— Чим можна пояснити невдалий старт «Кайрата» в чемпіонаті Казахстану?
— Я думаю, ключове значення тут зіграв матч за Суперкубок, де ми залишили багато сил і емоцій. Гра вийшла важкою, багато боротьби, основний і додатковий час, а потім серія пенальті. Після цього багато хто з нас розслабилися, чого, звичайно, не можна було допускати. Тому старт вийшов не те що нерівним, а потворним. Плюс до всього, якщо результат першої гри можна було пояснити випадковістю, мовляв, всяке буває, то потім вже з'явилися зовсім інші думки. До цього часу пройшло три тури, а ми набрали всього одне очко. Це призвело до відставки одного тренера і призначення іншої. Тепер з істотним відставанням від лідерів нам належить в непростих умовах виправляти ситуацію.
— Тобто причина невдалого початку криється в психологічному стані команди?
— Саме так, в останніх матчах не вистачало емоційного сплеску. Хоча наш фізичний стан для початку сезону я вважаю оптимальним. На зборах в Туреччині і в Алматі ми відмінно попрацювали, заклали функціональну базу, провели сім матчів, в яких жодного разу не поступилися. Хоча, як кажуть футболісти, краще програти на зборах, ніж у чемпіонаті. У нас вийшло навпаки.
У футболі, як і в інших видах спорту, дуже важливо зберігати стійкий емоційно-психологічний стан. Крім цього, важливо зберігати фізичну форму. Робити це непросто, а ось розгубити кондицію легко. Тому якщо не вистачає якоїсь з цих складових, то і результат виходить негативним.
— Як ви сприйняли відставку Олександра Бородюка?
— Відхід тренера завжди сприймається болісно як ним самим, так і його командою. Ми, як футболісти, намагалися підтримати Бородюка. Але його рішення було таким, і нічого не зміниш. З іншого боку, прихід нового фахівця дозволить стрепенути команду. За таких обставин кожен хоче довести свою спроможність і право на місце в складі.
— Чим відрізняється робота під керівництвом Володимира Вайсса і Олександра Бородюка? (Розмова відбулася до призначення Кахабера Цхададзе на пост головного тренера ФК «Кайрат».)
— Вони самі по собі як люди різні. Вайсс, наприклад, більш жорсткий. Бородюк, навпаки. Це представники двох різних шкіл, що позначається на тренувальному процесі, вправах і на тактичних побудовах. Я у свій час працював з Діком Адвокатом і з Луї ван Галом. При тому, що обидва різні за характером, все одно відчувалося, що це представники однієї, голландської, школи. У Юппа Хайнкеса, під керівництвом якого я грав в «Баварії», свої підхід і філософія. І як професіонал я завжди поважаю будь-якого тренера, його методи та вимоги.
Хочу зазначити, що я з великим інтересом і задоволенням працював з Володимиром (Вайсс — прим. ред.) і починав працювати з Генріховичем (Олександр Бородюк — прим. ред.). Зараз я спілкуюся з Вайссом, і його помічниками. Вони залишилися уболівальниками «Кайрата», стежать за ним і переживають. Радий, що Володимир прийняв збірну Грузії, де він, безсумнівно, покаже свої тренерські якості.
— Прихід Андрія Аршавіна в «Кайрат» є неординарною подією не тільки в Казахстані, але й у близькому зарубіжжі. Що це дасть клубу і самому Аршавіну?
— Кваліфікація його як гравця не викликає сумнівів. Я вважаю, що йому ще рано завершувати кар'єру. Аршавін здатний приносити користь і результат. А для «Кайрата» це безумовне посилення. Але, я думаю, що час на адаптацію йому все одно потрібен. По-перше, ніхто не відміняв конкуренцію за місце в складі. По-друге, практично скрізь, де ми грали, штучні газони. Такому гравцеві відразу звикнути до цього складно.
— У футболі вас здивувати чим-небудь украй важко, проте щось несподіване ви відзначили для себе, виступаючи в чемпіонаті Казахстану?
— У перший рік виступів в «Зеніті» і «Баварії» мені вдавалося ставати чемпіоном, а «Кайратіе» ні(сміється). Насамперед, я хочу виграти національну першість.
А якщо серйозно, я знаю, що чемпіонство в однаковій мірі довгоочікувано як для клубу, так і вболівальників. Мені подобається місто, подобається підтримка вболівальників. Коли ми граємо в єврокубках, завжди повний стадіон, це дуже приємно. У чемпіонаті, звичайно, про таке залишається мріяти, але, я думаю, якщо ми будемо показувати хорошу гру і результат, то з цим труднощів не буде.
Здивував також загальний рівень чемпіонату. Тут є хороші клуби, що борються за призові місця. Дуже сподобалася система з поділом на «шістки». Це дозволяє, наприклад, сильним клубам провести ще по два матчі між собою. Що, природно, робить чемпіонат цікавішим. Наскільки мені відомо, у чемпіонаті України з майбутнього сезону буде введений подібний формат.
З негативного хочу відзначити стан полів багатьох клубів прем'єр-ліги і в цілому загальний підхід до розвитку клубного господарства і до роботи з вболівальниками. Я вважаю, що клуби, які беруть участь у чемпіонаті Казахстану і мають у своїх складах кваліфікованих виконавців, повинні грати на хороших полях.
— Назвіть свій найкращий матч у складі «Кайрата» на даний момент?
— Напевно, можна вважати одним з кращих фінальний матч Кубка Казахстану «Астаною», де ми поступалися по ходу гри, але перемогли. А також багато поєдинків «Кайрата» в єврокубках.
Як кажуть футболісти, гру повинні оцінювати фахівці. Я вважаю, головною якістю гравця є стабільність, тобто вміння на однаково високому рівні проводити багато зустрічей.
Сам намагаюся кожен матч зіграти так, щоб не опуститися нижче свого рівня. Благо зараз в сучасному футболі є можливість оцінити свою гру, спираючись на різні дані. Наприклад, підрахунок техніко-тактичних дій, де відображено, скільки ти пробіг або простояв, скільки наніс ударів головою або ногами, а також знаєш співвідношення виграних або програних єдиноборств, вдалих відборів і в якій зоні все це було зроблено. Хоча б відштовхуючись від цих даних, можна порівнювати свої ігри. Ну і плюс зважаєш внутрішній стан.
— Як ви оцінюєте свої шанси на потрапляння у заявку збірної України перед Євро-2016?
— Шанси розцінюю як хороші. В кінці березня збірна провела два матчі і обидва виграла. Проти Кіпру я вийшов на заміну, а в грі з Уельсом залишився на лавці запасних.
Не скажу, що діяв бездоганно і мені не все сподобалося в своїй грі. Але такі матчі корисні для футболіста, щоб зрозуміти свої помилки, проаналізувати їх, для того щоб в наступних зустрічах грати краще.
— Головний тренер збірної України Михайло Фоменко якось пояснює рідкісну появу вас на полі в останніх матчах?
— Ніяк не пояснює. Або ти отримуєш виклик у збірну, або не отримуєш. Зараз у нього, як у будь-якого іншого фахівця, є можливість не виходячи з дому стежити за кандидатом у збірну, формувати аналіз його гри на основі відеозаписів та оцінювати користь для команди в даний момент.
Для себе кожен виклик у збірну, не применшуючи відповідальності в клубі, я розцінюю як іспит. Як каже тренер збірної, за клуб вболіває певна кількість вболівальників, а за збірну — вся країна.
Звичайно, неприємно, що в «Кайрата» старт вийшов невдалим. Це створює негативний інформаційний фон. Сподіваюся, що найближчим часом команда збереться і почне показувати результат. А я потраплю в заявку збірної на Євро-2016.
Після чемпіонату Європи я не виключаю варіанту з завершенням кар'єри в національній збірній, в якій граю 16 років.
— З психологічної точки зору прийдешній чемпіонат Європи для дружини Фоменка сильно буде відрізнятися від попереднього, коли збірна України грала вдома і не вийшла з групи?
— Ми могли б вийти з групи. Якби не суддівська помилка в матчі з Англією, коли арбітри не побачили гол Девіча. Однак все це відмовки, вже нікого не цікавлять. Зараз також невихід з досить сильної групи буде вважатися провалом, що вже говорить про великі завдання для команди.
— Збірній України належить стартувати на Євро-2016 матчем з найкращою командою планети, збірною Німеччини. Вам буде чим здивувати своїх колишніх одноклубників по «Баварії»?
— Ви не повірите. Я буквально за 10 хвилин до жеребкування фінальної частини Євро-2016 зателефонував начальнику команди і сказав: «Тягни німців». Він сприйняв це як жарт і навіть обурився, мовляв, навіщо нам відразу німці в групі (сміється).
Я вважаю, що старт Євро проти чемпіонів світу додатково мотивує нашу команду в прагненні показати свій футбол і добитися результату. Гарний початок позитивно позначиться на психологічному стані збірної.
Що стосується Німеччини, то це найкраща збірна планети і результат у матчі з Англією не повинен нікого вводити в оману (поразка 26 березня з рахунком 2:3 — прим. ред.). Через кілька днів у грі з Італією всі побачили зовсім іншу Німеччину (перемога 29 березня з рахунком 4:1 — прим. ред.). Мені вдалося побувати на цьому матчі в Мюнхені і побачити все своїми очима.
Я думаю, якщо німці покажуть свою гру, а ми — свою, то буде цікаво. Напередодні Євро-2012 ми зіграли з ними в Києві. Той матч завершився бойовою нічиєю — 3:3, хоча ми вели 3:1 і мали ряд моментів.
Особисто я радий тому, що ми зіграємо з командою Льова. У цій збірній виступає багато моїх друзів, з якими ми в «Баварії» працювали на результат. Якщо я потраплю на Євро, то буду радий можливості зустрітися з ними. Я вже поспілкувався з Мануелем Нойєром. Сказав Мано, готуйся, зустрінемося на футбольних полях. Також поговорив з адміністратором «Баварії». Попросив його передати німцям, що з Україною їм буде непросто (сміється).
— Якщо порівнювати збірні України перед Євро-2012 і зараз, то яка команда сильніша?
— Порівнювати завжди важко. Дуже часто кажуть: «порівняй «Шахтар» 2000 року і «Зеніт» 2007-го. В такому ключі подібне порівняння суб'єктивне. І тоді, і зараз у збірної є і сильні, і слабкі сторони. І в обох випадках в обоймі були і є лідери, здатні самотужки вирішувати долю матчу.
Якщо говорити щодо чогось, зараз футбол стрімко розвивається. Не тільки зростають швидкості і вдосконалюється тактика, але кожен рік вносяться поліпшення в екіпіровку. З'являються нові м'ячі, які відрізняються від колишніх різними характеристиками. І так далі.
— Як проводите вільний від тренувань та ігор час?
— Вільного часу у нас не так багато. Але якщо вдається знайти його, то я люблю бувати в горах. Наприклад, піднятися на Шимбулаке до позначки 3,2 тис. метрів. Перебування там мене надихає. Разом з одноклубниками їздимо на Велике Алматинське озеро. Буває, просто гуляємо, ходимо в кіно. Іноді на базі разом дивимося футбол, потім обговорюємо гру. Або, нарешті, вечеряємо де-небудь все разом.
— В якій найекзотичнішій країні вам довелося побувати?
— Я дуже багато подорожую. Найбільше мені подобаються країни Карибського басейну. Зокрема, Ямайка. Дуже цікава країна. Там люди веселі й прості. І святкова атмосфера передається туристам, ми навіть з Андрієм Вороніним, перебуваючи там з сім'ями у відпустці, заплели собі якусь подобу дредів (сміється). При цьому в таких країнах скрізь присутній контраст і колорит. Тому одна справа, коли знаходишся в п'ятизіркових готелях, і інша справа, коли виходиш за паркан і бачиш зовсім інше життя.
— Чи можете ви вважати варіант з «Кайратом» та переїзд в Казахстан несподіваним кроком у вашій кар'єрі?
— Варіант з «Кайратом» я не вважаю випадковим. Я радий, що тут продовжую грати у футбол і отримувати задоволення від роботи. За час, що минув з моменту мого приходу в «Кайрат», клуб безсумнівно прогресує, покращує інфраструктуру яка відповідає найвищому рівню.
Звичайно, всім хочеться щороку ставати чемпіонами. Але за короткий строк неможливо досягти результату. Можна, звичайно, неабияк витратитися, скупити гравців і виграти трофеї. Але тут принципово інший підхід і, як я вважаю, правильний. Клуб збирається по крупинках, складається в те, що в підсумку дасть ефект. Маючи таку академію, я думаю, що результат не змусить чекати. Там виростуть гравці, які потраплять в основну команду і в національну збірну.
Втім, також треба розуміти, що в клубі створені всі умови, для того, щоб команда перемагала. Поряд з інфраструктурою ми володіємо пристойним підбором гравців. Тому, незважаючи на перемогу в Кубку і Суперкубку Казахстану, друге місце в чемпіонаті і в раунді плей-офф Ліги Європи — це не те, чого від нас чекають, це вже нікому не цікаво. Перед нами стоять максимальні завдання у всіх турнірах, в яких граємо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
