Шкода, що цього не сталося в березні. Зіграв би Олександр тоді, і, напевно, можна говорити про цілеспрямоване налагодження ігрових зв'язків, а не про спонтанні спроби організувати якусь взаємодію. Поки що Зінченко, як і його одноліток Віктор Коваленко в березневих іграх, більше намагалися не зіпсувати. Адже потенціал у обох такий, що вже у наступному відбірковому циклі обом по плечу не підігравати старшим, а вести гру.
У зв'язку з цим незрозуміла думка так званого експерта, який нічим не зумів проявити себе в якості тренера команди Прем'єр-ліги і пишався лише правильним вибором на виборах (вибачте за каламбур), рівень якого - Друга ліга, не більше. Він сказав, що Коваленко на цій позиції виглядає сильніше. На якій? В такому віці і з такого благодатного матеріалу можна ліпити все що завгодно. Зрештою, у групі, що працює на атаку, у нас в збірній всього дві священні корови, опорних півзахисників навіть перебір, і не завжди їх на полі повинно бути двоє. Але зараз не про це, а про рекорд.
Список топ-10 молодих забивал дуже показовий. П'ятеро з них зараз у збірній. Четверо - якраз те покоління-1989, від якого чекали сплеску на молодіжному ЧЄ-2011. Тоді не дочекалися, але зараз вони в збірній провідні гравці. Міг опинитися в ній і на два роки старший Олександр Гладкий, проте досить симпатичний з цифр, але дуже нерівний по грі сезон залишив новачка «Динамо» за бортом збірної.
Гладкий - один із двох у топ-10 молодих бомбардирів, хто так і не заграв толком в збірній. Шестеро стали зірками що в національній команді, що в своїх клубах. Домоглися успіхів і там, і там, хоча, звичайно, успіхи збірної відносні, якщо вважати такими завоювання путівки в топ-турнір і, як це відбулося в 2006-му, прохід одного етапу плей-офф завдяки зручній сітці (Швейцарія обіграла в групі Францію і на свою голову потрапила на Україну з першого місця).
Встановив планку в списку 23 роки тому (це був лише шостий матч збірної в історії) Дмитро Михайленко, який здорово починав (мало хто знає, що 17-річний Діма був наймолодшим у складі юніорської збірної СРСР, яка зайняла в 1991 році третє місце на чемпіонаті світу серед 19-річних), але розквіт його клубної кар'єри припав на епоху Сабо, а це означало, що блищати можна було тільки вдома, але аж ніяк не в Європі. Лобановський зробив у «Динамо» ставку на Олександра Хацкевича та Андрія Гусіна, ще одного учасника списку, який увірвався в нього ще будучи форвардом. А ще - гравцем «Борисфена»...
Досягнення Михайленка через три роки побив той, від кого цього і слід було чекати, - Андрій Шевченко. Сталося це в Самсуні, де збірна України проводила один з останніх (передостанній) матч перед стартом у відборі ЧС-1998. Для Андрія це був четвертий поєдинок за збірну. Навесні 1995-го його висмикнули з молодіжки і відправили на заслання в іграх з Хорватією (0:4) та Італією (1:3). У першому матчі 1996 року з Молдовою 9 квітня (2:2 в Кишиневі) Шевченко вийшов на заміну на 72-й хвилині і нічим себе не проявив. Зате в наступному поєдинку з турками вийшов у стартовому складі. На 7-й хвилині рахунок відкрив Хакан Шюкюр, але вже на 11-й Андрій Шевченко, отримавши передачу від Ігоря Жабченка, одним дотиком «щокою» поклав м'яч у ближній кут.
Після цього перший рядок у топ-10 юних бомбардирів залишався незмінним до минулої неділі. Оновлювалися тільки рядки нижче. Адріан Пуканич дебютував у збірній майже як Зінченко - вийшов на 90-ій хвилині матчу Греція - Україна (1:0) ще за Буряка. «Загравати» півзахисника «Шахтаря», втім, потреби не було. Просто Леонід Йосипович вирішив, що в такій ситуації півзахисник Пуканич буде кориснішим за нападника Вороніна... Другий матч Пуканича за збірну - це і другий матч Олега Блохіна біля її керма. І перший виїзний. У спекотній Африці, в північній її частині, а саме в Тріполі, Адріан вийшов на поле в стартовому складі і на 15-ій хвилині відкрив рахунок. Був замінений на 50-ій на Євгена Луценка і більше за збірну не грав. Як, втім, і Луценко.
Олександр Гладкий теж потрапив у збірну при Блохіні як бомбардир «Харкова» (це тоді, в 2007-му, він повинен був опинитися в «Динамо»), що подає величезні надії і тільки перейшов у «Шахтар». Дебютував у матчі з Узбекистаном і відразу забив, пробивши сходу з передачі Сергія Назаренка. Майбутнє здавалося багатообіцяючим, але це був перший і останній матч Олександра за збірну, в якій він програв конкуренцію спочатку Вороніну та Шевченку, а також Мілевському, Селезньову, Девічу... Але в першому сезоні в Донецьку він був найкращим - 17 м'ячів. У Брандау - лише 12.
Два наступних новачки списку - Андрій Ярмоленко та Ярослав Ракицький забивали «юні» голи в офіційних матчах. Але там і суперник був такий, що гріх не забити - Андорра. Якщо б у зворотному порядку, вийшло б кумедно - ті ж троє, що забивали в неділю Румунії. Киянин відзначився в першому своєму матчі, донеччанин - у другому. Перший був з Англією, якій сам Шевченко навіть з «точки» не забив.
На чемпіонат світу наша збірна не потрапила, у неї змінився тренер, і Мирон Маркевич продовжив омолоджувати команду. Серед інших на квітнево-травневих іграх 2010 року з Литвою, Румунією і Норвегією були вперше викликані дніпрянин Євген Коноплянка і київський динамівець Роман Зозуля. Євген відзначився у другій грі, Роман - у третій, що стала для нього дебютною. І довго після цього список не оновлювався...
Євген БІЛОЗЕРОВ, «СЕ».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
