Однією з запорук футбольного успіху є наявність в команді конкуренції в боротьбі за місце в основному складі. Це важливо не лише в плані ротації, але й в плані саморозвитку та вдосконалення футболістів. Значно легше працювати над собою, коли відчувається подих в спину і існує постійна загроза випасти з основної обойми.
У «Дніпрі» Євген Коноплянка був персоною недоторканою. Женя виходив на поле навіть тоді, коли перебував далеко не в найкращих психологічних, або фізичних кондиціях. Рівня майстерності Коноплянки вистачало для того, аби протягом всіх років дніпропетровської каденції виділятися в складі «Дніпра», не докладаючи при цьому аж надто багато фізичних зусиль.
Такий стан речей продуктивно працював на імідж Коноплянки. Євген став найяскравішою зіркою українського футболу, що значно допомогло в процесі працевлаштування у Європі. За Женю серйозні клуби готові були платити пристойні кошти, а коли Коноплянка став вільним агентом – охочих отримати українця з'явилося ще більше.
В результаті, Євген опинився в «Севільї», де зіштовхнувся з абсолютно незвичними для себе умовами. При Коноплянці залишився статус «хорошого хлопця», але статус недоторканого гравця основного складу, яким Євген володів у «Дніпрі», розчинився в севільському повітрі. Перед українцем постало завдання боротися за своє щастя. Боротися – значить, не лише проявляти природні здібності, але й підсилювати талант самовідданою роботою на тренуваннях та на полі.
Євгенові пророкували нелегке життя у «Севільї». Найперше – через те, що прийшов українець до команди, в якій місце в основному складі нікому не дістається просто так. Експерти та фахівці з іспанського футболу швидко змалювали «перспективи» Коноплянки: для того, аби мати постійне місце в основі, Жені необхідно затьмарити Вітоло.
Віктор Манчін не є яскравим гравцем. В його арсеналі – не стільки вишуканих фінтів, скільки їх - в арсеналі Євгена Коноплянки. Його не можна назвати футбольним плейбоєм, радше – людиною з натовпу. Але наразі він для «Севільї» значно важливіший, аніж Коноплянка. Все, про що влітку говорили фахівці з іспанського футболу, збувається: Євген просто не може на рівні конкурувати з Вітоло в плані ефективності гри.
Вчорашній матч став яскравим відображенням тих проблем, які Коноплянка переживає у «Севільї». Маючи заповнений лазарет, Унаї Емері довірив місця в основі обом конкурентам – Женя вийшов на своєму звичному лівому фланзі, а Вітоло розташувався праворуч. В дуже незручній і важкій для «Севільї» грі іспанець витискав максимум з того, що було можливо. В першому таймі загроза воротам Андрія П'ятова якщо й йшла, то лише з правого флангу. Після перерви «Севілья» розширила фронт наступу, але ефективністю вразити не зміг ніхто, окрім Вітоло. В підсумку, Віктор Манчін практично самотужки зробив для «Севільї» два голи: спершу легко пошив у дурні захисників «Шахтаря», а потім хитрим маневром «зловив» Факундо Феррейру, заробивши пенальті. А Коноплянка весь відведений йому ігровий час промовчав… Відчуйте, як кажуть, різницю.
Унаї Емері після матчу, звісно, не міг не отримати запитань стосовно Коноплянки. Журналісти цікавилися не лише причинами невдалої гри Євгена конкретно у вчорашньому поєдинку, але й загальною ситуацією, у якій опинився українець. Втім, домогтися глибинних пояснень тренера не вдалося. Емері не зрадив собі, відповівши на запитання доволі дипломатично. Тренер зауважив, що Женя – великий футболіст. Але ж ми то бачили…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
