Звільнення спортивного директора телефонним дзвінком, новий спортивний директор, що керує командою з лави запасних, жахливі кадрові рішення, відмова від вихованців академії - останніми роками «Штутгарт» робив усе, щоб вилетіти з Бундесліги. Після повернення до Бундесліги в 1977-му році шваби кожне п'ятиріччя тішили своїх уболівальників або одним з двох перших місць в лізі, або фіналом одного з Єврокубків. Крім останнього, протягом якого неухильно котилися вниз.
Жахливі старти, потім спурти і виживання з іншим тренером. Досвідчений Хуб Стевенс, який двічі поспіль з позиції весняного «в.о.» (2014-ий та 2015-ий), витягуває команду в останньому турі. I перший український дует в клубі Бундесліги з часів Юрія Максимова і Віктора Скрипника, в якому Артем Кравець символізує провальну трансферну політику клубу із запрошенням запасних і невдах з інших клубів. А Борис Тащі - занадто запізніле повернення до талановитої молоді.
«Штутгарт» - справді великий клуб. П'ять титулів чемпіона Німеччини і три Кубка, армія уболівальників, легендарна академія, потужний «Мерседес» за спиною. Маттіас Заммер, Юрген Клінсманн, Гвідо Бухвальд, Ханси Мюллер стали зірками саме тут. Супертріо Фреді Бобич - Звонімір Сольдо - Красимир Балаков феєрило у 90-х. І навіть два випадки кардинального омолодження складу у 21-му столітті (фінанси та просто зміна поколінь) спочатку народило «die jungen Wilden» ( «Молоді і дикі») «пожежника» до цього і тренера «Баварії» після Фелікса Магата, а потім перемогу у Бундеслізі молодого тренера Арміна Фе. У Магата грали швидкі фуллбекі Андреас Хінкель та Філіп Лам, Кевін Кураньї, розумний (а не жорсткий, як тоді було поширено) центр поля з Хорстом Хельдтом і Сольдо, атака з мобільним Олександром Глєбом. Деякі навіть вважають, що саме ця яскрава молодь своїм другим місцем в лізі і перемогою над «Манчестер Юнайтед» в Лізі Чемпіонів з сімома гравцями молодшими 24-ох років спонукала керівників німецького футболу на тотальну зміну стилю гри в країні і ставлення до молоді. А перемогу в Чемпіонаті Німеччини 2007-го року з місцевими вихованцями Маріо Гомесом, Самі Хедірою, Хільдебрандом, Какау, Хітцльшпергером, Ташчі і з мексиканськими бійцями Пардо та Осоріо можна назвати «лестерською». І навіть більше, адже команда, навчена ще Маттіасом Заммером і Джованні Трапаттоні, з 27-го туру здобула вісім перемог поспіль і відіграла семиочкове відставання.
Та поступово клуб почав потерпати від відомої українському футболу хвороби - людей з «штутгартським серцем». Головні тренери Маркус Баббель, Йенс Келлер і Томас Шнайдер. Спортивний директор Фреді Бобіч (його успішний попередник Хорст Хельдт в 2010-му прийняв привабливу пропозицію від «Шальке»). Перетримання знакових гравців. Невдале повернення інших після провалу. Реконструкція стадіону з'їдала багато грошей, і Бобіч, продаючи зірок, вважав за краще затикати дірки в складі не голодною молоддю, а «збитими льотчиками», травмованими і просто старими або невдахами інших клубів. Філіп Деген, Чіпріан Маріка, Крістіан Молінаро, Федеріко Македа, Мауро Каморанезі... І команда очікувано покотилася донизу..
Протягом останніх шість років в команді змінилися вісім тренерів (стільки ж протягом попередніх десяти). Бруно Лаббадія був єдиним, хто протримався більше, ніж рік, і навіть вивів швабів у фінал Кубка Німеччини. Але він віддавав перевагу фізичній готовності, лонгболлам і відверто зневажав молодь, постійно повторюючи, що такі таланти як Антоніо Рюдігер, Бернд Лено і майбутній кращий гравець сезону 2015/16 Даніель Дідаві «ще не готові». Або не бажаючи «бути нянькою» Тімо Вернера, наймолодшого гравця в історії «Штутгарта». А початок сезону після повернення Фе став гіршим в історії клубу на тлі зацькованого погляду тренера.
Прохід болгарського «Ботева» лише по голам в гостях і виліт від хорватської «Рієки» в Лізі Європи спонукали нового президента клубу Бернда Валера на звільнення Фе та Бобіча (останнього - по телефону під час виїзду того на черговий матч. Дуже професійно...), Валер привів до академії екс-тренера молодіжної збірної Німеччини Райнера Адріона, а на посаду спортивного директора - Робіна Дутта.
Останній вважається в Німеччині одним з кращих футбольних теоретиків, таким, хто глибоко розуміється на футболі. Але на практиці його й до цього часу ненавидять уболівальники і гравці «Байєра» та «Вердера». І не лише через невдачі на полі, а й через зверхність, некомунікабельність, навіть презирство до інших на тлі зовнішньої байдужості. Дутт провалився на аналогічній посаді в Німецькому Футбольному Союзі, а в «Штутгарті» відразу заявив, що офісна праця його не цікавить. Може, тому й призначив на посаду головного тренера Александера Цорнігера, який не мав досвіду у Бундеслізі. Доволі огидне видовище - бачити спортивного директора в незмінному елегантному піджаку, який роздає вказівки з лави запасних на тлі хлопчиків в спортивних костюмах з тренерського штабу команди (що Цорнігера, що його наступника Крамни).
А сам Цорнігер вирішив замість звичного останніми роками похмурого захисного футболу зіграти в швидкий і божевільний пресинг за заповітом Марсело Б'єлси. Але при цьому не придбав відповідних гравців, забув про оборону, а його підопічні марно скаржилися йому на страшенну втому, особливо в кінцівці матчів, після такої «біганини». Почалася епідемія серйозних травм. А ті, хто «вижив», падали з ніг від втоми і робили жахливі помилки. Тож «Штутгарт» закінчив сезон шостим в лізі за голами, третім - за ударами по воротах, п'ятим - у отвір, першим за голами з контратак, першим за прострілами і ударами з воротарської. Разом з тим першим за вилученнями, з сімома автоголами і з 23-ома ударами по воротах Титоня протягом одного першого тайму (рекорд Бундесліги з 92-го року) одного з матчів. Тож підсумковий найгірший результат за пропущеними в історії Бундесліги 21-ого століття (75) не здивував. Як і сам виліт, адже без оборони дуже рідко виживають.
Здавалося, що в січні 2016-го все налагоджується. Дутт запропонував програму виходу з кризи з призначенням такої собі «спортивної ради директорів». Юрген Крамни почав підтягувати гравців з рідного дублю, серед них Бориса Тащі. «Закатовані» Цорнігером полегшено зітхнули і забігали, важко травмованим форвардам Гінчеку і Харніку знайшли заміну в особах орендованого Артема Кравця і «нового форварда» Вернера. І весняна серія з п'яти перемог з вражаючим і досить збалансованим футболом вивела команду на десяте місце з запасом в 12 очок над зоною вильоту.
Спурт Крамни вже порівняли зі спуртом торішнього «Вердера» його однокласника на тренерських курсах Віктора Скрипника, згадували про минуле Юргена в «Майнці» його тезки Клоппа як про знак якості. Але потім знущання Цорнігера позначилися, і гравці просто «стали». Кевін Гросскройц і запасний італійського «Емполі» Барба зламалися у січні, не встигнувши прийти. А Кравець продовжив серію невдалих запасних інших клубів. Сім поразок у восьми останніх матчах з 23-ма пропущеними і 2-6 в Бремені (з таким автоголом краще б Барба не оговтався від травми) - і все стало зрозуміло - команда мертва.
P.S А що Дутт? А Дутт замість підготовки до «битви сезону» в Вольфсбурзі призначив трьох людей до «спортивної ради директорів», подовжив контракти зі старим Гентнером і травмованим Гінчеком, витягнув додаток у спонсорів і наполегливо відмовляється залишати свою посаду після вильоту, хоча вже і Крамни, і президент Валер це зробили.
P.P.S До речі, Крамни повертається до дублю, який теж вилетів зі свого дивізіону, третього. І «Штутгартер Кіккерз» вилетів з Бундесліги 3. Жахливий сезон для футбольного міста Штутгарта.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
