Весняну частину сезону для ужгородської «Говерли» можна розділити на два періоди – до матчу проти «Олімпіка» і після нього. Закарпатці добре провели стартовий поєдинок весняної частини проти «Металіста», опиралися й в наступній грі проти «Сталі», а в матчі проти «Олімпіка» надломилися.
Надломилися, схоже, і фізично, і морально. Все після того матчу пішло шкереберть. Найперше – «Говерлу» поглинули організаційні проблеми локального характеру, що полягали в непорозумінні в питанні дискваліфікації Ягодінскіса та відсутності В'ячеслава Грозного на тренерському містку команди. Друге – в очах футболістів погас той вогник, який ще жеврів до матчу з «Олімпіком». Ужгородці в останніх поєдинках виходили на поле спустошеними, що вилилось у ганебну програшну серію, протягом якої «Говерла» зазнала вісьмох поспіль поразок з загальним рахунком 1:19.
Після останнього поєдинку сезону тренер «Говерли» Олексій Величко емоційно зауважив, що буде прикро, якщо команда не отримає атестату, оскільки власник клубу готовий погашати борги і в подальшому фінансувати футбольну структуру. Але виникає запитання до самих тренерів: якщо вже вони працювали і надіялися на те, що ситуація з фінансами покращиться (а на це надіялися), то чому не були зроблені кроки щодо відновлення морального духу колективу? Справа не в поразках, справа у відношенні футболістів до справи. Люди просто виходили на поле відбувати номер. Можливо, тренери намагалися оживити підопічних, але виявилися безсилими? Ну тоді шлях лише один – заява про відставку.
Так чи інакше, у весняній частині сезону в контексті «Говерли» з позитивом можна говорити лише про один матч. З натяжкою – про два. А все, що відбувалося з квітня місяця й до фінішу – краще забути як страшний сон.
Трансферна діяльність
Трансферної діяльності як такої «Говерла» не здійснювала. Взимку ужгородці літали на збір до Туреччини, де, - це відомо достеменно, - переглядали й новачків. Але нікого з новобранців ужгородці заявити на чемпіонат України не змогли, оскільки діяла заборона, накладена європейськими футбольними інстанціями. Єдине, що врятувало «Говерлу» від кадрового колапсу – це можливість продовжити орендні угоди з «динамівцями».
При цьому, чемпіон України залишив «Говерлі» не всіх тих виконавців, які грали в Ужгороді у першій частині сезону. Артур Рудько повернувся до першої команди «Динамо», Євген Чумак відправився в оренду до «Торпедо-Белаз», Сергій Люлька був проданий до чеського «Слована», Андрій Цуріков пішов в оренду у грецький «Левадіакос», а В'ячеслав Лухтанов взагалі залишився без клубу. Зник з радарів і Віталій Каверін. Ще двоє «динамівців», що виступали в оренді у «Говерлі», залишилися в Україні, але змінили прописку: Дмитро Хльобас добре влився у склад «Ворскли», а Олексій Хобленко допомагав «Чорноморцю».
В «Говерлі» з «динамівського» легіону залишилися лише Віталій Гемега, Орест Кузик, Віталійс Ягодінскіс та Олексій Савченко. Продовжив оренду з клубом і Ігор Гончар, права на якого належать «Шахтареві». Непотрібним «Карпатам» виявився Михайло Сергійчук, хоча взимку йшла мова про його повернення до Львова.
Крім того, ужгородці заявили молодого місцевого вихованця Івана Варваринця, але жодної ігрової хвилини за «Говерлу» він так і не провів. Тренерський штаб команди від безвиході наприкінці чемпіонату довіряв іншим хлопцям: Андрію Черепку, Юрієві Тома, Віктору Гею, Євгену Добровольському, Станіславові Котьо, Олексієві Хоменку.
Фізична готовність
Розпочинали другу частину сезону ужгородці в гарному тонусі. Матч проти «Металіста» був показовим в цьому плані. Підопічні Грозного багато рухалися по полю, компактно діяли як в захисті, так і в середній лінії. Було створено й достатньо гольових нагод. Те, що забили «говерляни» лише раз – це вже інше питання.
Але далі справи різко пішли на погіршення. Якщо проти «Сталі» і частково – проти «Олімпіка» на полі ще була якась протидія з боку «Говерли», то наступні матчі мали характер прохідних для суперників ужгородців. «Чорноморець», «Карпати», «Олександрія», «Зоря» і «Волинь» виграли в «Говерли» без надзусиль. Так само – й «Динамо». Кияни взагалі діяли на півобертах, економлячи сили для більш важливих поєдинків.
Проблеми, звісно, полягали не лише у фізичній готовності. Мали місце труднощі й з психологічним станом, але ці речі потрібно розглядати в комплексі. Механізм Грозного, який до пори до часу працював нормально, почав давати серйозні збої.
Тактична гнучкість
В'ячеслав Грозний ніколи не відмовлявся від тактичних експериментів. Наскільки було можливо, - настільки тренер тактичними новинками намагався перебороти ігрові проблеми «Говерли». Серед таких новинок можна виділити Ігоря Худоб'яка в якості центрального захисника або центрального півзахисника, Віталія Гемегу та Михайла Сергійчука (зазвичай у «Говерлі» Сергій грав флангового півзахисника / нападника) на позиції центрального форварда.
Напевно, показовим, знову ж таки, може бути матч проти «Металіста». «Говерла» демонструвала той футбол, який і хотів бачити В'ячеслав Грозний. Ужгородці наступали тотально, і так само – захищалися. «Говерла» моментами влаштовувала справжній штурм воріт Ілющенкова.
Але той матч, як уже зазначалося – виняток. Крім нього, до активу ужгородців немає чого занести. В решті поєдинків закарпатці зазвичай лише захищалися і робили це невдало. Тому про тактичне різноманіття в такій ситуації мови бути не може.
Оптимальний склад
Весняна частина турніру неоднозначною виявилася для Віталійса Ягодінскіса, якого дискваліфікували після матчу з «Олміпіком» за поштовх арбітра. Відтак, основним центральним захисником вважався Михайло Ряшко, поруч з яким зазвичай грав Павло Кутас. Коли не був відсторонений Ягодінскіс, то грав саме він. Ще одного разу в центрі оборони діяв Ігор Худоб'як.
Коли Кутас зміщувався до центру, праворуч в захисті виходив Ігор Гончар. Деколи Ігор закривав позицію на фланзі півзахисту. Павло Іванов хоч і не відзначався надійністю, але місце в стартовій обоймі отримував стабільно.
На позиції центрального нападника найбільш звичною є персона Ігоря Худоб'яка. Михайло Сергійчук та Орест Кузик допомагали форвардові з глибини, а в центрі поля діяв трикутник Віталій Гемега – Олексій Савченко – Віталій Гавриш. При цьому, іноді Гемега виходив як фланговий півзахисник / нападник, а до центру зміщувався Кузик.
Дмитро Бабенко після відходу Артура Рудька мав стабільне місце в основі. І лише в останньому турі Руслан на 45 хвилин поступився місцем у воротах Андрієві Черепку.
Кращий гравець
Важко обрати найкращого серед найгірших. Були надії, що роль лідера візьме на себе Орест Кузик, який добре виглядав у осінній частині сезону. Але відсутність конкуренції, очевидно, далася взнаки. Ореста, як і решту його партнерів, накрила та безвихідь, якою просякнуті справи ужгородського клубу.
Напевно, можна виділити Дмитра Бабенка, який хоч і багато пропускав, зате й багато зробив для того, аби «Говерла» взагалі не програвали з ганебними рахунками. Крім того, капітан час від часу тримав удар й перед пресою, чого не скажеш про інших футболістів «Говерли».
Розчарування
Чи не кожна дія, чи не кожне слово віце-президента «Говерли» Олександра Шуфрича – розчарування як для закарпатського, так і для українського футболу в цілому. Організація футбольного господарства в клубі – на плачевному рівні, а функціонер при цьому не соромився робити голослівних заяв, шукати винних на стороні, погрожувати і закликати до справедливості.
Колишні гравці «Говерли» про молодшого Шуфрича як футбольного функціонера відзивалися і відзиваються лише в негативному світлі, відзначаючи той безлад, який своїми непродуманими діями спричинив молодий управлінець. Якщо «Говерла» все ж збереже професійний статус, то заслуга в цьому буде Нестора Шуфрича, але аж ніяк не Олександра.
Кращий матч
Ліга Парі-Матч, 18-й тур. 13.-3.2016. «Говерла» – «Металіст» 1:0
До цього матчу повертатися доводилось постійно, так як він єдиний у весняній частині сезону, в якому «Говерла» створила конструктив. Про цей поєдинок з теплотою в серці згадують не лише вболівальники команди, але й тренери. І В'ячеслав Грозний, і Олексій Величко говорили, що проти харків'ян ужгородці зіграли на тому рівні, на якому й належить.
Й справді, рахунок матчу 1:0 не відображає тієї переваги, яку по грі ужгородці мали над суперником. «Металіст» Олександра Севідова майже нічого біля воріт Бабенка не створив, натомість, Олександр Ілющенков крутився наче білка в колесі. Воротар навіть взяв пенальті від Михайла Сергійчука. Але на той момент «Металіст» вже програвав 0:1, пропустивши на 24-й хвилині від Ігоря Гончара.
Завдання на літо та перспективи
Говорити про завдання на літо та перспективи відносно «Говерли» – наче вилами по воді писати. Достеменно не знає ніхто, що чекає на ужгородський клуб. Все ніби йде до того, що ужгородці втратять професійний статус або взагалі зникнуть з футбольної мапи, хоча останнім часом лунали звістки про те, що власник клубу в швидкому темпі працює над вирішенням організаційних проблем.
В будь-якому разі, «Говерли» наступного сезону в елітному дивізіоні ми не побачимо. Навіть якщо ужгородці розберуться з боргами, існує ще спортивна складова, про яку, схоже, всі забувають. З наступного сезону в Лізі Парі-Матч виступатимуть дванадцять команд. Два колективи підвищаться з Першої ліги. Тому три команди повинні вилетіти з елітного дивізіону. «Говерла» – як колектив, який набрав найменше балів, апріорі опиниться за бортом.
Яка мета, які завдання стоятимуть перед клубом і чи взагалі існуватиме клуб, - наразі сказати неможливо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
