Футбольний бокс

Футбол України 6 Травня, 11:24 572
Футбольний бокс | 19-27
У п'ятницю КДК ФФУ повинен розглянути бійку в матчі «Шахтар» - «Динамо».

У п'ятницю, 6 травня відбудеться засідання Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ. За наявною у «КОМАНДИ» інформації, одним з питань, які будуть розглядатися на ньому, - є інцидент під час поєдинку «Шахтар» - «Динамо». Якщо раптом знайдеться читач, який не в курсі того, що сталося, то дозволю собі нагадати, що ж власне сталося. Після того, як Едуардо зробив рахунок 3:0, гірники, як це прийнято, почали вітати один одного. Але їх капітан Степаненко не знайшов нічого кращого, як, зробивши забіг через півполя повз партнерів, які обнімаються, підбігти до секторів, на яких розмістилися фанати «Динамо», і показати їм емблему «Шахтаря» на своїй футболці. З точки зору звичайного обивателя, нічого поганого півзахисник не зробив. Але за футбольними законами (якщо хочете - неписаними) він зробив досить серйозне порушення. Класифікувати його можна простим словом - провокація. Або провокування масових заворушень. Арбітр матчу оцінив поведінку гравця жовтою карткою, яка стала для нього другою. Але ще до вердикту Можаровського самосуд над провокатором спробували вчинити футболісти «Динамо». Рибалка до Степаненка не дістався, так як його стримали одноклубники Тараса, Віда обмежився стусаном-запотиличником, а Ярмоленко від душі вдарив партнера по збірній ногою. Ну і подальші події найкраще характеризують рядки з пісні Володимира Висоцького: «Тут взагалі почалося - не опишеш в словах ...»

Виникла масова бійка, в якій взяли участь не тільки гравці, які перебували на полі, але і всі представники лави запасних. Сухим залишком ганебного заходу стали розбита губа Ярмоленка, не менш ефектний ніс Кучера, жовті картки Рибалці, Віді, Степаненку і прямі червоні Кучеру і Ярмоленку, а так само видалення Луческу. Не побоюся назвати п'ятничне засідання КДК історичним. За його підсумками можна буде сміливо робити висновок, чи готові ми не на словах, а на ділі боротися з футбольним хамством. Якщо хочете - бандитизмом. Справа в тому, що будь-яку грубість можна виправдати, якщо вона трапилася безпосередньо в грі. Але коли матч зупинений і на полі з'являються, розмахуючи кулаками, гравці з лавки, це вже виглядає зухвало. Таку поведінку можна пояснити тільки одним - упевненістю в безкарності.

Нагадаю, що в березні на Конгресі ФФУ було затверджено новий склад КДК. Як розповів глава федерації Андрій Павелко, підбором цих фахівців займалося кадрове агентство. Ніхто з них, крім Реви, не має відношення до жодного футбольного клубу. Андрій Шумілов (глава комітету), Артем Стоянов, Ігор Грищенко, Денис Бугай, Мар'ян Мартинюк, Сергій Бухаленков, Віталій Рева - саме ці люди зараз вершать футбольне правосуддя. І хочеться вірити, що вони розуміють відповідальність моменту.

Повертаючись до подій на «Арені Львоів», що сталися в світле свято Пасхи, зауважу, що дуже шкода, що в Україні існує середньовічна заборона на коментування суддями своїх дій. Адже до Можаровського теж є питання. Ні, в конкретній ситуації, яка виникла на 78-й хвилині, арбітр з асистентами по гарячих слідах розібрався. Але те, що він прощав футболістам і тренерам обох команд по ходу матчу раніше, в якійсь мірі і призвело до дворового боксерського поєдинку. На мій погляд, рефері абсолютно даремно робив вигляд, що не чує вигуки Луческу «Можаровський! Можаровський!», Дарма закривав очі на жорсткі фоли у виконанні гравців обох клубів, і зовсім вже незрозуміло, чому він пробачив Кобіну момент, коли той в буквальному сенсі терся своїм носом об його ніс, намагаючись в інтелігентній розмові довести, що суддя прийняв неправильне рішення. Так і поява після бійки на лавці запасних Срни, який більшу частину матчу перебував в ложі, теж викликає питання. Як там може виявитися виконавець, який не внесений до протоколу?

Як відомо, КДК ФФУ не може розбирати ситуації, які арбітр оцінив по ходу поєдинку. Це я до того, що поведінку Степаненка рефері ніби як оцінив «гірчичником», і не варто було Луческу на післяматчевій прес-конференції плакатися, що гравця його команди видалили лише за те, що він поцілував емблему свого клубу. Степаненко абсолютно свідомо вчинив провокацію, через півполя підбігши до сектору, який займали фанати принципового суперника. Поведінка Тараса, що вивів свою команду на поле з капітанською пов'язкою, не підлягає виправданню. Якби він виявився там в ігровій ситуації, забив гол або хоча б віддав гольовий пас, його дії можна було б хоч якось виправдати емоціями. А так... Не хочеться навіть уявляти, що було б, якби фанати «Динамо» не сиділи на верхньому ярусі, а на нижньому. Упевнений, кинутими на поле фаєрами справа б не обмежилася. І саме тому члени КДК, на мій погляд, обов'язково повинні знайти можливість, щоб покарати Степаненка!

До речі, якось в Англії Еммануель Адебайор, перейшовши з «Арсенала» в «Манчестер Сіті», забив гол у ворота своєї колишньої команди і підбіг до її фанатів. Арбітр залишив цей момент без уваги, але дисциплінарні органи покарали гравця двома матчами умовної дискваліфікації. Таке відносно м'яке покарання багато в чому можна пояснити тим, що в тому ж поєдинку Адебайор заробив три матчі дискваліфікації за удар суперника. Що стосується двох інших «героїв», то, на мою думку, Ярмоленко, який піддався на провокацію, і Кучер, який прибіг на чолі отари з лави запасних, повинні подумати над своєю поведінкою на футбольному полі за його межами досить тривалий час. Причому Кучер - набагато довше, тому що його появі на полі і тим більше поведінці виправдання немає. Ніякого!

До слова, якщо хтось думає, що перехід гравця в інший чемпіонат врятує від дисциплінарного покарання, то це не так. Сидіти доведеться і в Англії, і в Іспанії. Ще один слизький нюанс в світлі всього, що сталося - це ситуація в збірній. Якими словами там зустрінуть один одного головні фігуранти «махача» у Львові - це не тільки їхня справа. Тому що вони їдуть до Франції не пити пиво, а захищати честь країни. Просто замовчати цей момент гравцям буде, на мій погляд, соромно. Потрібна якась публічна акція. Яка - це вже справа виховання. А скоріше - совісті...

Валерій Новобранець, газета «Команда»