- Це відео зроблене в той період, коли я був недосвідченим, молодим. Так, це моя помилка. Ще не знав, як треба правильно робити. Ситуація склалася сумбурна. До мене приїхали якісь люди, журналісти. Запропонували сісти і записати цей ролик. В той момент, на жаль, поруч зі мною не було такої людини, як Ігор (прес-аташе збірної Росії Ігор Владимиров. - Прим. ред.), який би допоміг в плані роботи з пресою, підказав, що треба робити, а чого не треба. Напевно, можна сказати, мене трохи підставили. Ті люди сказали, що саме потрібно говорити, тому що хотіли, скажімо так, пропхнути мене в ту збірну. Вони і тренера збірної України, Олега Блохіна, спеціально запитували про мене.
Але суть в тому, що (на прес-конференції в один із перших днів швейцарського збору я вже говорив це) пропозицій зі збірної України мені не надходило. Мені не дзвонили ні зі штабу української збірної, ні хто-небудь з України. Єдине, що відбувалося, - про мене писали в газетах.
Зараз розумію, що це була моя помилка. Але вона трапилася чотири або п'ять років тому. Звичайно, недобре, що вийшов такий резонанс. Але так буває...
- Виходить, це відео фактично вирване з історичного контексту, адже записувалося в зовсім інші часи.
- Так. До чого всі ці суперечки про національність?! Мені в Фейсбуці незнайомі люди писали: «Як ти можеш тепер грати за Росію, ти ж українець!» Або хтось пише: «Ти зрадник, ти німець». А я думаю: ось що я повинен відповісти? Так, у мене тато народився в Дніпропетровську, мама росіянка. Я теж в Україні народився, а через три місяці переїхав до Киргизії, там провів все дитинство. Що я тепер, киргиз, чи що?!
Зрозумійте, у мене була одна пропозиція - тільки від збірної Росії. Я її з радістю прийняв.
Я не зв'язуюся з тими, хто мені такі речі пише. Не відповідаю їм. Просто не зрозумію: чому люди так пишуть? Політика - це не моє. Я хочу грати в футбол! - цитує Нойштедтера «СЭ».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
