- З яким настроєм приїжджаєш до збірної?
- З піднесеним настроєм. Я дуже добре розумію, що грати за збірну дуже престижно і почесно - це честь для кожного, кому вдається потрапити в команду. Кожен, кого сюди викликають, одночасно дуже пишається цим і старається проявити себе у команді. Ми усі приїжджаємо до збірної у гарному настрої.
- А що особисто для тебе означає грати за збірну своєї країни?
- Скажу чесно, дуже хвилююся. Це дуже престижно та відповідально. Водночас, є впевненість, що команда сильна і все буде добре.
- Чи доводилося раніше дивитися матчі турніру пам’яті Валерія Лобановського?
- У минулому році уважно стежив за іграми. Тоді футболісти 94-го року народження посіли друге місце.
- Молодіжна збірна практично п'ять років не проводила офіційних матчів у Києві - чи зможуть твої близькі і знайомі прийти і підтримати тебе?
- Звичайно. Взагалі, у Києві приємно грати. Хтось може сказати, що нині не до футболу. Але я думаю, що навіть незважаючи на таку важку ситуацію в країні, люди, вболівальники і глядачі обов’язково прийдуть і підтримають нашу команду, і ми почуємо скандування: «У-кра-їна»! Для нас це дуже важливо.
- На турнірі пам’яті Валерія Лобановського грають команди Ізраїлю, Австрії та Сербії. Чи доводилося тобі грати з цими суперниками, можливо, на юнацькому рівні?
- Грали з усіма цими командами. В Ізраїлю виграли 5:0. З Австрією зіграли внічию, а сербам, на жаль, програли, вони тоді виграли турнір. Усі команди сильні, гарні, високого рівня. Турнір обіцяє бути цікавим.
- Молодіжна збірна давно не вигравала кубок на турнірі пам’яті Валерія Лобановського. Зможете змінити традицію?
- Вже час. Як то кажуть: хто, як не ми? Будемо намагатися, докладемо всіх зусиль, щоб порадувати українську столицю.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
