Населення Екса (скорочена назва міста) – 140 тисяч. Влітку тут на 2-3 градуси тепліше, ніж у Марселі. А от навесні відчутно холодніше: жорсткий північно-західний вітер – «містраль» – спричинює додатковий клопіт для сільського господарства і змушує місцевих тепліше одягатися.
Містечко розташоване біля підніжжя гори Сенкт-Віктуар, яку неодноразово зображав на своїх картинах один із найвідоміших експресіоністів Поль Сезан.
Сезан – найбільш відомий уродженець Екс-ан-Провансу. На його монумент ви у прямому сенсі слова можете наштовхнутися «на вході» до центру. Пам‘ятник висотою у людській зріст, фактично без постаменту. За плечима Сезана – рюкзак з пензлями та полотном для малювання, а сам мосьє дивиться на «Ротонду». Три статуї фонтану вказують на напрямки – Авіньон, Марсель і центр самого Екс-ан-Провансу.
Ліворуч від ротонди кафе із промовистою назвою «Ля Сезан» (про свого славетного земляка «ексівці» нагадують ледь не на кожному кроці), а просто за фонтаном – центральна алея міста – бульвар Мірабо, вкритий платанами. Високі зелені дерева творять неповторну красу основної міської променади, обабіч якої розташовано багато різноманітних кафе.
На центральній та найбільш відомій вулиці Ексу, як можна легко здогадатися, ціни – найвищі у місті. Але, якщо пройти трохи вглиб міста вузенькими вуличками, можна знайти значно більше закладів харчування з прийнятними цінами. Хоча дешево поїсти навряд чи вдасться, адже Франція – країна дорога.
На Мірабо влітку буде найбільш цікаво та гамірно. А поки спокій порушує лише циган-акордеоніст, котрий палко намагається зняти копійку у перехожих і у вашого автора теж, особливо коли бачить, що його фотографують.
Стару частину міста можна спокійно обійти за всю годину – це без поспіху і зазираючи до кожного закутку. Архітектурних принад не так багато, але вони є. Ось зокрема наприкінці бульвару Мірабо – пам’ятник Королю Доброму, що тримає у руках кетяг винограду.
Собор Святого Спасителя – Кафедральний собор Ексу – здіймається над вузькими кварталами високою вежею. Його будували з XII до XVI століття. Просто перед храмом – площа, з іншого боку якої розташовано факультет політології. Взагалі, Екс – місто студентів, їх тут дуже багато, бо й закладів немало.
Ще одна архітектурна принада Ексу – «Плас Альбертас». Площа Альберта вважається найгарнішою у місті. Фонтан – один із сорока трьох, які були встановлені тут ще у римські часи. На Півдні Франції – посушливий клімат, отож саме через наявність води римляни й заснували Екс-ан-Прованс на цьому місці.
Центр Екс-ан-Провансу майже повністю пішохідний. Вулички – вражаюче вузенькі, але містяни не роблять собі з цього проблеми. Вони вже давно до цього прилаштувалися. Навіть цими щільними проїздами курсують автобуси-маршрутки.
А ще є чудові екомобілі, які за 60 євроцентів провезуть вас по найбільш цікавих місцинах центру Екс-ан-Провансу.
Маленького транспорту вистачає: моторолери-фургони доставляють все, що завгодно, багато хто з місцевих віддає перевагу одномісним автівкам, а ось така диво-машина наочно показує приїжджим зі Сходу, чому в Європі чисті вулиці.
Увечері майже всі центральні вулички закриваються для проїзду транспорту, але ніщо не завадить вам насолодитися вечірньою прогулянкою пішки. Містечко Екс-ан-Прованс дуже гарно підсвічується, тому спостерігати ті ж самі вулички й середньовічні будинки в іншому світлі буде справжньою насолодою.
Взагалі на Півдні Франції Екс за аристократичність і спокій називають маленьким Парижем. Він яскраво контрастує на фоні гамірного й полікультурного Марселя. Жити в Екс-ан-Провансі спокійніше, але й дорожче теж: ціна на нерухомість тут вища, ніж у столиці провінції.
Затишок і спокій міста дозволять національній команді України бути обабіч галасу, що, у свою чергу, стане чудовою передумовою для сконцентрованої підготовки до матчів фінального турніру Євро-2016.
Олександр Гливинський, прес-аташе національної команди
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
