Не так давно були часи, коли за чемпіонство боролися чотири команди. Крім того, грандам палки в колеса встромляли самобутні і міцні середняки на шталт «Карпат», «Чорноморця», донецького «Металурга». Тоді, - в 2012-му, 2013-му роках, - рівень чемпіонату був дійсно високим. Так, чемпіонат був роздутим штучно, але це вже інше запитання. Сперечатися з тим, що ліга була значно сильнішою, аніж зараз, не буде ніхто.
Нині маємо ситуацію, схожу до тієї, яка панувала на початку 2000-х років. Крім «Динамо» та «Шахтаря», ніхто не здатен боротися за корону. Ба більше, інтриги не вистачає навіть на інших «поверхах» турнірної таблиці: «Дніпро» легко опустив на землю «Зорю» в боротьбі за бронзу, на п'яте місце «Ворскли» протягом сезону ніхто жодного разу так і не зазіхнув, і навіть єврокубкова дискваліфікація «Дніпра» не додала напруги, оскільки ні «Карпати», ні «Сталь», ні «Олімпік» не здатні потіснити «Олександрію» з шостого місця.
Але… Яким би не був чемпіонат – він є, а значить, повинен бути чемпіон, віце-чемпіон і т.д. «Динамо» свою роботу в плані набору залікових балів зробило дуже добре. В 23-х матчах кияни здобули 21 перемогу, одного разу зіграли унічию і одного разу поступилися. Цього достатньо аби вже зараз, за три тури до фінішу (з урахуванням гарантованих трьох очок, що підуть в залік за матч з «Металургом»), святкувати чемпіонство.
Поразка від «Шахтаря» 0:3, звісно, стала ложкою дьогтю для «Динамо», але вона не є свідченням несправедливості підсумкового розподілу сил в турнірній таблиці. І слова Мірчі Луческу про те, що «якщо вони нас не обіграють, то не заслуговують бути чемпіонами», - не можуть сприйматися інакше, окрім як прояв подвійних стандартів… Сезон 2013/14. «Шахтар» виграв чемпіонат, на шість очок випередивши другу команду турнірної таблиці «Дніпро». Але при цьому «гірники» протягом сезону двічі поступилися «дніпрянам»: 1:3 – на виїзді та 0:2 – вдома. Тоді про несправедливість Мірча Луческу не говорив…
До «Динамо» може бути інше запитання. Запитання відносно якості продемонстрованої гри. Маючи шалені в порівнянні з дванадцятьма іншими клубами ліги можливості, кияни вкрай рідко показували дійсно яскравий, впевнений, самодостатній футбол. Манера «гри пішки», очевидно, виробила у «динамівців» рефлекси, які проявлялися й на міжнародній арені. Домашній матч проти «Челсі», перший тайм виїзного поєдинку проти «синіх», домашня гра з «Порту». Те, що «Динамо» могло в цих поєдинках зіграти краще, продемонстрував виїзний матч проти португальців. Опинившись затисненими до стінки, кияни видали свою чи не найкращу зустріч за останні два сезони. Агресія в атаці, організований захист, широкий пресинг явно стали для суперника несподіванкою. Запитання лише в одному: чому так сміливо «Динамо» не грало в інших матчах?
Зокрема, й в протистоянні з «Манчестер Сіті». Так, можна тепер випровдовуватися, мовляв, з чотирьох таймів програли лише один команді, котра дійшла вже до півфіналу Ліги чемпіонів. Але в цих матчах «Динамо» зіграло як солдат, який не мріє стати генералом… І особливо неприємно вразили слова лідера київської команди Андрія Ярмоленка, який не побачив межі і з площини поваги до суперника перейшов в площину страху перед суперником. Зміна психології – це одне з основних завдань, які стоять перед Сергієм Ребровим.
До речі, ще раз про рівень чемпіонату. Золоті нагороди – це почесно і поважно, але найбільша практична цінність першого місця турнірної таблиці полягає саме у прямій кваліфікації до групового етапу Ліги чемпіонів. От і Ігор Суркіс, ділячись з журналістом думкою щодо чемпіонства «Динамо», на «емоціях» виділив саме Лігу чемпіонів і те, що киянам належить добре підготуватися до виступу на міжнародній арені. Дійсно, лише єврокубки можуть слугувати мірилом сили та класу чемпіона, призерів, а також повпредів української ліги.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
