- Андрію, з чого починався ваш шлях у футболі?
- Все вийшло якось само собою. У віці 6-7 років, точно не пам'ятаю, попросив батьків, щоб записали мене до футбольної секції, адже мені дуже подобалося як самому грати в футбол, так і дивитися матчі по телевізору.
- Коли ви тільки починали займатися футболом, ваші батьки підтримували вас чи змушували більше уваги приділяти навчанню?
- Мої батьки, як і всі, хотіли, щоб їх дитина добре вчилася. Але, чесно кажучи, я був не дуже успішним у навчанні. І оскільки мені добре вдавалося грати в футбол, вони на мене не дуже сильно кричали. Хоча бувало кілька разів (посміхається).
- Що ви порадите молодим футболістам, які мріють досягти висот у професійному спорті?
- Як на мене, запорука успіху дуже проста - потрібно постійно працювати над собою, ніколи не зупинятися на досягнутому. Яким би сильним футболістом ти не був, досконалості немає меж.
- Як вам взагалі футбольне життя? Як ви себе почуваєте в ролі футбольної зірки?
- Особисто мені дуже подобається. Я мріяв стати футболістом з дитинства і зараз отримую задоволення від того, що займаюся улюбленою справою. Приємно, що моя робота не залишається непоміченою.
- А були моменти, коли хотіли кинути футбол?
- Лише одного разу, коли в 13-річному віці приїхав до Академії «Динамо» (Київ), але через півроку мене відправили додому. Тоді я дуже засмутився, але трохи згодом вирішив довести, що можу грати в футбол на високому рівні, і через кілька років знову опинився в «Динамо», хоча при цьому мав також пропозицію від донецького «Шахтаря».
- Чому ви вибрали саме 10-й номер?
- У кожної людини є число, яке подобається йому найбільше. Для мене це десятка.
- З ким із одноклубників дружите найбільше?
- В цілому, добре спілкуюся з усіма - як українцями, так і легіонерами. Але найбільше, мабуть, з Сидорчуком та Морозюком.
- А з футболістами інших команд підтримуєте зв'язок?
- Звичайно. Насправді, багато з ким спілкуюся, але найбільше, напевно, з футболістами дніпропетровського «Дніпра».
- Чи можете пригадати якісь смішні ситуації, які траплялися у вашому футбольному житті?
- Загалом, у «Динамо» дуже багато жартівників, тому кумедні ситуації трапляються чи не щодня. Але про них краще не розповідати публіці (посміхається).
- Можете назвати, в чому «Динамо» перевершує на даний момент свого головного конкурента - донецький «Шахтар»?
- Перш за все в тому, що «Динамо» в нашій країні люблять більше, ніж «Шахтар» (посміхається).
- Чи доводилося вам битися на полі?
- За час професійної кар'єри битися не доводилося, оскільки за це арбітр може видалити з поля, і ти таким чином підведеш свою команду. Коли ж був маленьким і виступав в Дитячо-юнацькій лізі, бувало всяке.
- Чи займалися раніше іншими видами спорту, крім футболу?
- Завжди мені був цікавий тільки футбол. Зараз можу пограти в баскетбол або теніс, але це тільки для себе.
- Ви неодноразово говорили, що вас не влаштовує рівень українського чемпіонату. Який із європейських чемпіонатів ви вважаєте найбільш прийнятним для подальшого продовження кар'єри?
- Важко сказати, адже в кожному чемпіонаті є сильні команди. Якщо ж міркувати з точки зору пересічного вболівальника, то найбільш цікава англійська Прем'єр-ліга.
- Що для вас означає носити футболку національної збірної?
- Це одна з моїх дитячих цілей - представляти свою країну на міжнародній арені. Виходячи на поле в складі національної команди, ти розумієш, що на тебе дивиться вся країна, і підвести їх ти не можеш в жодному разі, тому повинен віддати всі сили заради досягнення перемоги.
- Чи є найулюбленіший гол у вашому виконанні?
- Насправді, я пам'ятаю всі свої голи, і всі вони важливі для мене.
- При якому тренері в «Динамо» вам було найкомфортніше виступати?
- Загалом, я неконфліктна людина, тому легко було працювати з усіма тренерами. Звичайно, були різні періоди, але, незважаючи ні на що, завжди потрібно залишатися людиною і зберігати нормальні відносини з усіма.
- Чи є матч, який запам'ятався вам найбільше?
- Насправді, було багато як хороших, так і поганих матчів. З останнього, що запам'яталося з позитивного боку, це матчі плей-офф відбору на Євро-2016 проти Словенії.
- Чи є у вас футбольні кумири?
- Коли був маленьким, кумиром був Андрій Шевченко. Зараз же, напевно, вже не той вік, щоб створювати собі кумирів. Намагаюся бути першим Ярмоленком, оригіналом, ніж чиєюсь копією.
- Нещодавно ви зробили собі нове татуювання. Що воно означає?
- Все дуже просто. Це собор, який розташований в моєму рідному місті Чернігів, і маленький хлопчик з м'ячем. Таким чином я хотів зобразити себе і мрії, які були у мене в такому віці.
- Яка ваша нинішня мрія?
- Навіть не знаю. Я вважаю себе щасливою людиною - мої близькі, слава Богу, живі-здорові, у мене непогано складається в футболі. Тому, напевно, єдине, про що я мрію, - щоб в нашій країні нарешті настав мир.
- Чи хотіли б ви, щоб ваші діти займалися футболом?
- Звичайно, я мрію про те, щоб сини пішли по моїх стопах. Зі свого боку буду підказувати їм і допомагати у всьому, але, в першу чергу, це повинен бути їх особистий вибір - тиснути на них я не буду ні в якому разі, - цитує Ярмоленка Bublbe.com.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
