«Лестер» - команда, в якій практично кожному гравцеві і тренеру було що доводити перед стартом цього неймовірного чемпіонського сезону. Клаудіо Раньєрі втомився від реноме вічного невдахи і нарешті покінчив з ним, Джеймі Варді довів, що навіть люди з глибокої трясовини можуть стати зірками елітного дивізіону за короткі терміни, а Денні Дрінквотер і Денні Сімпсон довели, що їх зарано списали з рахунків після того, як ці двоє покинули «Манчестер Юнайтед». Були реваншистські мотиви і у інших гравців «лисиць», але доля воротаря Каспера Шмейхеля, можливо, найкраще вписується в цю картину, адже данчанин ось уже який рік залишався в першу чергу сином Петера Шмейхеля, а вже потім талановитим і досить досвідченим воротарем.
«Раніше це було забавно, але в останні роки почало пристойно напружувати. Мені 29 років, я одружений, у мене двоє дітей, але мене досі вважають чиїмось сином. Люди, як і раніше, вважають мене дитиною, розумієте? Але ж батько ніколи мені не допомагав в кар'єрі. Навпаки - я відчував зайвий тиск. Думаю, якби я не був сином Петера Шмейхеля, то грав би в Прем'єр-лізі набагато більше», - скаржиться Каспер.
Але він все ж злегка лукавить, коли говорить про повну відсутність допомоги з боку батька по кар'єрних сходах, адже саме початок кар'єри Шмейхеля-джуніора було б неможливим без Петера.
У 2002-му році в Данії грали виставковий матч, присвячений ювілею перемоги збірної на Євро-92, і саме в тому поєдинку Шмейхель-батько в перерві дав вийти на поле Шмейхелю-синові, а 15-річний хлопчина візьми і здивуй публіку! Відбивши кілька важких ударів, Каспер привернув до себе підвищену увагу. Першим відреагував «Брондбю», в якому колись пограв Петер Шмейхель, а незабаром гінці з Манчестера, дізнавшись про те, що природа вирішила не відпочивати на дитині воротарської легенди АПЛ, швиденько обтяпали всі необхідні папірці, підписавши данчанина в молодіжну команду. Правда, це був не «Манчестер Юнайтед», як багато хто міг би подумати, а «Манчестер Сіті». Клуб, якому Каспер Шмейхель віддасть сім років своєї кар'єри, але натомість отримав лише жалюгідних вісім матчів в АПЛ і багату історію поневірянь по орендах.
Від англійської Ліги 2 з «Дарлінгтоном» і «Бері» до шотландської глушини з «Фалкірком» - такою була географія «посилань» Каспера, але данчанин не скаржився на долю - на узбіччі великого футболу він міг мати постійну ігрову практику, а головне - тут не давило ім'я батька, яким в «Манчестері» супроводжували кожну помарку воротаря. І в цьому сенсі Каспер Шмейхель і справді більше страждав від «допомоги» свого предка, ніж отримував дивідендів.
Куди більш позитивну роль в кар'єрі героя цих рядків зіграв зовсім не його батько, а шведський тренер Свен-Горан Ерікссон. Саме при ньому в «Ман Сіті» Шмейхель зіграв найбільшу кількість матчів за основу в сезоні 2007/08, саме він покликав Каспера в «Ноттс Каунті», переконавши остаточно розірвати трудові відносини з городянами, і він же посприяв переходу данчанина в команду, сенсаційне чемпіонство якої ми мали щастя споглядати в сезоні, що минає. Шмейхель і «Лестер» буквально знайшли один одного. З першого ж сезону Каспер став практично незамінним стражем воріт «лисиць», а незабаром клуб почав свій знаменитий шлях до слави і власної глави в книзі легенд англійського футболу. І Каспер - безумовно, один з важливих творців цього успіху.
Можна багато говорити про закриту наглухо модель гри команди Раньєрі, про непрохідного двожильного Канте і залізних Моргана з Хутом, але коли команда програє всього 3 матчі з 37-ми, пропускаючи при цьому менше голу за гру, не відзначити воротаря, який провів всі поєдинки чемпіонської кампанії від дзвінка до дзвінка, було б нерозумно. Каспер Шмейхель, можливо, і не виконував десятків неймовірних сейвів, гідних ефектної компіляції на «Ютьюб» (хоча кілька таких в його активі все ж є), але своєю надійністю, ощадливістю і холоднокровністю з лишком компенсував все інше. До 29-ти років данчанин набрався достатньо різного досвіду, щоб впевнено керувати обороною чемпіонської команди, і в цьому сенсі його, мабуть, варто порівняти з батьком, який також заграв на високому рівні досить пізно.
Але в іншому про порівняння і родинні зв'язки Шмейхеля на англійських стадіонах згадують все рідше. Каспер - це вже самостійна і унікальна історія, завдяки неймовірному «Лестеру», частиною якого він став, а Петер тепер лише гарне доповнення до неї, і тепер англійські журналісти вже поглядають на іншого Шмейхеля-молодшого - 6-річного Макса, з яким батько і дід на днях носилися по полю «Кінг Пауер Стедіум», святкуючи тріумф «Лестера». Тепер в сімействі Шмейхеля саме Макс - татів синок, а Каспер - чемпіон АПЛ сезону 2015/16. Саме так надалі буде починатися будь-яка розповідь про цього воротаря.
*За матеріалами football.ua
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
