Павло зробив великий внесок у перемогу своєї команди над ФК «Суми» з рахунком 4:1, забивши два м'ячі в кращих традиціях жанру. В обох голах Полегенько проявив футбольне чуття, опинившись у потрібний час у потрібному місці. Та й в цілому «вісімка» динамівської молоді відіграв впевнено і продуктивно.
- Та ні, героєм себе не відчуваю, - скромно наголосив Полегенько в інтерв'ю Sport Arena. - Будь-який футболіст вам скаже, що виграє і програє вся команда - і я тут не виняток. Наш успіх в останньому турі - це заслуга всього колективу, тому одного гравця не став би виділяти. Та й оцінювати - це не наша робота. Але, звичайно, мені приємно стати кращим гравцем туру - не буду приховувати. Кому б не сподобалося, що його роботу і старання помітили і оцінили?
- Складно було знайти мотивацію в нічого не значущому матчі з точки зору турнірної стратегії. До того ж проти аутсайдера змагань...
- Я дуже люблю футбол, і спеціально шукати мотивацію на ігри чемпіонату мені нема чого, оскільки вона у мене завжди позамежна, незалежно від імені суперника або турнірних цілей. На полі щось може виходити, щось ні, але мотивація, настрій, відповідальність завжди на вищому рівні. Я не поділяю матчі на важливі і другорядні! І це стосується не лише ігор, але і тренувального процесу.
- Але ж, погодьтеся, весняна частина сезону для вашої команди стала не найкращою з точки зору результату...
- З точки зору позиції в турнірній таблиці, у другій частині чемпіонату ми, дійсно, виступили не найкращим чином. Але я хотів би сказати, що в ігровому плані наша команда однозначно зробила величезний крок вперед. Ми набули важливого досвіду, проводили чудові матчі, контролювали хід зустрічей, але, на жаль, не завжди фортуна була на нашому боці.
- У моменті з першим голом вам асистував Нагорний, який отримав шанс проявити себе. Розповісте, як будувалася гольова комбінація?
- У моменті з перший голом з Нестеренка розпочалася завершальна стадія атаки. Він зробив простріл, м'яч після рикошету опинився у Нагорного, і після цього вже Ігор мені асистував, віддавши гольову передачу. Все сталося дуже швидко, але головне, що я опинився там, де повинен був бути, і тоді, коли це потрібно.
- В кінці першого тайму ви виходили на рандеву з кіпером сумчан, але відпустили м'яч далеко від себе. У таких моментах відчувається нестача досвіду?
- Швидше, я б сказав, що забракло техніки: я далеко від себе прийняв м'яч, що не дозволило мені вдарити по воротах.
- Ваш другий гол вже не мав значення: в кінці матчу рахунок був 2:0 і особливих шансів у суперника не було. Але ви дограли до кінця, забивши перед фінальним свистком...
- Кожен футболіст хоче забивати якомога більше м'ячів. Тому інтуїтивно побіг в ту точку, куди відскочив м'яч, і забив другий гол. А що стосується наявних сил, то мій фізичний стан насправді був дуже навіть хорошим, незважаючи на кінець сезону.
- Вадим Євтушенко сказав, що до гри ви не знали про коментарі Ігоря Суркіса про скасування вашої команди. Чи встигли прочитати в інтернеті?
- Уже перед самим матчем ми з хлопцями дізналися з Інтернету, що команда Динамо-2 більше не буде існувати, і що для нас цей поєдинок - останній в її складі.
- Як вважаєте, це через провальний нинішній сезон було прийнято керівництвом «Динамо» таке рішення чи воно назрівало виходячи з кількості команд в структурі клубу?
- На це питання, напевно, краще відповість керівництво клубу, а не я. Про причини слід питати у них, моя ж справа грати в футбол, тренуватися і робити це сумлінно.
- Що сказав тренер після гри, яка завершувала сезон?
- Вадим Анатолійович привітав усіх із закінченням сезону, подякував за проведений чемпіонат, побажав всім успіхів ... Я б теж хотів подякувати всіх хлопців, партнерів, тренерський, медичний штаб, персонал клубу, оператора. Дякую всім за спільну роботу, хороший досвід, за підтримку і взаєморозуміння. Радий був бути частиною цієї команди!
Бліц:
• Народився в місті Чернігів.
• Перші кроки у футболі робив в команді Юність (Чернігів), в 11 років перейшов в «Динамо» Київ та з того часу виступав за цю команду.
• У Чернігові мене тренували Олександр Олександрович Устенко і Віктор Михайлович Лазаренко. У Києві мої перші тренери - Олександр Олександрович Шпаков і Олексій Євгенович Дроценко.
• Вболіваю з самого дитинства за Динамо (Київ).
• Мрія - грати за Динамо (Київ) у Лізі чемпіонів і за національну збірну.
За матеріалами офіційного сайту ФК «Динамо» Київ та Sport Arena.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
