Наш співрозмовник просить не називати свого імені, оскільки суворий італійський куратор суддівства українського футболу П’єрлуїджі Колліна забороняє чинним рефері спілкуватись з пресою. Після фільму «Золотий свисток» мого колеги Костянтина Андріюка дискусії щодо правильності підходів роботи Колліни в Україні досягла свого апогею. Влітку відсотків на 90 Колліна залишить Україну та отримає гарну посаду в ФІФА. Він має дуже гарні стосунки з Джанні Інфантіно. П’єрлуїджі швидше за все намагатиметься залишити працювати в ФФУ свого товариша Лучано Лучі. Однак після епізоду з хамським спілкуванням італійця з екс-футболістом, а нині арбітром Ігорем Маковеєм, ми реально побачили його обличчя. За час роботи в Україні Колліна створив закритий клуб, інформація з якого майже не надходила. Наш співрозмовник наводить п'ять головних помилок у пригодах італійців в українському футболі. Під кожним пунктом наведено пряму мову арбітра, який попросив не називати його імені.
1. Регламент
«Мені дуже важко зрозуміти, чому П’єрлуїджі Колліна не дотримується закону, тобто регламенту. Він декларує про правила гри, хоча сам їх не дотримується. Можна навести багато прикладів, коли він прямо порушував регламент Комітету арбітрів ФФУ. Наприклад, якщо арбітра карають, то з Прем’єр-ліги його мають опускати у регіональні змагання. А що ми бачимо? Арбітр Кузьмін, за свідченням очевидців, приїхав вранці, у день матчу, в готель у нетверезому стані, не вийшов на матч, а його перевели до Першої ліги. Грися відсторонили у Першу лігу, а потім попри віковий ценз повернули до еліти. У регламенті чорним по білому написано: „Максимальний вік підвищення до Прем’єр-ліги 35 років“. Грися підняли в еліту в 39 чи 40 років. Як можна так порушувати правила гри? Чому на це закривають очі в федерації? Тоді для чого регламент? Коли Колліна тільки-но прийшов в федерацію, то сказав, що за дві незадовільні оцінки буде опускати арбітрів до нижчих ліг. Двох людей покарали — Євгена Венгера та Олександра Дерда. Про першого забули, а Дерда за дивним збігом обставин повернули. Кажуть, його тато, екс-арбітр, зіграв не останню роль у цьому. Прикладів порушень регламенту комітету арбітрів можна навести ще з десяток. Але хто це все контролює? Це ж Колліна, напевне, ніхто йому нічого не може сказати».
2. Спортивна форма
«Колліна поставив перед арбітрами умову купувати самим собі спортивну форму. Але сказав, яку саме. Від аматорів і до Першої ліги судді за 800 доларів купували комплект форми, про який говорив італієць. Я розумію, що форма дисциплінує. Але самі уявіть, що відбувається, коли арбітр, який за матч отримує 800 гривень, має купувати форму за 800 доларів (для коректності відзначу, що це було, коли курс долара був 8 гривень). Простий асистент за гру отримував 800 гривень. І ви підрахуйте, скільки матчів йому треба було відпрацювати, щоб купувати форму? Він опинився в умовах, коли починав шукати гроші. Хтось має гарну роботу, а хтось погоджується на щедрі пропозиції клубів. Я думаю, ви розумієте, про що я говорю. Так звані „подарунки“ від клубів. Це підштовхувало до корупції».
3. Ділові костюми
«Колліна разом з тодішнім керівником комітету арбітрів Василем Мельничуком змусили усіх арбітрів купувати ділові костюми за власний рахунок. Для солідності — піджак, штани, сорочка, краватка і обов’язково нашивка федерації. Щоб арбітри красиво могли виглядати перед грою. Один костюм коштував не багато не мало 400 доларів. Найцікавіше, що їх виробляли чомусь у Білорусі. Це було спецзамовлення. А ще цікавіше було, коли замовляєш один розмір, а тобі дають інший. І ці речі набагато більші, ніж тобі потрібні. Але це знову ж таки нікого не хвилювало. В таких речах треба копати город. Кажуть, після таких „спецзамовлень“ дехто купив собі новий „мерседес“. Ви просто уявіть собі масштаби! Це було ще до анексії Криму та війни на Донбасі. В УПЛ тоді було 22 арбітри, плюс 50 асистентів, а ще Перша та Друга ліги. Якщо не купуєш такий костюм, то тебе не призначать на матч».
4. Переїзди
«З 2012 року і до сьогодні сума, виділена арбітрам на переїзд з міста до міста, не змінилась. В УПЛ ця сума складає дві тисячі гривень на переїзд з будь-якої точки України до міста, де відбудеться матч, і назад. В Першій та Другій лігах — 500 гривень. За цей час відбулась девальвація гривні в рази. Часто арбітрам просто не вистачає цих коштів. Судді, які хочуть бути незалежними від клубів, буває, можуть не мати умов для цього. Бувало, наприклад, комітет арбітрів призначає асистента зі Львова на поєдинок у Луганськ. Для чого? Щоб він прокатався? Треба створити реально незалежні умови для арбітрів».
5. Увага
«Коли Колліна приїхав працювати до України, то у нас були великі сподівання, що він налагодить систему. З самого початку були правильні кроки. Під нього в федерації знайшлись гроші для спеціальної апаратури, яка контролювала, як арбітри готуються до змагань. Жоден попередній керівник суддівства не мав такої підтримки від керівництва федерації. Пізніше стало зрозуміло, що він просто прилітає в Україну на кілька днів і не хоче особливо всім займатись. За рік Колліна не більше тижня перебуває в Україні. Весь інший час він не тут. Я не зрозумів, як з ним продовжили контракт, кажуть, навіть на покращених умовах. В кулуарах говорять про мільйон євро на рік. За те, що він своїм іменем прикриває корупцію. Він людина, яка не визнає своїх помилок. Зробив ставку на певних арбітрів і йде до кінця. Бойко поїхав судити матч „Аполлона“ та „Габали“. Дав фінальний свисток, а потім продовжив гру після 15 хвилин паузи. За такі ляпи арбітри завершують кар’єру. Але Колліна робить на нього ставку і закриває очі на всі помилки. Це ж його вибір».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
