні: Пірло, Роналдіньо, Хаві, Іньєста. Коли я приїхав в Україну, мені дуже подобалося спостерігати за Генріхом Мхітаряном. Мало того, що він чудовий футболіст, так ще й дуже хороша людина. Генріх був єдиним в структурі донецького «Шахтаря», хто жив на базі, хоча до того часу він вже був мільйонером, міг дозволити собі купити квартиру. Він постійно розвивався, а зараз самі бачите, яких висот досяг. Один із найкращих футболістів в Бундеслізі.
— З білоруських гравців кого знаєш?
— Глєба, звичайно. Це футболіст високого рівня. Мені подобалася його гра за «Арсенал». З Глєбом хотів би коли-небудь обмінятися майками.
— Ти, як і Генріх Мхітарян, живеш на базі. Йдеш тим же шляхом?
— Можливо (сміється). Він футболіст високого рівня, і я буду робити все, щоб досягти таких же висот.
— Мінськ встиг дослідити?
— Небагато, тому що зараз у нас важкий графік, часті гри, особливо не виходить гуляти. Але трохи вже подивився місто – мені сподобалося. Ходив на баскетбольний матч «Цмокі» – ЦСКА на «Мінськ-Арені». Споруда просто божевільна. Мені казали, що там неймовірна атмосфера на хокеї, так що розраховую і на нього потрапити.
— А що стосується нічних клубів?
— Це не по мені, я не дуже люблю цей нічний світ. Намагаюся дотримуватися режиму, тому що це важлива частина роботи для футболіста. Без режиму та роботи над собою неможливо чогось досягти. Потрібно завжди залишатися професіоналом.
— Які ставиш перед собою цілі на найближчий сезон?
— В кожній грі виходити і показувати хороший футбол, вигравати. У нас стоїть завдання потрапити в єврокубки. Я буду робити все, щоб допомогти команді і заодно проявити себе.
— Наступний матч у «Мінська» з БАТЕ. Чекаєш поєдинок з нетерпінням?
— Звичайно. Цей матч буде дуже цікавим, ми зможемо перевірити себе на рівні команди з Ліги чемпіонів. Але обіцяю всім, що ми дамо бій, будемо грати тільки на перемогу, постараємося набрати очки. Взагалі, ми будемо викладатися у всіх матчах сезону, і хочеться, щоб вболівальники при цьому приходили на стадіон і підтримували нас.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
