Чемпіонат України з футболу, без сумніву, є вкрай похмурим, нудним і абсолютно позбавленим інтриги змаганням, - відзначає блогер ua-football.co. До речі, називати його «змаганням» можна лише умовно, адже результат відомий заздалегідь. Якщо не брати до уваги дивну випадковість і перемогу «Таврії» в 1992 році, то всі інші розіграші були під стать один одному. Інтриги тут як не було, так і немає досі. Цікаво, чи багато ставок на чемпіонство кого-небудь крім «Динамо» або «Шахтаря» букмекери приймають перед початком першості або по ходу чемпіонату? Є підозри, що не особливо.
В чому причина такого стану? Безумовно, наші гранди однозначно серйозно перевершують наших «неграндов». Але ж подібні речі не можуть тривати вічно, правда? Найбільш близька в цьому плані ситуація спостерігається в Іспанії та Португалії. У першій всіх тероризують пари «Реал» і «Барселона», а другій «Порту» і «Бенфіка» відповідно. Тим не менш, в Іспанії з 1992 року чемпіонами ставали такі клуби, як «Атлетіко Мадрид», «Валенсія» і навіть досить скромний сьогодні «Депортіво». Схожа ситуація і в Португалії. Місцеві гранди двічі пропускали вперед столичний «Спортинг» разок «Боавішту». З 1992 року в португальський чемпіонат вигравали 4 клуби, а іспанський - п'ять. Наш - три. А по факту - два. Бо чемпіонство «Таврії» - це плід непорозуміння, дурною організації першості та обставин, які були дуже ласкаві до сімферопольської команді.
А взагалі навіть три чемпіони з 1992 року - це нереально мало. Це яскраве однозначне свідчення безмежної жадібності «сильних світу цього». Це показник обмеженості і тупості керівників українського футболу. Сьогодні всім прийнято захоплюватися чемпіонством скромного провінційного «Лестера», який став тріумфатором одного з провідних національних чемпіонатів світу. Це просто сюжет класичної казки, ожилий спортивний блокбастер. При цьому таке досягнення не можна назвати чимось новим і незвичайним для англійської Прем'єр Ліги. Останнім чемпіоном в Англії перед її створенням став «Лідс», який сьогодні практично забутий. У середині 90-х тріумфатором першості став «Блекберн Роверс», який застряг десь глибоко в середині Чемпіоншіпа. Крім того, англійський чемпіонат лідирується чотирма чемпіонами в особі «Манчестер Юнайтед» і «Манчестер Сіті» з одного боку, а також «Челсі» і «Арсеналом» з іншого. При цьому команди, яким ніяк не вдається виграти Прем'єр Лігу, досить регулярно перемагають у всіх єврокубках, грають у фіналах і взагалі демонструють вельми і вельми пристойний рівень. Мова йде, насамперед, про «Ліверпуль», «Мідлсбро» і «Фулхем». Чи може наша країна похвалитися чимось подібним з боку команд, які не були чемпіонами? Хм...
Якщо поглянути в будь-яку країну, то можна побачити, що скрізь час від часу реалізовуються казки. В мафіозно скандальній Італії поряд з такими глибами європейського та світового футболу, як «Мілан», «Інтер» і «Ювентус» на першому місці з 1992 року встигли побувати і «Лаціо» з «Ромою». У бюргерській Німеччині п'єдестал по два рази підкорювали «Штутгарт» і «Вердер», а також по разу «Кайзерслаутерн» і «Вольфсбург». Плюс традиційні «Баварія» з «Боруссією». Що стосується Франції, то це справжня країна казок. З 1992 року Лігу 1 вигравали такі «попелюшки», як «Монако», «Нант», «Осер», «Ланс», «Бордо», «Лілль» і найсвіжіша казка - «Монпельє». Це до регулярної ротації місцевих гігантів в особі «Марселя», «Ліона» та «ПСЖ».
Ніде, взагалі ніде немає однозначної безапеляційною і абсолютно безальтернативної домінації двох клубів. В кожному серйозному чемпіонаті регулярно відбуваються свої чарівні історії. В Голландії з 1992 року було п'ять чемпіонів. Легендарні «ПСВ», «Аякс» і «Фейєнорд» поступалися таким командам, як «АЗ» і «Твенте». Це приблизно як у нас би чемпіонами встигли б стати «Ворскла» і «Карпати». У деспотичній і авторитарній Туреччині три клуби, які стабільно змагаються між собою: «Галатасарай», «Бешикташ» і «Фенербахче». Але навіть тут трапляються несподіванки. 2010 рік приніс чемпіонство «Бурсаспору». Зміг би у нас влізти на футбольний Олімп клуб типу «Чорноморця»?
Навіть якщо брати відносно скромні в футбольному плані країни, то і їм ми поступаємося за кількістю чемпіонів з 1992 року. У маленькій Бельгії шість клубів приміряли на себе звання найсильніших. Бельгійські аналоги «Динамо» і «Шахтаря» в особі «Брюгге» з «Андерлехтом» періодично змушені поступатися корону клубах типу «Стандарда» або нікому не відомого «Льєрса», «Генку» або «Генту», які плутають напевно навіть в самій Бельгії. Ворожа злісна Росія може похвалитися шістьма чемпіонами. Попелюшок у наших агресивних сусідів хоч відбавляй: «Спартак Алланія» і «Рубін» - чудові приклади. А якщо все складеться в цьому році у «Ростова», то він зможе сміливо стати поруч з «Лестером».
Інші наші найближчі сусіди-Польща і Румунія можуть похвалитися 8 і 7 чемпіонами з 1992 року відповідно. І у перших, і у других є свої лідери, які виграють чемпіонство частіше інших. Тим не менш, «Лех», «Легія» або «Вісла» в Польщі спокійно живуть далі після того, як виграє чемпіонат «Шльонськ», «Лодзь» або «Заглембе». У Румунії багаторічні незаперечні авторитети в особі бухарестського «Динамо» або «Стяуа» легко можуть поступитися клубу «ЧФР». Чемпіоном може стати «Уніря», «Оцепул» чи «Астра».
А у нас? А у нас - «Динамо»-«Шахтар»-«Шахтар»- «Динамо». Ніде розгулятися фантазії. Ні на чому відпочити серцю вболівальника. Слава богу, що за Кубок України власники грандів тримаються не так завзято і дозволяють іноді позбудеться цього трофею. Однак користі від цього не особливо багато. Та й взагалі, український чемпіонат мало чим може змагатися з іншими національними змаганнями. Нікчемна відвідуваність стадіонів, поодинокі успішні трансфери, ніякі рейтинги телевізійних трансляцій. Я сумніваюся, що знайдеться хоч один показник, за яким ми обійдемо чемпіонат країни з аналогічним рівнем населення. Це при тому, що футбольні матчі у нас хоча б показують по телебаченню. Смуток і безперспективність... Тільки жадібність, нахабство, тупість - ось що таке наш футбол.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
