- Мені пощастило працювати з Михайлом Івановичем двічі – в сезоні-1995/1996 і в 2001-му. В обох випадках Фоменко був однаково жорстким. Вимогливість у цього тренера була надзвичайною. Дисципліна залізна. Михайло Іванович знав, що він від футболістів хоче, дуже багато часу присвячував тактичним переглядам поєдинків. У контексті тактики футболу від Фоменка почерпнув чимало нового. Хоча деякі одноклубники ставилися до Михайла Івановича не дуже добре. Особливо важко було під час цих переглядів, які тривали одну, півтори чи дві години. Дехто навіть засинав. Не дивно, бо після ранкового тренування і обіду на сон хилило навіть суто фізіологічно. А Михайло Іванович звик говорити тихо, до нього треба прислуховуватися. Втім, то теж – стиль управління командою.
- «ЦСКА-Борисфен» тоді відбирав очки навіть у «Динамо», що вважалося досягненням майже неймовірним.
- Михайло Іванович завжди славився вмінням підібрати нікому невідомих людей і перетворити їх у кваліфікованих виконавців.
- Вас не здивувало, що Фоменко наприкінці сезону-1995/1996, який «ЦСКА-Борисфен» завершив на четвертому місці, пішов, а ставку зробили на дніпрян на чолі з Берндом Штанґе?
- Висловлю свою думку. Довго працювати з Михайлом Івановичем футболістам важкувато. То треба бути до себе надто вимогливим. Проте щойно виникають фінансові труднощі, управляти людьми такому тренерові стає складно. Вважаю, що тим людям, які відпрацювали з Фоменком три роки, продовжувати співпрацю й надалі було важко. Пам’ятаю ту ситуацію. Наприкінці чемпіонату виконувачем обов’язки наставника призначили Віктора Чанова і ми відразу перемогли в Донецьку «Шахтар» 3:2. Команда наче морально видихнула, вийшла зі свіжими емоціями. Михайло Іванович тримав нас під жорстким контролем, тому після цієї відставки змогли трохи розслабитися. Та потім було об’єднання з «Дніпром». По людях та команда була неймовірною, - розповів Рева у інтерв'ю UA-Футболу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
