Провалилися - то й провалилися. Життя йде далі. Футбольна історія знає ще й не такі історії ганьби. Тим більше, що Україна - це не гранд і очікувати чогось реально суттєвого від команди ніколи не доводилося. Інша річ, що «жовто-блакитні» зобов'язані були виходити з групи. Ну але не склалося.
Втім, проблема не лише в результатах - їх можна було б відносно безболісно пережити. Проблема ще й в тому, як «творці» того результату сприймають своє «напрацювання». По-людськи було б просто стати перед вболівальниками і без зайвих «але» визнати, що так, мовляв, провалилися, погано підготувалися до турніру, не дослухалися, втратили концентрацію. А що маємо натомість? Тренер спочатку говорить про поганий мікроклімат всередині колективу, потім – про важку політичну ситуацію в країні, але аж ніяк не про те, чому окремі гравці - не говоримо вже про команду в цілому, говоримо про окремих гравців - не знають, як діяти при стандартах суперника, при тому, що ті стандарти – то відома сила опонента.
Найяскравіша зірка команди виходить до журналістів і заявляє, що вони ж вийшли на Євро, а на них і так повісили усіх собак. Наче знущається над тими, хто за цей футбол переживає; хто не бажав Кубка, хто про фінал, півфінал чи хоча б чвертьфінал лише мріяв; знущається над тими, хто просто проявляв природне бажання не бути білою вороною на святі, хто не бажав виділятися простакуватими манерами серед знаті.
Та найбільше вразив один з представників півфіналіста минулорічної Ліги Європи, «списавши» все на слабкий чемпіонат. Каже, що не з дроворубами і пекарями грали, а з людьми, які виступають в сильнішій, ніж українська, лізі. Чомусь, щоправда, ні слова не сказав про зарплати, які вони отримують в «чемпіонаті, слабкіше якого ще треба пошукати»; не сказав про умови, якими федерація - господарка найслабшого чемпіонату забезпечила їх, їхніх... дружин, подруг і дітей на цьому чемпіонаті Європи. Не сказав про преміальні, які впадуть до кишені незалежно від результату і того, що чемпіонат слабкий. Не сказав, нарешті, про те, що їхні господарі й роблять чемпіонат посміховиськом постійними заборонами орендованим грати проти конкретних команд, хворобливою трансферною політикою, яка полягає в закупівлі всього, що блищить, і подальшим засланням талантів в оренди без можливості працевлаштування у Європі, ручними управлінцями, які в кабінетах відстоюють інтереси лише окремих клубів, вертячи тим регламентом, наче дишлом.
Збірна України має те, що й посіяла. Та брехня щодо російських легіонерів, яка лилася з вуст високопоставлених чиновників (не кажучи вже про технічних робітників на кшталт тренера), та пафосна вистава з примиренням Ярмоленка і Степаненка, той розмах, з яким влаштували проводи збірної на кількатижневий тур по Європі, роздув велику мильну бульбашку, яка лопнула на очах всієї Європи.
Але найгірше, повторимося, те, що людей годують нелогічними відмовками замість того, щоб нарешті визнати свій провал. Або хоча б опустити голови й мовчати. Країну дурнів навколо себе будують.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
