«Важко віриться, що все буде спокійно»
- Андрій, як вважаєте, футболістам вдасться залишити клубні чвари, ворожнечу і не переносити все це в збірну України?
- Це буде важко. Вважаю, повинен знайтися авторитетна людина, яка зможе сісти і поговорити з хлопцями. Думаю, це Андрій Шевченко, який входить до тренерського штабу збірної. Деякі хлопці ще встигли пограти з Шевою разом, його знають і поважають всі. Я думаю, він зможе цю ситуацію розрулити. Тому що якщо цього не зробити, то нічого доброго не вийде. Те, що сталося, погіршило ситуацію між гравцями «Динамо» і «Шахтаря». Все-таки хлопцям потрібно буде перебувати разом місяць, а то й більше - на зборах, на іграх, під час турніру. А завдання перед усіма зараз стоїть одна. У збірної футболісти грають не за клуби - не за «Динамо» (Київ), не за «Шахтар» (Донецьк), а за Україну, представляють цілу країну, яка буде за них вболівати і переживати. Вони повинні це пам'ятати. Але в тій ситуації, яка зараз складається, мені важко віриться, що все буде спокійно. Тому що на тренуваннях, особливо коли довго тренуєшся, теж бувають різні моменти: і підкати, і стики, і розбирання якісь між собою. І у нас, коли я грав у збірній, все це було. Але коли потім ти вмієш все це згладити - зайти один до одного в кімнату, випити пива, поговорити спокійно - це одне. А коли приховуєш образу - зовсім інше, нічого доброго з цього не буде.
«У нас в збірній ніколи не було підлості»
- У цій ситуації потрібно шукати правих і винуватих? Або це тільки посилить і без того хитке становище справ?
- Я до всіх нашим хлопцям ставлюся добре. Я прочитав і інтерв'ю Ярмоленка, і інтерв'ю Степаненка з цього приводу. Але в будь-якому разі не можна себе так вести, як повівся Андрій. Ярмоленко - зараз зірка в Україні, на нього дивляться діти, на нього дивляться інші футболісти, за його грою спостерігають жінки. І немає різниці - виявився перед ним Степаненко, який грає за збірну України, був би це Срна, який грає за збірну Хорватії, або це був би якийсь бразилець. Футбол - це футбол, це не кікбоксинг. Не можна опускатися до такого, щоб ось так, нишком... Якщо хочеш розібратися - можна підійти потім в роздягальні, поговорити, сказати: «Так не можна, це некрасиво, ти принижуєш «Динамо». Але не в такій формі, як це було. Я розумію - емоції. Я сам був дуже емоційним, але до такого ніколи не опускався. Добре, що Андрій це зрозумів і в інтерв'ю сказав, що знає, що був не правий. Це вже добре. Дай бог, щоб хлопці між собою вирішили цей конфлікт, і це пішло на користь збірної.
- Андрій і Тарас сказали, що дружити після цього не збираються. Гравці в збірній повинні бути друзями або достатнього того, що вони - товариші по команді?
- У нас в збірній теж не було такого, що 22 футболіста - це 22 друга. Цього немає ні в одному колективі - ні в футбольному, ні в журналістському. Завжди хтось когось недолюблює, хтось комусь заздрить тощо. Але коли ти виходиш на футбольне поле, ти повинен розуміти, що позаду тебе - гравець, який за тебе глотку порве супернику. Якщо ти це відчуваєш, то це і є команда. Гравці повинні битися один за одного і за країну. Тільки тоді щось вийде. Якщо такого не буде - це вже не команда. Не секрет, що в збірній існує табір гравців «Динамо» і табір гравців «Шахтаря». Гравці донецького клубу завжди тримаються один за одного, гравці київського клубу більше спілкуються між собою. Але ми виходили на поле і віддавалися повністю грі. Ми завжди знаходили спільну мову, у нас був дуже хороший мікроклімат в команді, ніколи не було ніякої підлості. Ми разом святкували перемоги і невдачі теж переживали разом. Головне, щоб цього і зараз досягли тренери в збірній. Хороший мікроклімат - найважливіше. Дві гри - це одне, а півтора місяці провести разом - це дуже важко.
За матеріалами kp.ua
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
