Він міг забити зо трійку голів, віддати кілька гольових передач і остаточно вбити всю інтригу в боротьбі за «Золотий м'яч». Це був би гарний фінал для Кріштану Роналду? Та просто чудовий. Але обставини склалися інакше. І від цього Роналду виграв ще більше. А головне - виграли й його партнери.
До цієї збірної Португалії відносяться скептично. Командою-карликом на кшталт Греції Португалію з Роналду, Нані, Пепе, Куарежмою і Карвалью назвати може лише безумець. Португалія – то міцнющий європейський середняк з амбіціями гранду (або так: гранд другого ешелону – після визнаних зубрів на кшталт Італії, Іспанії чи Німеччини). Тобто, ця перемога команди Фернанду Сантуша начебто й сенсація, але не диво. Просто - результат грамотної роботи видних футболістів на чолі з прагматичним тренером.
Але романтики всій цій історії надає епізод з травмою Роналду. Чи секрет, що вся гра збірної Португалії заточена саме під їхнього лідера? А в фіналі проти суперника, який переважав «європейських бразильців» за середнім рівнем командного класу, на Роналду надії покладалися особливі.
Така ситуація й самого Роналду, і його партнерів клала в досить незручне становище. Не пішла б у Кріштіану гра - постраждали б дії цілого механізму; феєрив би Роналду – говорили б про команду однієї скрипки. А так він просто зійшов з поля – зіграв і не погано, і не добре, а просто пішов.
Зумисно Дімітрі Пайє йшов у зіткнення з Роналду чи ні - це вже інше запитання. І великої суті воно не має. Головний висновок з цієї ситуації ось який: Португалія Фернанду Сантуша – то команда не одного гравця; то команда, яку найкращий футболіст сучасності лише доповнює.
Ось в цьому і є романтична складова перемоги португальців на турнірі. Хто б що не говорив про тьмяну гру в атаці, про відсутність топових суперників на шляхові до фіналу, про прагматичність тренера і слабко проведений груповий етап – Португалія цього тріумфу заслужила. Заслужив і Роналду.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
