Адміністратор «Динамо»: «Замість мене на фінал Кубку Кубків поїхав супроводжуючий із КДБ»

Динамо Київ 20 Квітня, 12:24 1006
Адміністратор «Динамо»: «Замість мене на фінал Кубку Кубків поїхав супроводжуючий із КДБ»
Багаторічний адміністратор київського «Динамо» Олександр Чубаров згадав про події 30-річної давності, коли команда виграла Кубок Кубків, перемігши у фіналі «Атлетіко» – 3:0.
«Я не полетів на фінал до Франції – в останній момент замість мене до складу групи включили супроводжуючого з КДБ, який офіційно іменувався «помічником керівника делегації», – розповідає Чубаров. – А склад делегації кількісно був затверджений заздалегідь – 23 людини, ні більше і не менше. Тому і довелося робити такі заміни по ходу гри. Пам'ятаю, мене викликав Лобановський і вибачився: «Олександр Федорович, це не моє рішення. Я нічого не можу вдіяти». Тому, провівши команду, я на кілька днів повернувся до Києва і знову приїхав до Москви вже безпосередньо до їх повернення.

Коли хлопці з'явилися з завойованим Кубком в залі прильоту аеропорту Шереметьєво, їх не зустрічав ніхто: ні одного представника Спорткомітету, жодної людини з радянської федерації футболу. Нікого! Були тільки я і одна молоденька дівчина-москвичка, віддана прихильниця «Динамо», принесла скромний букетик квітів. Вона приходила на всі наші матчі в Москві, ніколи не забувала привітати іменинників. Бувало, приїде в готель, де ми зупинилися: «Передайте ці квіти Паші Яковенку – у нього позавчора був день народження!». Приїхала вона, звісно, і на цей раз. Так, був ще адміністратор збірної СРСР Борис Кулачко зі списком гравців, викликаних в її розпорядження, яких він повинен був привезти на базу в Новогорськ – через два дні повинна була відбутися товариська гра з Фінляндією. Він у мене поцікавився: «Може, яка допомога потрібна?». Я йому: «Боря, ну а чим ти допоможеш?». Підійшов Лобановський, подивився список збірників, каже: «Добре, нехай залишаються, що ж робити? А ми – додому». Поїхали на вокзал і міжнародним поїздом «Москва – Прага» відбули до Києва. По дорозі хлопці дивувалися: «Федорович, ну як же так можна? Ми ж Кубок для всієї країни виграли! І таке ставлення!». І тільки після приїзду на наступний день до Києва нас зустрічали як годиться: на пероні були тисячі людей, з квітами, з духовим оркестром. Від вагона до автобуса гравців і тренерів буквально несли на руках».