»З нападом взагалі катастрофа. Теодорчик слабкий, а ліпшого за нього немає. Роман Яремчук ще сирий, щоб стати кваліфікованим футболістом йому ще рости й рости. Взагалі, позиція форварда залишається для »Динамо» проблемною ще з того часу, як пішов Мілевський. Скільки б на Артема не гнали, не писали, але ліпшого за нього нападника за останніх років десять у Києві не було», - так охарактеризував нинішній стан справ у лінії нападу «Динамо» колишній оборонець киян Сергій Журавльов.
До Мілевського, дійсно, можна ставитися як завгодно, але не визнавати наявності в нього таланту – блюзнірство. Інша справа, що Артем, як і сотні (якщо не тисячі) інших футболістів по всьому світу свій талант використав (і використовує) не максимально ефективно. Він міг стати для «Динамо» тим, ким став, до прикладу, Максим Шацьких. Він міг в «Динамо» побудувати кар'єру, про яку не соромно було б розповідати в інтерв'ю, або в автобіографії. Натомість, Артем вибрав зовсім інший шлях.
Його постійні проблеми з режимом вивели б з себе навіть найтерпеливішого тренера. В Олега Блохіна як у тренера «Динамо» багатенько гріхів. Але за відмову від послуг Артема Мілевського (як і Олександра Алієва) навряд чи спеціалістові можна дорікнути. Нападник, залишаючись по своїй суті футболістом якісним, переступив грань дозволеного, загубив вододіл між розвагами та роботою. Терпіти таке не зміг би жодний поважаючий себе спеціаліст.
Далі були Туреччина, Хорватія… В нових країнах (і командах) Артем розпочинав непогано, але завершував – у традиційній для себе манері. Проблеми Мілевського з режимом змушували роботодавців Артема шкодувати про те, що свого часу українцеві був запропонований контракт. Коли «прогорів» варіант зі «Сплітом», існувало тверде переконання в тому, що професійна кар'єра Мілевського підійшла до свого завершення. Але вміла робота агента футболіста, а також небажання самого Мілевського сходити з авансцени подарували форвардові ще дин шанс. Шанс, який мало хто з вболівальників на Батьківщині Мілевського розцінював як серйозний крок. Швидше – як чергову можливість підзаробити грошенят для підтримання ритму «нічного» життя.
Мілевський, дійсно, не відмовився від своїх слабинок. Сторінки Артема у соціальних мережах як і раніше поповнюються світлинами з зображенням антуражу нічних клубів та солодких привітів пишногрудих білявок. Але в той же час поповнюється статистика результативності Мілевського в новому клубі. Вчорашній гол у ворота «Волунтарі» став для українця вже п'ятим у восьми матчах за «Конкордію». Якщо додати сюди ще дві гольові передачі, то картина ефективності форварда виходить заздрісною для багатьох колег Мілевського по амплуа…
Хтозна, як буде далі… Звісно, «Конкордія» – це не мадридський «Реал» і навіть не київське «Динамо». Але це не означає, що в цьому клубі не можна здобути авторитету і гарного імені. Можливо, чемпіонат Румунії – це саме та першість, яку Артем так довго шукав після розставанням з «Динамо». Що в цій ситуації головне? Щоб «темний» бік свідомості Артема не перевісив світлого.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
