Навіть найкращі з людей помиляються. На те ми і люди, щоб помилятися. Помиляються всі, але тільки дехто вміє визнавати свої помилки. Напевне, саме це і відрізняє сильних особистостей від слабших: не кожен вміє пробачати, не кожен готовий вибачитися, далеко не всі уміють програвати, або ж визнавати свої помилки. Звісно, про повний набір ось цих характеристик говорити не доводиться – усіма ними в купі володіє лічене число осіб. Але от кожною окремою, це так. Це можна.
Після осінніх подій у Парижі доцільність проведення Євро-2016 у Франції викликала сумніви. Збирати гостей з усієї Європи в країну, яка перебуває під постійною загрозою терористичних актів, було ризиковано. Безперечно, це розуміли всі. Втім, французька влада взяла на себе відповідальність, заявивши про готовність забезпечити безпеку усім учасникам футбольного свята. Звісно, говорячи тоді про готовність забезпечити безпеку, в першу чергу мався на увазі захист від можливих терористичних актів. У листопаді-грудні минулого року в Європі про інше ніхто й не думав, а особливо в Франції.
Коли ж терористична загроза знову нависла над Старим Світом після терактів у Брюсселі, французькі чиновники ще більше посилили міри безпеки. Зрештою, те саме зробили повсюди від Лісабона до Варшави – європейці зрозуміли, що правила гри змінилися. Можливо, вони усвідомили, що самі сприяли зміні цих правил. Втім, навіть якщо й так, то ніяких кроків, окрім вимушених (як от, зміна статусу безпеки в аеропортах), не було зроблено. Європейці вкотре довели, що попри усю свою прогресивність, залишаються обмеженими та доволі впертими. Напевне, так сталося в силу обставин, і якби можна було ще відмотати час на 20-30 років назад, то жителі Європи використали б цю можливість – але уже не можна. Мультикультуралізм та інші цінності сучасного Старого Світу достатньо міцно вкоренилися в свідомості європейців – їх уже ніяк не забереш.
Зрештою, звинувачувати європейців можна у багатьох речах, однак не у безвідповідальності – до питання посилення мір безпеки вони й справді підійшли глобально. Можна тільки позаздрити аеропорту Скіпгол і його системі перевірки: неважливо, чи людина заходить з вулиці, чи вона просто здійснює пересадку в Амстердамі – її декілька разів просканують, проганяючи через металошукач ще й валізу. Перевірка в київському Борисполі й близько не стоїть, хоча теж вважається доволі серйозною.
А от у чому можна звинувати європейців, й французів зокрема, так це у недалекоглядності – заглибившись у вирішенні проблеми тероризму, вони геть зовсім забули про інші можливі джерела проблем. Власне, на таку думку наштовхнули перші дні чемпіонату Європи, які ознаменувалися не так футболом, як зіткнення та сутичками фанатів.
Зрештою, французи попереджали, що забезпечать максимальний комфорт та безпеку у місцях скупчення людей, а от те, що відбувається на вулицях, зовсім інша пісня, як то кажуть. Безперечно, посперечатися з достовірністю цих слів не можна – фан-зони, вокзали та інші подібні місця й справді охороняються на височенному рівні, а от усе решту…
Скоріш за все, французькі чиновники разом з представниками УЄФА й гадки не мали про те, що фанати команд будуть з таким задоволенням вчинять безпорядки на вулицях. Звісно, вони мали брати такі моменти до уваги, детально вивчати різноманітні сценарії розвитку подій, однак десь хтось щось недогледів, або не врахував. Потрібно розуміти, що говорячи про фанатів, що вчиняють безпорядки, говоримо не про типових вболівальників («кузьмичів», як говорять в народі), а про хуліганів (скорочено хулів), які й бачать своєю кінцевою метою не підтримку команди, а якомога більше моральне й фізичне знищення хулів суперника.
Можливо, враховуючи досвід попередніх чемпіонатів Європи та світу, організатори змагань знехтували цим фактором, розцінивши подібну загрозу як щось малоймовірне – в останні роки подібних масових безпорядків не було, це й справді так. Однак не можна було не побачити підвищення градусу напруги в Європейському Співтоваристві, який мав би у щось подібне вилитися.
Зрештою, розбирати причини уже пізно – потрібно зрозуміти, що і яким чином треба виконати, аби уникнути продовження «навколофутбольного банкету». І чи взагалі можливо зупинити подібні інциденти?
Як показують події останніх днів, швидкість реагування французької поліції залишає бажати кращого. Потрібно усвідомити, що саме жандармерія своєю бездіяльністю допустила усі ці побоїща. Перед початком турніру УЄФА визначив список матчів з підвищеним рівнем загрози, в цей список потрапила як гра Росії проти Англії, так і поєдинок Німеччини проти України. Однак жандарми продовжували забезпечувати захист та охорону тільки у місцях скупчення людей, і ніде більше. Інколи складається враження, що місцева поліція й справді припускає, що фанати почнуть битися прямо в фан-зонах. Хоч для більшості людей подібне твердження звучить доволі абсурдно, та жандармерії, схоже, байдуже.
Взяти, наприклад, учорашню ситуацію з бійкою в центрі Лілля: очевидно ж, що ці німецькі молодики не взялися нізвідки посеред площі, вони звідкись прямували. Усі в чорному, дехто в балаклавах (припускаю, що могли натягти на себе прямо перед початком дійства) – невже такі люди не привертають увагу правоохоронців? Якщо не такі, то хто тоді?
Тобто, якби французька поліція прискіпливіше виконувала свої обов’язки, то ці німці задовго б до інциденту, як мінімум, одного разу були б перевірені жандармами. Однак це ж вулиці, а не фан-зони, про жодні гарантії тут мова не йде. І добре, що інший підрозділ поліції, який, скоріш за все, був натренований протидіяти терористам, моментально зреагував на події, за лічені хвилини прибувши на місце події. Власне, ось ця швидкість реагування разом з гелікоптером, який літав над центром міста, говорять про те, що за бажання усіх цих «навколофутбольних банкетів» спокійно можна було б уникнути. Сили є, але немає завдання – до подібного ніхто не був готовий.
І це щастя, що у Ліллі інцидент завершився більш-менш мирно, тоді як Марсель перетворився у справжнє пекло. На жаль, у тій ситуації звинувачувати потрібно не тільки хулів і поліцейських, але й французьку владу – вони прекрасно мали дивитися, кому з росіян видають візу. Недопрацювали, значить, й ці, інакше така кількість агресивних осіб не попала б до Франції. З англійцями ситуація складніша, але й порівнювати росіян й англійців у марсельських побоїщах важко – одні навмисне приїхали з метою набити побільше пик, тоді як інші або напивалися і лізли в бійку, або ж банально відповідали на грубість опонентів.
Ось ця от байдужність та своєрідна вальяжність французьких жандармів може ще сильніше вилізти боком – відчувши вседозволеність, хули продовжать вчиняти безпорядки. Повідомлення про приїзд до Марселя сотень сербів для «зустрічі» з албанцями – це все наслідки перших бійок. Навіть учорашні заворушення в Ліллі – це теж туди. Приклад подали росіяни з англійцями, і біда виключно жандармів в тому, що вони не встигли усе це швидко припинити ще в Марселі. Безперечно, кардинальна зміна процесу підходу до організації безпеки фанатів змінила б ситуацію – битися у лісах за містом, де не можуть постраждати прості перехожі, та будь ласка. Кожен розважається, як вміє, і нехай так буде. Просто коли величезне футбольне свято опиняється під загрозою через декількох сотень агресивних хулів – це дико. А ще більш дико те, що поліція сприяє усім цим ситуаціям.
Паризька жандармерія на практиці показує, як уміє справлятися зі своєю роботою. Купка протестувальників тільки з’явилася біля McDonalds з криками і гаслами, як поліціянти їх оточили і виставили за межі фан-зони. Швидко, коректно, професійно.
Зважаючи на те, що попереду заплановані не менш вибухонебезпечні матчі – наприклад, Росія проти Вельсу та Польща проти України, – очікувати припинення масштабних сутичок не варто. Тим більше, коли сюди прибули спеціально навчені для цього люди. Єдине, що може зупинити «банкет» в самому його розпалі, – це жорстка реакція поліції на найближчу спробу здійснити побоїще. На жаль, у подібний сценарій віриться важко, тож, напевне, скоро заголовки світових ЗМІ знову будуть присвячені крові та бійкам у Франції.
Найгірше у цій всій ситуації те, що на Євро прибули прості вболівальники, які приїхали отримали задоволення і насолодилися турніром. Хто приїхав з дітьми, хто залишив маленьких дітей вдома, хто приїхав сам – усі опинилися в одному кораблі, який в будь-який момент може зазнати удару. І те, що кожен може перетворитися з глядача у жертву, поки лякає найбільше. Футбол і футбольні турніри такого рівня мають ставати святом для всіх, а не роз’єднувати та навіювати страх.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
