Роман Сиволап
Дочекалися - сьогодні збірна України стартує в фінальній частині Євро-2016. Враховуючи те, що українці нечасті гості на турнірах такого значення, доля вирішила подарувати нам найгіднішого суперника для стартового матчу – діючого чемпіона Світу збірну Німеччини.
Як створюється диво. Звісно ми всі сподіваємося на диво – на те, що українцям вдасться перемогти чотирьох кратних чемпіонів Світу. Самі німці звикли створювати дива для себе своїми руками.
У 2000 році Німеччина зайняла останнє місце в групі чемпіонату Європи. Середній вік збірної - 30 років. Сорокарінчий Маттеус в захисті, натуралізований посередній бразилець Рінк в атаці. Перспективний молодий гравець лише один - Себастьян Дайслер, а за ним - порожнеча на тлі «моря легіонерів» невисокого класу. В світу панують французи, які перемагають на більшості турнірів, як на рівні національних збірних, так і молодіжних та юнацьких команд. Перспективна молодь є в італійців та іспанців, що надає надію на перемоги національних команд у майбутньому. Німці відтісняються на задвірки світового футболу. Для виправлення ситуації, Німецький футбольний союз розробив програму розвитку молодих талантів - «Talentforderung». Із залучених за допомогою спонсорів коштів Союз побудував в Німеччині 366 тренувальних центрів для гравців від 11 до 14 років, найняв 1000 скаутів (більшість - діючі тренери), які відстежують щорічно 15 тисяч юних футболістів, і зобов'язав клуби обох Бундесліг відкрити академії мінімум з трьома тренувальними полями. У підсумку, в 2008 році німці виграли юніорський чемпіонат Європи, в 2009 - юнацький і молодіжний. На чемпіонат світу в ПАР Йоахім Лев взяв дев'ять футболістів, які віком проходили в молодіжку.
Німці створили високо технологічний конвеєр талантів. При цьому, були запрограмовані зміни німецького футбольного гену. Пріоритет став надаватися хлопцям, що вміють творити, а не «універсальним солдатам» з бійцівськими якостями, якими завжди славилася німецька футбольна земля.
Через 10 - 12 років німці отримали перші результати. Виросло покоління, яке вміє не тільки «битися» на полі, але й дивувати глядачів. Мюллер, Озіл, Гьотце, Ройс, Шюррле, Дракслер – все такі ж відповідальні і тактично виховані, як попередники по збірній. Але, крім цього, вони можуть витворяти дива з м'ячем. Дуже цікаво, як вдалося консервативним німцям досягти зміни масової свідомості дитячих тренерів, як вдалося досягти розуміння, що технічна підготовленість і здатність до творчості перспективніше бойовитості і атлетизму.
Крім дитячих тренерів, змінилися і тренери команд майстрів. З'явилися бунтівники - експериментатори, кращими з яких є Лев і Клопп.
У Бразилії німецький хай-тек приніс тріумф. При цьому, є всі підстави стверджувати, що це не остання перемога цього обдарованого покоління гравців.
Українські реалії. В нашій країні такого системного підходу до підготовки юних гравців та взагалі побудови футбольного господарства немає. Не вибраний навіть напрямок розвитку. Доля прогресу українського футболу зараз повністю залежить від бажання вкладувати в футбол гроші кількох олігархів.
Серед футбольної спільноти знаходиться дуже мало людей, які здатні подивитися поверх інтересів динамівців та гірників і думати про розвиток футбольної системи взагалі.
Але при цьому всі «знають», що необхідно для того, щоб збірна України перемагала команди рівня Німеччини – це модний тренер і сміливий стиль гри.
Звісно, якийсь умовний Отто Рехагль або Дік Адвокат можливо зміг би досягти кращого результату в одному турнірі ніж той же Михайло Фоменко. Але без зміни футбольної системи довготривалих успіхів очікувати не доводиться. Приклади, Греції зі сплеском в 2004 році та Росії в 2008 році, тому підтвердження.
Власних тренерів олігархічна система не виховує: в Україні фахівцю потрібно бути титулованим іноземцем, щоб вберегтися від самодурства власників клубів.
В той же час, від тренера збірної чекають дива. Одного разу таке диво сталося – в 2006 тактично обмежена збірна під керівництвом Олега Блохіна пробилася в ¼ фіналу Чемпіонату Світу.
Пройшло вже 10 років. Чи багато змінилося в побудові системи футбольного господарства України? За цей час брата президента «Динамо» на посту голови ФФУ змінив абсолютно кишеньковий представник Ахметова, а зараз його змінив керівник знову трохи ближчий до динамівців.
Але саме система не змінюється. В обласних федераціях в переважній більшості сидять одіозні персонажі, які мають більше відношення до кримінального світу ніж до футбольного.
Загальнодержавної програми підготовки юних футболістів не створено. Дитячо-юнацька футбольна ліга є, але якість роботи з юними талантами викликає запитання. Особливо – це стосується вкорінення принципу гри без ризику та психологічної підготовки хлопчаків. Що призводить до того, що виживають не найталановитіші, а бездарності, що мають більш просту психічну організацію. В результаті з академічної групи випускається двадцять гравців захисного плану і жодного яскравого атакувального гравця.
Футбольні школи «Динамо» та «Шахтаря» концентрують в своїх академіях найкращих юних гравців з усієї країни, але реалізувати їх потенціал на дорослому рівні поки не вдається.
В таких умовах про справжній прогрес не варто мріяти.
Висновки. Український футбол потребує системних змін. Велосипед створювати не варто. Визнанні футбольні держави такі, як Нідерланди, Франція, Іспанія, Німеччина вже пройшли цей шлях. У всіх цих країнах є загальна система підготовки юних футболістів, що дозволяє готувати футболістів згідно вимогам часу. У країн з більш скромними можливостями таких, як Бельгія, Швейцарія, Чехія, Польща, Хорватія також є чому повчитися.
За підсумками великих турнір можна давати оцінку зробленій протягом кількох років роботі. Українська система футболу не є досконалою, страждає від не системності та відсутності людей, що відстоюють загальні інтереси всієї країни. Євро-2016 дасть оцінку українському футболу. Думаю, що з 24 команд пасти задніх ми не будемо, але й до лідерів нам поки далеченько. Потрапляння в ¼ фіналу буде справжнім успіхом для збірної під керівництвом Михайло Фоменко.
Головне, щоб люди, які відповідають за розвиток футболу розуміли від яких факторів залежить успіх, бачили трохи далі за банальні кадрові питання.
В успіхі або невдачі збірної України будуть винними не тільки Михайло Фоменко, Андрій Шевченко, Анатолій Тимощук, Андрій Ярмоленко або Євген Коноплянка. Перемоги або поразки створюють всі хто працює на благо українського футболу - від дитячих тренерів до чиновників місцевих федерацій футболу. Коли з’являться люди, які розуміють це, бажають і здатні щось змінити тоді можна бути очікувати великих успіхів українського футболу.
Нам пересічним уболівальникам залишається вірити, що такі зміни відбудуться в нашому футболі. А сьогодні ми будемо вболівати, чекати, що ввечері станеться диво і українська збірна подарує щастя країні, які змучилася від негараздів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
