Мігель Велозу: «Я виріс як футболіст, виступаючи за «Динамо»

- Коли переходили в «Динамо» влітку 2012 року, думали, що затримайтеся в Києві так надовго?

- Переходячи в «Динамо», я підписав контракт на чотири роки і повинен був виконувати його. Знаю, що згодом були пропозиції від інших клубів, але вони не влаштовували нашого президента, тому я залишався до завершення угоди і сумлінно виконував свою роботу, щоб допомогти команді в досягненні поставлених цілей.

- У перші дні перебування в Києві ви сказали, що перейшли в «Динамо», щоб показати тут свої найкращі якості...

- Так, дійсно. Вважаю, що я виріс як футболіст, виступаючи за «Динамо». Звичайно, як і у будь-якого спортсмена, у мене були і невдачі - це неминуче в професійній кар'єрі. Сама ж головна мета, яку я ставив перед собою, - це допомогти «Динамо» виграти трофеї.

- Був у вашій кар'єрі такий момент, коли шкодували про перехід в «Динамо»?

- Ні, такого точно не було. Наша команда весь час прогресувала, досягла певних вершин у Лізі чемпіонів, Лізі Європи, а також на внутрішній арені, де ми повернули Києву чемпіонство. Тому я щасливий, що одного разу вирішив стати частиною цієї команди.

- Ви можете сказати, що знайшли справжніх друзів серед партнерів по команді за ці чотири роки?

- Ви ж знаєте мій характер. Очевидно, не перебільшу, якщо скажу, що я дуже товариська людина, намагаюся завжди і з усіма бути доброзичливим. З великою повагою ставлюся до всього нашого колективу, причому не тільки до гравців і тренерів, але і до медичного та технічного персоналу. Думаю, образ на мене ні у кого не залишилося (посміхається).

- Стати чемпіоном вам вдалося, тільки коли ви перейшли в «Динамо». Які емоції відчували, вперше в кар'єрі отримуючи золоту медаль?

- Ще коли я виступав за «Спортинг», то найбільше мріяв стати чемпіоном своєї країни. На жаль, ця мрія поки не втілилася в життя. З «Динамо» теж не відразу вдалося стати найсильнішим, і тільки на третій рік мого перебування в Україні команда завоювала золоті медалі. Тому, звичайно, емоції переповнювали, мою радість не можна було передати словами.

- Наскільки змінилися ваші функції на полі за ці чотири роки?

- У перші два роки перебування в «Динамо» я в основному діяв ближче до воріт. Після того, як почали стабільно грати більше орієнтовані на оборону Сергій Рибалка та Сергій Сидорчук, мене пересунули вже ближче до нападу, де я зміг продемонструвати свої найкращі якості і допомогти команді в досягненні останніх успіхів.

- Прорив в Лізі чемпіонів в цьому році вважаєте завершеною справою або є відчуття, що були здатні на більше?

- Коли ми тільки дізналися результати жеребкування, всі експерти записали в фаворити «Челсі» і «Порту». Ми спростували їх прогнози, вийшли до плей-офф, але протистояти «Манчестер Сіті» на рівних не вдалося. Перемога англійців за сумою двох матчів була цілком заслуженою.

- Численні чутки про зацікавленість з боку європейських клубів не заважали вам концентруватися на виступах за «Динамо» навесні цього року?

- Звичайно, з того моменту, коли президент «Динамо» відмовив мені в переході в інший клуб, моє життя не зупинилося. Я продовжував працювати, намагався вдосконалювати професійні якості і допомагати своїй нинішній команді в тих турнірах, в яких вона брала участь.

- Жуніор Мораєс якось сказав, що до переходу в «Динамо» конфліктував з вами...

- Чесно кажучи, навіть не можу назвати це конфліктом, швидше - складовою частиною нашого спортивного життя. Коли Жуніор грав в «Металурзі», ніхто не хотів поступатися на футбольному полі, але після жорстких зіткнень все обмежувалося лише словесними суперечками.

- Навіть у відпустці ваш відпочинок завжди активний. Вдається хоч іноді відпочити?

- Пасивний відпочинок не для мене - мені подобається завжди бути в русі. Я не люблю валятися на пляжі, тому постійно відвідую якісь цікаві місця і заряджаюсь позитивними емоціями.

- Одним з ваших улюблених видів спорту є баскетбол, причому ви любите грати як на майданчику, так і віртуально за пультом приставки...

- Так, мені дуже подобається НБА, є навіть свій ідол - Леброн Джеймс, який зараз виступає за «Клівленд». Коли у нас відпустка, то намагаюся не пропускати матчів з його участю. Дещо з побаченого намагаюся втілювати на майданчику, коли граю сам, але до баскетболістів мені ще далеко (сміється).

- Напевно, найвідоміший ваш співвітчизник - Кріштіану Роналду. Хто може зрівнятися з ним за популярністю в Португалії?

- Можу сказати точно: ніхто! Знаю, що недавно ще одного мого співвітчизника, Ейсебіо, визнали найкращим футболістом Португалії 50-річчя - з 1954 по 2003 роки. На жаль, я не бачив вживу його гри, але з того, що вдалося подивитися в записі, думаю, по всім футбольним характеристиками Кріштіану перевершив Ейсебіо і напевно стане найкращим футболістом наступного 50-річчя - з 2004 до 2053 року, — цитує футболіста Dynamo.kiev.ua.