- ЄВРО-2016 - третій великий турнір для України. А чим вам запам'ятався попередній - домашній ЄВРО-2012, і що дав він країні? - питає Святослава офіційний сайт УЄФА.
- Я думаю, якби не Євро-2012, в нашій країні не було б такої кількості прекрасних стадіонів, на яких граються матчі збірної, найкращих клубів України, а ще проводяться грандіозні концерти. Із задоволенням на цих аренах виступає і «Океан Ельзи». Без ЄВРО навряд чи б оновилися наші дороги, аеропорти, інша інфраструктура. А скільки гостей побувало у нас! Багато з них щось відкрили для себе, та й наші люди по-новому поглянули на європейців.
Такі масштабні події потрібні нам десятками! Ми занадто довго перебували в тіні, нас звикли сприймати як частину радянського світу. Але ми вже інші! У цьому контексті важко переоцінити і перемогу Джамали на Євробаченні. Як і синьо-жовті на ЄВРО-2012, вона об'єднала людей, продемонструвавши, що наша країна багатонаціональна, креативна і дійсно заслуговує на увагу.
- На ЧС-2006, де команда Олега Блохіна дійшла до чвертьфіналу, ви були активним вболівальником. Чи збираєтеся підтримати і підопічних Михайла Фоменка у Франції?
- Дуже хочу і зроблю все, щоб вирватися хоча б на один матч нашої команди, але поки не знаю, вдасться чи ні. Зараз у нас досить щільний концертний графік. Я сподіваюся, що збірна України вийде в плей-офф, тоді і мої шанси подивитися її гру наживо підвищаться. Якщо дійде до фіналу? Це навіть не обговорюється - 10 липня я залізно буду в Парижі, на трибунах «Стад-де-Франс».
- В розпал ЄВРО - 11 і 18 червня - у вас концерти у Львові та Києві. Плануючи їх, враховували, що 12, 16 і 21 червня збірна України грає матчі групи С?
- Складати концертний графік нам довелося ще до того, як відбулося жеребкування ЄВРО-2016. А потім ми вже просто тримали кулаки, щоб дати не співпали. На щастя, так і сталося - з груповими матчами ми розминулися.
Пощастило б ще і з 1/8 фіналу - 25 червня у «Океану Ельзи» концерт в Одесі, а збірна, якщо фінішує другою, в той же день зіграє в Сент-Етьєні, правда, почне о 16:00. В такому випадку глядач встигне усюди. Ну а вийдемо в плей-офф з третього місця, тоді 50 на 50. Щось доведеться придумувати, встановлювати додаткові екрани, чи що.
- Напрошується навіть якийсь звуковий пас футболістам і вболівальникам...
- Так у нас в репертуарі є «Вставай!», «Все буде добре», «Я не здамся без бою». Спеціально ми не писали нічого, навіть з такого приводу - пісня повинна народжуватися сама собою, природно. А штучно створені гімни, кричалки, зізнатися, мене не надихають.
- У вокальному плані фани якої зі збірних - чемпіони Європи?
- Англійці незрівнянні. Красиво і проникливо співають, постійно щось вигадують. А ось ми поки цього не вміємо - в СРСР зайві вигуки на трибунах не віталися, людям потрібен час, щоб розслабитися. Нічого, поступово надолужимо - аби хлопці вигравали, давали привід для радості. Ще я б хотів, щоб наші вболівальники навчилися підтримувати своїх, навіть якщо щось не клеїться. Ми повинні розділяти з командою не тільки перемоги.
- На ЄВРО-2016 побажаєте їй гарної гри або все-таки результату?
- Як і будь-який уболівальник, я чекаю від збірної тільки перемог. Але якщо врахувати, що на першому етапі в суперниках у нас чинні чемпіони світу, представники британської школи і не менш мотивовані сусіди, я б сказав, що для початку необхідно вийти в плей-офф. Так, буде непросто, але шанси на вихід з групи більше ніж 50 на 50. І це завдання-мінімум.
Вирішивши його, будемо підвищувати планку, і так крок за кроком. А заявляти про претензії України на чемпіонство ось так, одним махом, я не стану, це було б неправильно, занадто інфантильно. Віддаю перевагу тому, щоб ставити перед собою реалістичні цілі, тактично це більш грамотно. Але вийти з групи наша команда повинна! Будь-якою ціною. Далі їй буде не те щоб легше, але грати хлопці зможуть вже на тлі позитивних емоцій.
- Які, на ваш погляд, сильні та слабкі сторони синьо-жовтих?
- З приходом Михайла Фоменка гра збірної набула грунтовності та розважливості. Немає хаотичності і метань, навпаки, чітко проглядається тренерський задум. І хоча, на мою думку, ми не завжди вибираємо оптимальний план на гру, куди важливіше те, що виконувати його намагаються всі футболісти. Адже керований колектив може перевершити набір навіть найбільш яскравих індивідуальностей.
Що мене турбує? Чи зможуть наші відразу включитися, зловити тонус великого турніру. Збірна укомплектована переважно гравцями свого чемпіонату, який за рівнем і напруженням матчів поступається провідним лігам Європи. Німцям, північноірландцям і легіонерам збірної Польщі не доведеться адаптуватися до цієї бійні, а ми повинні себе ще завести, щоб із першого ж удару по м'ячу викладатися по максимуму. Стартуємо, правда, проти Німеччини, і з нею не забалуєш.
- Крім збірної України, є ще команди, яким ви будете симпатизувати на ЄВРО-2016?
- Мабуть, це збірна Іспанії. Не будучи шанувальником силової гри, я завжди любив видовищний і тонкий футбол. Мій ідеал - це симбіоз бразильської й аргентинської техніки з голландським тотальним стилем. По-моєму, втілити його на практиці свого часу вдалося «Барселоні» Хосепа Гвардіоли. У «Баварії» він теж домігся багато чого, однак для повноти картини все ж бракувало техніки [Ліонеля] Мессі, Хаві і [Андреса] Іньєсти.
Може бути, «тики-така» і навіває на когось нудьгу, але в цій композиції пасів я чую музику! Збірна Німеччини? Мене завжди дивувало вміння німців домагатися результату, але особливого задоволення від їхньої гри я не отримував. Ну так, з Йоахімом Льовом німецька машина перетворилася. Колись це був танк, потім джип Geländewagen, а зараз вже Porsche. Надійність та ж, але тепер ще з витонченістю і куражем.
- До питання про видовищність. Якщо перемога, то 4:3 або все ж 1:0?
- Вже краще 5:0!
- Ви захоплені футболом з якого віку? Може бути, грали самі?
- Хіба що в дитинстві у дворі, хоча з м'ячем завжди був нерозлучним - навчався в школі з баскетбольним ухилом, а потім грав за команду Львівського університету. Між іншим, до цих пір вважаю за краще грати в баскетбол, а якщо дивитися - то футбол. Здавалося б, ворота набагато більше кошика, але піди забий у них.
Вболівальником я став років у 9-10. Смутно, але пам'ятаю чемпіонат Європи 1984 року, тріумф [Мішеля] Платіні. Ще краще - мексиканський чемпіонат світу 1986-го, матч збірної СРСР, основу якої складали гравці київського «Динамо», з Бельгією... Зоряна година [Дієго] Марадони. Ну і гол Марко ван Бастена у фіналі ЧЄ-1988 - це вже у всіх ракурсах.
- А чи є якийсь особливий матч, з яким пов'язані найбільш трепетні переживання?
- Природно, це 1/8 фіналу чемпіонату світу-2006 в Німеччині, коли збірна України в серії післяматчевих пенальті обіграла Швейцарію і пройшла до чвертьфіналу. Всі стрибали, обіймалися, навіть люди, які роками не віталися, кидалися один одному в обійми. У Потсдамі, де базувалася наша команда, ми тоді влаштували концерт для фанів. Таке не забувається!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
