Невдалі виступи національної збірної України на Євро-2016 змушують нас приходити до висновку, що прийшов час будувати нову команду. Незабаром ми отримаємо нового тренера, а як щодо футболістів? Чи маємо ми матеріал серед молодого покоління, з якого можливо будувати команду? Разом з платформою Wyscout, яка активно почала аналізувати стан справ у нашому дитячому та юнацькому футболі, ми зазирнули до покоління 1999 року народження. Саме команда, складена з гравців цього року народження, минулого тижня виступила у фіналі дитячо-юнацького футбольного турнірі у Львові, який став випускним для цього покоління.
Нам вдалось виокремити сім найталановитіших футболістів цього покоління, хоча здібних гравців у цій віковій категорії набагато більше. Критерій відбору — здатність гравців вирізнитись на фоні інших, прогрес, якого він досяг на цьому рівні. Адже дехто, вже будучи 17-річним, виступає за старші команди своїх клубів.
Сергій Булеца
(«Динамо» / центральний півзахисник)
Коли скаут одного європейського клубу побачив, як на швидкості Булеца працює з м’ячем, то назвав його українським Еденом Азаром. До речі, у Булеци такий самий зріст, як і у гравця збірної Бельгії — 172 сантиметри. Він вибуховий, технічний та володіє пристойним дриблінгом. Захисникам дуже непросто забрати у нього м’яч. Свою кар’єру починав у СДЮШОР - Ужгород, потім був київський спортінтернат, а сьогодні — в «Динамо». Булеца здорово підійшов би під стиль команди Сергія Реброва: коли центральні півзахисники «пірнають» з глибини під передачу у карний майданчик. А ще йому навіть вдавалося забити у стилі Лобановського — з кутового. У фінальному матчі ДЮФЛ з «Карпатами» Булеца відзначився хет-триком.
Олексій Кащук
(«Шахтар» / правий півзахисник)
Багато історій про крутих футболістів починають з того, що у дитячій школі вони грали за команду, у якій всі були старшими за віком. Це говорить про інтелект та прогрес футболіста. Олексій Кащук, 2000 року народження, грає у команді, де всі гравці старші на рік. «Льоха, бери на себе», — кричав Кащуку тренер юнацької збірної України Олександр Петраков під час матчу з Фінляндією. Кащук якраз з тих, хто добре вміє це робити. У 18 матчах чемпіонату України аж 26 голів! Неформально його називають найталановитішим та найбільш обіцяючим юнаком цього року випуску.
Кащука використовують на позиції правого нападника, а в його грі відзначають гарну техніку володіння м’ячем та дриблінг. Він любить приймати м’яч на фланзі та зміщуватись під удар у центр. У фіналі ДЮФЛ він знову був на висоті. Наприклад, матч з «Дніпром». Кащук завдав три удари і забив два голи. За даними Wyscout, у цьому матчі точність його передач була 78 відсотків. Окрім індивідуальних дій, Кащук відзначається командними якостями.
Олексій Січ
(УФК — «Карпати» / лівий захисник)
Непоступливий, настирний, виконує великий обсяг роботи, постійно відкривається під передачу. Любить підключатися до атак та носитись по флангу так, що здається, після цього «вигорає» газон. Чимось нагадує Олега Лужного, бо грає за канонами: пройшов — подав у штрафний майданчик. За даними Wyscout, в юнацькій збірній входить до топ-3 по підборах м’яча.
В поєдинку юнацьких збірних України та Австрії 11 разів перехопив м’яч, але водночас 18 разів його втратив. Так само на фінальному матчі ДЮФЛ проти «Шахтаря»: 20 втрат м’яча. Але в той же час виконав найбільше кількість флангових передач. Ті, хто знаходяться з ним поруч у команді, відзначають, що Січу треба підтягнути дисципліну.
Ярослав Дєда
(«Волинь» / лівий півзахисник)
Єдиний з цього покоління, хто вже встиг відчути смак найвищого рівня — української Прем’єр-ліги. Віталій Кварцяний любить давати шанс молодим, але водночас частенько так само швидко «списує» футболістів. Втім, на Ярослава Дєду у луцького Фергюсона великі надії. За Дєду «Волинь» і досі судиться з першим клубом футболіста — академією «БРВ-ВІК» з Володимир-Волинського. А більш заможні клуби вже хотіли перехопити його до себе.
Рік тому він потрапив до номінації «Прогрес року», коли забив більше 30 голів за три команди — U-17, U-19 та U-21. За манерою гри його порівнюють з Карлосом Тевесом — швидкий, технічний та вибуховий. Зараз відновлюється після травми, тоді як його брат — Мирослав Дєда (опорний півзахисник) — грав за «Волинь» у ДЮФЛ.
Андрій Лунін
(«Дніпро» / воротар)
Коли у «Металіста» виникли проблеми, встиг змінити клуб та перейти у «Дніпро». Грає у юнацькій збірній, у складі якої провів дуже сильні матчі проти Німеччини та Англії. Лунін має усі характеристики, які потрібні сучасному воротарю — перший пас, гра на лінії, реакція та гра на виходах. Треба відзначати дуже непогану гру ногами, високу точність передач.
За те що хлопець не боїться грати як останній захисник та виходити на місце польового гравця, його порівнюють з Мануелем Нойєром. Майже один метр 90 — найкраща антропометрія як для воротаря. Психологічно врівноважений та скромний у побуті. Однак від нього очікували набагато більшого під час фінальних матчів ДЮФЛ. Лунін разом з «Дніпром» провалили фінальну частину. В свої 17 років вже грає за «Дніпро» U-19.
Денис Попов
(«Динамо» / центральний захисник)
Агресивний центральний захисник, який не боїться йти вперед. За своєю антропометрією та відсутністю страху нагадує Євгена Хачеріді. Попов відзначається непоступливістю та гарним вибором позиції, координований та швидкий, не дивлячись на антропометрію у 185 сантиметрів. В багатьох моментах намагається виграти єдиноборства за рахунок своєї міцної статури. Частенько грає на грані фолу, за що отримує багато карток. Під час фіналів ДЮФЛ навіть отримував червону картку.
Вже сьогодні Попов виступає за U-19 «Динамо», його навіть залучали до матчі команди U-21. У біло-синьому клубі на киянина Попова великі надії.
Андрій Кулаков
(«Металіст» / «Шахтар», нападник)
Як демонструє вік 1999 року народження, то проблеми з нападниками в українському футболі продовжуватимуться і надалі. В збірній України U-17 фактично немає альтернатив вихованцю харківського футболу Кулакову. Андрій швидкий, готовий пробивати з обох ніг, настирний та постійно готовий до боротьби. За своїми характеристиками та націленістю на єдиноборства нагадує Романа Зозулю. На Кулакова завантажують багато верхових передач.
За даними Wyscout, лише в одному матчі України та Австрії він 13 разів вступав у верхові єдиноборства. До останнього часу Кулаков виступав за «Металіст», однак за нашою інформацією його перехід у склад «Шахтаря» - це вже вирішена справа.
На заміну
Маємо розуміти, що всі ці сім прізвищ - лише великий аванс. В юнацькому футболі все швидко змінюється. І вже у цьому віці було багато прикладів, коли гравці доходили до певного рівня і просто зупинялися у прогресі.
Серед тих, про кого ми зможемо почути, також відзначимо Олексія Хахльова («Динамо» / опорний півзахисник), Валерія Бондаря («Шахтар» / центральний захисник) та Владислава Кузьменка («Шахтар» / крайній півзахисник).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
