Герой футбольного дня. Роман Зозуля

Футбол України 12 Травня, 09:40 717
Герой футбольного дня. Роман Зозуля | 19-27
Про інцидент, що мав місце в кінці матчу «Зоря» - «Дніпро».

Футбольна громадськість в своїй оцінці вибору Селезньова варіанту для продовження кар'єри в Росії розділилася на два табори. Хтось рішуче і безапеляційно засуджує Євгена, а хтось виправдовує, зазначаючи, що в Україні – мільйони простих заробітчан, які в часи війни попрямували на заробітки до країни-окупанта. Наче забувають при цьому, що Селезньов – людина публічна, а отже, й відповідальність у нього вища, а отже, й питати з нього варто прискіпливіше. Вчинок Селезньова і якогось Петренка з сільської глибинки порівнювати не можна апріорі.

Так само думки розділилися й при оцінці рукоприкладства, що останнім часом особливо активно вирує на футбольних полях України. Хтось безапеляційно засуджує таку поведінку, якою відзначилися Ярмоленко, Віда, Кучер, Зозуля, а хтось до цього відноситься нормально, мовляв – це ж футбол. «Ви що, ніколи не грали у футбол і не буцалися з сусідом?». І знову ж таки, з уваги випускається фактор публічності. Ярмоленко, Кучер, Зозуля, - як і всі інші футболісти, - люди публічні, а отже, будь-яка їхня емоція під час виконання своїх професійних обов'язків має в сотні, а можливо, й тисячі разів вищий вплив на споживача (у випадку футболістів споживач – то глядачі), ніж емоції людини не публічної. Відтак, й відповідальність за той чи інший вчинок повинна бути вищою.

Зозуля просто не мав жодного права вчиняти те, що вчинив. Ні людського права, ні законного. Роман був дискваліфікований на гру, а отже, його перебування в ігровій та технічній зонах – грубе порушення регламенту. І тут, напевно, знайдеться аргумент, мовляв – так Срна два тижні тому теж порушив регламент, спустившись до технічної зони в якості не заявленої на матч людини. Порушив. Але Срна – це Срна, а Зозуля – це Зозуля. До Срни – одні запитання, до Зозулі – інші. Найгірше, що може бути в таких ситуаціях, то тикання пальцем на сусіда, виправдовуючи свою помилку помилкою іншого. Саме так і прогниває суспільство – коли за свою провину ми не несемо прямої відповідальності, а загладжуємо її фоном провини іншого.

Заря - Днепр (драка)

Бійки на полі – дуже важка тема. Тут не існує шаблонів, за якими так любить оцінювати події громадськість. «Вдарили по одній щоці – підстав і другу» – це не для футболу; так само, як і не для футболу «око за око, зуб за зуб». Кожен випадок індивідуальний і до кожного з них потрібно підходити з чистим аркушем… Епізод Зідан – Матерацці, мабуть, найяскравіший у площині «футбольного криміналу». Не сподобалися французові слова італійця про сім'ю Зінедіна, він став перед Матерацці і відкрито «заїхав» йому в груду. За що, цілком імовірно, й поплатився титулом чемпіону світу… Не сподобався Ярмоленкові жест Степаненка стосовно вболівальників? Але як виправдати те, що удар було завдано нишком? Зідан не боявся відповідальності і розумів ціну свого вчинку. Ярмоленко же грубість намагався приховати. Це різні речі.

А які причини були у Зозулі? Арбітр помилився? Не факт, що помилився, але навіть якщо так… Уявімо, що після матчу «Наполі» – «Дніпро» хтось з гравців італійської команди теж зірвався б і силою мстив би арбітрам та гравцям суперника за несправедливий гол Селезньова. Або підемо далі. Зозуля у вчорашньому поєдинку був глядачем, таким самим, як і хлопці з фан-сектору. А якби слідом за Романом на поле ломанулися й ці чолов'яги? Теж сказали б – «нічого страшного, це футбол, це емоції»?

Роман Зозуля (Днепр)

Добре, що Роман швидко зреагував і вибачився, оперуючи в своїй промові лише своїм іменем, а не в стилі Ярмоленка «я не правий, але ж і він винен». Для всіх нас ця ситуація повинна стати черговим уроком…