Слава Богу, що це сталося – та ще й так вчасно. Бо інакше б від лестерофанів, які ще рік тому не знали про існування цього клубу, проходу не було. А так все-таки говорять і про наш футбол. Але от що не слава Богу – так це реакція на подію з боку громадськості та ЗМІ. Про це і поговоримо.
Звісно, я про свіженьке Класичне і його наслідки – всі оті провокації, удари по ногах, бійку, пісні в літаку, заяви про охорону і таке інше. Я хоч і відволікся на деякий час на родинні шашлики, але уже встиг побачити занепокоєні обличчя – ой, що ж це тепер буде?
А що буде, чуваки? В чому проблема? Ви не в курсі, які стосунки у «Динамо» і «Шахтаря»? Ви не бачили попередні зустрічі цих команд? Ви не знаєте, що такі матчі – і такі стосунки – рідко коли обходяться без ексцесів? Ну, тоді заглибтеся в історію і ознайомтесь. А з тими, хто все це бачив і все знає – проведемо виховну бесіду.
Чуваки, ви в курсі, як сеньор Бернабеу тролить завсідників «Сантьяго Бернабеу»? (Не рийтеся у вікіпедіях – це друге прізвище Жерара Піке.) І це на фоні перманентних закликів – і навіть дій – Каталонії до незалежності. Що, іспанському футболу прийшли амінь і вєчная пам’ять? Аж ніяк. Он яка боротьба в чемпіонаті, а в єврокубках 4 команди до півфіналів дійшли (не буду вже нагадувати, що як мінімум в останні роки подібне навіть АПЛ тільки сниться; може, Лестер поправить ситуацію…). І ніхто там на Піренеях не робить із цієї мухи слона. Хіба так, в фоновому режимі, що далеко не всі й помічають.
Повторюсь – в чому проблема? Ну, ще один епізод цієї футбольної війни. Так я вам скажу, що це навіть добре. По-перше, наш футбол зараз в такій ж…ахливій атмосфері і до такого плінтусу скочується – і все це тихо, мовчки, дехто, може, не помітив навіть зняття «Металурга», не кажучи вже про події, які тільки мають відбутися («Говерла», «Металіст», «Волинь»). А так весь цей галас навколо матчу хоча б спробував звернути увагу суспільства на наш футбол. Я сусіду по дачі дзвонив, йому за 65, ми з ним ніколи про футбол не говорили (хоча дядько він розумний, екс-викладач і взагалі не босота якась з баштана) – і він мені про Ярмоленка заряджає. Ефект? Ефект.
Далі. Чую вже плачі про те, що, мовляв, збірна, Євро, шанси… Шанси? Збірної? На Євро? Чуваки, ну ви прямо письменники-фантасти. Та ви взагалі мали б подякувати Степаненку і Ярмоленку, що вони відкрили цю ситуацію (пишуть же, що атмосфера в збірній між киянами і донеччанами не дуже хороша, а, може, навіть навпаки – дуже нехороша) ЗА МІСЯЦЬ ДО Євро. Тобто у Фоменка чи кого там є цілий місяць, аби з усім цим справитись. А уявіть собі, що усе це пройшло тихо – і вони б у Францію поїхали з отаким от бекграундом і відповідним настроєм. Уявили? Отож.
Таких речей ніколи не треба боятися. Це як кровопускання – воно може навіть бути корисним (залежно від процесу). Ну, а якщо уб’є пацієнта – так його ж не робили тим, у кого скабка в пальці чи зуб болить. Рано чи пізно такий Біллі Бонс би все одно ґиґнув, причому скоріше рано. То який сенс продовжувати це безглузде і болісне життя? Навіщо?
Та й вийдіть за межі стадіонів. У нашій країні щось всерйоз починає робитися – у будь-якій сфері – лише після скандалу, галасу і, на жаль, жертв. Я навіть не про Майдан і зміну влади, ви он Врадіївку згадайте. А тут ще й без жертв обійшлося, ну, отримав Степаненко по нозі і ще пару чоловік по пиці. Чи не трагедія. (Моральну сторону питання і збитки від кротопісень у літаку давайте не враховувати – я більш ніж упевнений, що ті уболівальницькі представники славної футбольної сім’ї, які щиро обурюються з цього зразка футбольної народної творчості, із задоволенням ходили у той київський генделик, де на дверях висіла заборона входу для кротів, свиней та інших.)
Одним словом, вся ця історія – це великий плюс. І великий шанс. Інша справа, що його ніхто не використає – оно вже Срна вибачатися почав за музичний шедевр. Кого він хоче обдурити? Мене так точно ні. Я ж не вчора молодшу школу закінчив і прекрасно розумію, чого варті ті його вибачення – як і будь-кого із того світу. Ага, ви ще змусьте Ярмоленка вибачитися – а потім так само змусьте всіх повірити у щирість цих вибачень [пекельний регіт].
Так от – це плюс і шанс. Шанс на те, що український футбол нарешті перестане страждати на прогресуюче лицемірство. І, можливо, зверне увагу на справді серйозні, нагальні і ключові проблеми свого існування. А не буде й далі робити такі із якихось там пісень у літаках.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
