Головний тренер «Севільї» Унаї Емері - цікава особистість. Мікс Хосепа Гвардіоли та Дієго Сімеоне, «спеціально вирощений» для Ліги Європи. Як і Гвардіола, він є прихильником володіння м'ячем, технічного атакувального футболу, варіативності, постійного руху. Каталонець приділяє значну увагу тактиці, постійно шукає нові схеми, нові рішення, детально вивчає суперників. Баск роздає кожному гравцеві індивідуальні відео і стежить за тим, щоб ті їх переглядали, влаштовуючи їм «контрольні». Екс-гравець збірної Іспанії Хоакін Санчес, який грав у Емері в «Валенсії», жартував: «Він показував нам стільки відео, що мені хотілося збігати за попкорном».
Гвардьола живе і тренує у божевільному темпі і просто «гине» без руху, випалюючи себе до кінця (ви бачили, як він виглядав вчора на прес-конференції після матчу проти «Атлетіко»?!). Природа Емері точно така ж, «акуляча». «Цикл життя команди - три роки» - говорить Хосеп. «Я ніколи не думав, що затримаюся в «Севільї» аж на три роки» - недавно сказав Унаї. Недарма саме баск був одним з дуже небагатьох тренерів, яких «Пеп» після матчів охоче запрошував на келих вина. Разом з тим він й емоційно підтримує і «накручує» гравців під час матчів на кшталт Сімеоне. І ще в одному Емері дуже схожий на «Ель-Чоло» (і це погано для «Шахтаря») - він чудово усвідомлює своє місце і місце свого клубу. «Наша сила - в знанні того, що ми слабші за «Барселону» - вважає Сімеоне. А Емері щиро дивується презирству англійських команд до Ліги Європи. «Ліга Європи - це турнір нашого рівня, турнір, в якому ми спроможні бути великими. Ліга Чемпіонів дає більше грошей і можливостей купувати кращих гравців. Але вболівальники бажають отримувати задоволення від своєї команди, бачити команду-переможця, бачити трофеї. Гроші без почуттів і емоцій не варті нічого. Ти можеш бути в ЛЧ і заробити гроші, але, якщо ти вилетиш в груповому турнірі, для фанатів це не матиме значення».
Після цих слів зрозуміло, чому «Севілья» Емері робить такий акцент на Лігу Європи і взагалі на кубкові змагання, і чому жадає повторити досягнення легендарної «Баварії» 70-х, вигравши три єврокубки поспіль. Але справа не лише у філософії тренера, а і у жорстокій реальності. «Атлетіко» може дозволити собі купувати гравців за 25, 30, 37 мільйонів євро. «Севілья» часів Емері жодного разу не витратила більше 11-ти мільйонів на одного гравця. Якщо «матрацники» купують вже досить досвідчених гравців за крок до їх прориву в зірки, то трансферна політика Емері і спортивного директора Рамона Мончі полягає в запрошенні ще не обкатаних молодих талантів або гравців, що провалилися в Топ-клубах. Така політика (з «атлетіковським» регулярним продажем зірок) створює певний вакуум і знищує стабільність. Обидва справді творять дива і вже за півроку виліплюють з чергового молодняка і екс-невдах чудову команду. Однак команда незмінно провалює початок сезону, втрачає позиції в лізі та у Лізі Чемпіонів і зазвичай не встигає наздоганяти, що й звільняє їй час та сили для боротьби в кубкових турнірах. Емері вже визнав свої помилки минулого літа. В результаті після сезону 2014/15 з п'ятим місцем, 76-ма очками (клубний рекорд) і лише двоочковим відставанням від тих ж «матрацників» прийшов сезон БЕЗ ЖОДНОЇ перемоги в гостях у лізі з сьомим місцем і майже без шансів на п'яте, не кажучи вже про четверте. З вильотом з Ліги Чемпіонів (нехай і з дуже складної групи) і дуже частою блідою грою.
«Севілья» цього сезону значно слабша, ніж в двох попередніх. І головна причина цього - кадрова. Команда втратила найбільш швидкісних гравців минулого сезону - Алейша Відаля і Карлоса Бакку, їх місця посіли повільніший і менш потужний форвард Кевін Гамейро, просто постарілий Мікаель Крон-Делі і нестабільний і занадто егоїстичний Євген Коноплянка.
Центральні захисники Даніель Каррісу та Ніколас Пареха, які вміють поводитися з м'ячем і починати атаки, пропустили майже весь сезон через травми. Замість них грають далеко не такі технічні Рамі та Колодзейчак. Тож не дивно, що «Севільї» нині важко починати атаки під пресингом або просто збивати його перепасуваннями, що й призвело до таких жахливих показників в гостях. Через ту ж травму Каррісу (який до того ж, опорник) фактурний, але не дуже технічний Н'Зонзі грає частіше в центрі поля, ніж його «близнюк» М'Біа минулого сезону.
Та головне - вже другий сезон поспіль системотворчим гравцем команди є Евер Банега, гравець з шедевральний пасом і чудовим баченням поля. Проте він ніколи не відрізнявся фізичною формою і бажанням працювати, тому дуже схильний до дрібних травм (та витівoк на кшталт збити себе самого власним авто або приїхати на тренування у нетверезому стані), і другий сезон поспіль не дотягує навіть до 25-ти матчів ліги з перших хвилин. Тож йому потрібні технічні запасні. Крім цього, для «Севільї» взагалі характерна підвищена присутність в районі півкола перед штрафним суперника, що дозволяє за допомогою технічних комбінацій оминати насичену оборону або швидко контратакувати. Минулого сезону, наприклад, крім Банеги, туди з лівого флангу зміщувався правоногий Вітоло, а з правого - лівоногий Рейєс (Хосе Антоніо взагалі провів чудовий сезон). До того ж на лаві запасних чекали дуже технічні і такі, що вміють зміщуватися з флангу в центр і просто замінювати Банегу за позицією Деніс Суарес (він й нині блискуче діє саме так у «Вільярреалі») і Жерар Деулофеу. Цього сезону Вітоло зі своєю правою просто біжить правим флангом до кінця, Рейєс бореться з травмами і провалює сезон, Коноплянка дуже нестабільний і рідко зміщується в центр, Крон-Делі зміщується, але занадто глибоко назад, на позицію мало не опорника. А єдиною заміною Банезі на позиції залишився Вісенте Іборра. Це гравець зовсім іншого плану, працьовитий, фізично сильний, що вміє грати у відборі і дуже непогано підключається в штрафний без м'яча для завершального удару. Та особливо не знає, що робити з м'ячем. Такий собі Віталій Буяльський, лише на 20 сантиметрів вищий і на 15 кілограмів важчий.
Нині без Банеги мова взагалі про зовсім іншу команду, позбавленої «польоту думки» і техніки. Та й з ним нинішня «Севілья» менш варіативна і стабільна, ніж торішня. Їй пощастило з жеребкуванням в Кубку Іспанії (команди з Третього дивізіону та «Бетіс» і лише у півфіналі - «Сельта»), і в Лізі Європи (менш статусні «Мельде» і «Базель» і загалом поганенька гра проти «Атлетіка» з перемогою в серії пенальті). Тож перемогти цю команду реально. Однак для цього «Шахтар» зобов'язаний зробити кілька речей. По-перше, приділити особливу увагу Банезі.
Сам Тарас Степаненко аргентинця не зупинить. Але під щільним пресингом Евер часто ніяковіє і зникає, особливо в гостях. Тож дуже потрібна допомога Малишева. З Іборрою ж Тарас здатний впоратися. По-друге, для допомоги у виході з-під пресингу і у боротьбі з тим ж Банегою Віктор Коваленко зобов'язаний багато рухатися і зміщуватися назад (не варто йому забувати й про те, що нібито опорник Н«Зонзі в недільному матчі ліги заробив асист рейдом лівим флангом). По-третє, рекордсмен за кількістю матчів за «Шахтар» Даріо Срна і його бразильський колега Ісмаїлі зобов'язані знайти розумний баланс між протистоянням Крон-Делі і Коноплянкою і допомогою Марлосу та Тайсону.
А головне - Марлос та Тайсон. У першому таймі матчу в Бразі саме мобільність крайків Рафи Сілви і Педру Сантуша на тлі інертних бразильців «Шахтаря» дала господарям відчутну перевагу. У Львові «Брага» домінувала в першу чверть матчу завдяки тому ж. Тайсон почав рухатися і зміщуватися в центр - гол і штанга Феррейри. Почав рухатися Марлос - другий гол. Нині потенційно крайні півзахисники «Шахтаря» кращі в атаці, мобільніші, ніж Коноплянка і Крон-Делі (Вітоло травмований, Рейєс хворий), до того ж данець гратиме на неулюбленому фланзі. Але в матчі проти такого суперника вони зобов'язані часто зміщуватися з флангів у центр і взагалі не мають права «спати» ані 60, ані навіть 20 хвилин.
І ще - в гостях «Севілья» поточного сезону грає жахливо, але вдома вже видавала серію в 17 перемог поспіль і перегравала «Реал» з «Барселоною». Тож слід створювати гандикап вже у першому матчі.
Леон Вургафт
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
