Збірна України - це місце постійних нарікань. Критики на те, що не того заявили на фінальну частину або ж на худий кінець не того випустили на поле. Можна було б взяти до Франції і Гусєва, і Каменюку, і Кравця, і багато ще кого, але від цього більшої квоти від УЄФА ніхто не отримає, а на поле все одно зможуть вийти тільки десять футболістів і хлопець у перчатках. А ще національна збірна - це постійна історія про результат, який завжди стоїть на чолі кута. Будь-якому тренеру (якщо тільки його клуб не почав терпіти фінансовий крах, і омолодження складу виявилося вимушеним) завжди доводиться робити вибір між досвідом і перспективою. Друге не про нашу збірну. Тому Караваєву доводиться тільки чекати.
Олександр - гравець думаючий, різноплановий, універсальний. Він може закрити на полі відразу кілька позицій. Здається, саме цей аргумент став головним для тренерського штабу при включенні його в остаточну заявку на Євро. Одна біда: на всіх позиціях, де Караваєв сильний, конкуренцію він програє із самого спочатку. Є великі сумніви, що Михайло Фоменко зробить вибір на користь хавбека «Зорі» замість Ярмоленка на правому фланзі півзахисту. Дивним буде його можливий вихід і на протилежній бровці, на позиції Коноплянки, чого ніхто не зрозуміє взагалі. Але Олександр може також зіграти на правому краю оборони, а там у нас є Федецький, який навряд чи поступиться Караваєву в чіпкості і строгості саме у грі біля своїх воріт, що в нинішніх футбольних реаліях є першочерговим завданням. Начебто є шанс «змінити професію» і спробувати свої сили зліва в обороні, де є найбільші питання, але і досвіду такого «діагонального» переводу у Олександра практично немає, тому такий варіант виглядає не найвірогіднішим.
А ще це історія про умовний нахил: чого б зміг досягти гравець, май трохи більше довіри від тренерського штабу. 24 роки - вік, коли вже начебто пора стукати в двері західноєвропейського футболу. Ще є можливість швидко перебудуватися ментально, а також розкритися там, де великі гроші і більш високий рівень гри. Але навряд чи комусь може знадобитися гравець, у якого за плечима цілих три виходи на поле в кінцівках другого тайму в матчах національної збірної плюс виступи за «Зорю», про назву якої на «дикому Заході» більшість не чули. Йшла би мова про 19-річного Зінченка, коли перспектива б'є через край, попит був би трохи іншим.
Фото - Оксана Васильєва
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ, ЯКИЙ ПЛАВНО ПЕРЕХОДИТЬ У ЦІКАВИЙ ФАКТ
9 жовтня 2015 року. Скоп'є. Матч кваліфікації на Євро-2016 між збірними Македонії та України. За п'ять хвилин до закінчення основного часу матчу Караваєв дебютує у складі національної збірної, вийшовши на поле замість Ярмоленка. Формально Олександру навіть була записана гольова передача на Кравця: пас від свого штрафного до центральної лінії поля, який Артем завершив своїм проходом і точним ударом повз воротаря.
Але за наступні сім місяців Караваєв отримав цілих двадцять ігрових хвилин у складі збірної, дев'ятнадцять з яких припали на недавній матч з Румунією. Суперник, до речі, за цей час встиг забити двічі, але якихось претензій до правого хавбека, який грав як раз лівого захисника пред'явити складно.
Це все до того, що належного досвіду у Олександра за плечима немає, тому і шанси на можливий вихід у старті теж наближаються до нуля. Але, можливо, саме статус гравця, від якого практично нічого незвичайного не чекають, допоможе йому відчувати себе більш спокійно і розкритися саме у Франції? Будемо вірити.
Олександр Риженко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
