Таким, - веселуном, балагуром, душею компанії, - він був завжди. Не важливо, вигравав «Дніпро» чи програвав, Коноплянка виходив до журналістів і давав інтерв'ю, які допомагали відвести душу в разі поразок і підсилити почуття ейфорії у разі перемог. Таким він переїхав і до Севільї.
Унай Емері говорив, що Коноплянці важко адаптуватися до тамтешніх умов. Але Євгенові допомагає його відкритий характер. Власне, тему швидко «просікли» й іспанські журналісти, які навіть більше уваги приділяли образові Коноплянки, ніж його грі. Власне, зрозуміло: Євген, якщо не брати до уваги кількох вдалих матчів в середині осені, на футбольному полі нічим не вражав, а от в спілкуванні з пресою зумів зберегти (й навіть прикрасити) образ «хорошого хлопця».
Зрозуміло, що й до розташування збірної України Євген Коноплянка не міг приїхати з поганим настроєм (цікаво, чи такий у Жені взагалі буває?). Не надто помилимося, якщо зауважимо, що саме Коноплянці належить велика заслуга в формуванні тієї атмосфери, яка панувала в стані збірної України під час підготовчих до чемпіонату Європи зборів. Атмосфери грайливої, потішної. І це «вердикт» не лише українських журналістів. Про гарний настрій українців писали поляки, німці та французи, які також детально слідкували за тим, що робиться в розташуванні «жовто-синьої» команди.
Все це виглядало, насправді, перспективно. Адже відомо, що скутому, затиснутому колективові важче реалізовувати свого потенціалу. Під тиском відповідальності і постійним психологічним навантаження нескладно й «перегоріти», тож Коноплянці з його балагурно-потішним характером належало розряджати атмосферу не лише за межами поля, але й безпосередньо в грі.
Адже він, - Коноплянка, - ніколи до цього не породжував сумнівів у тому, що здатен тримати баланс між невимушеним і відверто нехлюйським ставленням до роботи. Але матч проти Північної Ірландії, до всього іншого, став переломним і в цьому компоненті. То було чи не вперше, коли посмішка Коноплянки дратувала. Дратувала тому, що в момент повного знищення самодостатності та самобутності українського футболу лідер національної команди так і не зміг вийти з образу доброго маленького хлопчика, не зумів проявити єства чоловіка, яке, можливо, було в тій ситуації єдиною зброєю, здатною врятувати від ганьби.
Втративши м'яча в боротьбі з опонентом і водночас опинившись п'ятою точкою на газоні, Євген у відповідь на заклик арбітра підійматися, розсміявся. Віддавши з центру передачу на лівий фланг в напрямку Коваленка, до якої Віктор фізично не міг дістатися, Коноплянка замість вибачення розцвів обличчям, наче на передовиці глянцевого журналу. А ірландці тим часом зосереджено, цілеспрямовано і зібрано вбивали залишки гідності українців.
Тож чи варто дивуватися, що нарциська натура Євгена Коноплянки не витримала критики інтернет-дописувачів, журналістів та експертів і вибухнула реакцією? Відмовившись спілкуватися з пресою, не приховуючи при цьому своєї образи, Коноплянка виразив своє «фе» всім тим, хто «наважився» не розділити грайливого настрою лідера збірної України в момент футбольної трагедії. Що ж, навіть під час чуми бувають банкети. Навіть під час трауру клоуни тішаться. Лише не всі, на щастя, до цирку ходять.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
