Чемпіонат Європи з футболу, який відбувався у Франції з 10 червня по 10 липня, проводили 18 суддівських бригад з 17 країн.
До складу кожної суддівської бригади входило шестеро осіб: арбітр, два асистенти арбітра, два додаткових арбітри за воротами і резервний асистент. До списку резервних арбітрів, зокрема, увійшли два білоруських фахівці - Кульбака і Малютін, а також два арбітри з Греції - Даміанос і Анастасіос.
Еліту суддівського складу Євро-2016 сформували арбітри з топ-категорії. Це англійці Клаттенбург і Аткінсон, німець Брих, швед Ерікссон, італієць Ріццолі, турок Чакир, угорець Кашшаі, іспанець Веласко Карбальо та нідерландець Бьорн Куйперс, які найчастіше працювали у відбіркових матчах. Логічно, що саме вони мали можливість посперечатися за право обслуговувати фінал і вирішальні зустрічі. Варто відзначити, що ми не бачили одноосібного лідера корпусу на кшталт англійця Уебба.
У квітні всі учасники суддівських бригад, залучених до роботи на Євро-2016, пройшли в Парижі попередній етап підготовки і здали тести з фізпідготовки.
Суддівські бригади прибули до Франції 6 червня.
Мабуть, з огляду на уроки минулого, суддівський комітет УЄФА зробив певні висновки і провів необхідну роботу як з арбітрами, так і з футболістами. І це частково дало позитивний результат.
Суддівський комітет відвідав кожну команду перед турніром і особисто поговорив на тему нововведень в Правилах гри та вимог щодо поведінки футболістів під час матчу. Це значно полегшило роботу арбітрів. Також підготували досьє на всіх учасників чемпіонату. За допомогою чотирьох професійних тренерів, двоє з яких залишилися з суддівськими бригадами під час турніру, розробили детальні описи ігрових манер кожної команди та гравців, акцентували увагу на гравцях грубіянах та симулянтах.
Напередодні кожної зустрічі бригада рефері консультувалася з експертами, отримувала доступ до відеонарізок з грою окремих команд, вивчала тактику, щоб краще розуміти стиль гри кожної збірної, правильно вибирати позицію.
Такі новинки - дійсна допомога арбітрові. Самі ж судді чогось нового не пред'явили. Більшість - відмінно підготовлені фізично, швидко пересувалися, витримували довгу діагональ з вмінням при необхідності глибоко зміщуватися на протилежну. Судді Євро-2016, розуміючи всю відповідальність за прийняті рішення, віддавали на відкуп помічникам лише їхні прямі обов'язки. Все інше - вибір тактики на гру, питання психології, взаємини з гравцями - залежало від особистості головного арбітра.
Теніс, баскетбол, хокей, крикет і інші види спорту використовують останні розробки в області визначення порушення правил, системи взяття очок, системи відеоповторів, які, в свою чергу, дозволяють суддям приймати справедливі рішення. Однак футбол довгий час залишався на узбіччі цих процесів. Тому для футбольного світу стало несподіванкою, що раніше FIFA оголосила про застосування системи взяття воріт на чемпіонаті світу-2014. Вагомими аргументами на користь використання системи автоматичного визначення забитого м'яча стали гол англійця Лемпарда у ворота збірної Німеччини на ЧС-2010 і не зарахований м'яч Девіча в грі України та Англії два роки по тому, і добре, що на Євро-2016 така техніка працювала. На ЧС-2014 в матчі Франції і Гондурасу така система підтвердила автогол голкіпера Вальядареса. У Франції спірних епізодів з перетином м'яча лінії воріт не було, але добре, що асистентів арбітра страхували камери і комп'ютери. Сподіватись на людський фактор в таких ситуаціях було б нерозумно.
Новий президент ФІФА Джанні Інфантіно, на відміну від Платіні і Блаттера, - за повтори. Але багато хто сумнівається в доцільності цього нововведення і планують протестувати проти нього - в Австралії, Португалії, США, Бразилії, Голландії та Німеччині. Але арбітрам, безумовно, треба полегшувати роботу, оскільки швидкості футболу зростають, а техніка дозволяє зберегти спортивний принцип без суддівських ляпів.
Відеоповтори намагаються замінити додатковими асистентами арбітрів позаду воріт, але цьогорічний чемпіонат Європи вкотре підтвердив безглуздість використання арбітрів за воротами. Єдиний випадок на Євро-2016, коли своє вагоме слово сказав додатковий асистент за воротами – півфінальний матч між Францією та Німеччиною, коли Ріццолі призначив пенальті за гру рукою Швайнштайгера. Суддя зреагував на порушення тільки після підказки помічника.
Турнір складався з 51 матчу і в цілому, як стверджує УЄФА, арбітри провели їх на хорошому рівні. Честь мундира - це європейський менталітет. Дійсно, не зважаючи на окремі нарікання спеціалістів і журналістів на роботу арбітрів, треба визнати, що помилки «людей в чорному» не були настільки вагомими і не вплинули на кінцевий результат чемпіонату.
Звісно, в окремих матчах без суддівських помилок не обійшлося.
Сергій Карасьов зі знаком «мінус» відзначився в поєдинку Румунія – Швейцарія. Карасьов призначив одинадцятиметровий удар в епізоді, коли Ліхтштайнер за футболку потягнув гравця збірної Румунії. Але за мить до цього була неправомірна дія нападника румунів, тому можна говорити про непослідовність арбітра. Карасьов зазначав в інтерв'ю, що задоволений своєю роботою. Звісно, не можна сказати, що росіянин провалив турнір, але відсудив він у специфічній манері. Він проявив себе як затятий буквоїд. Карасьову не вистачало відчуття гри.
Віктор Кашшаї не до кінця розібрався в матчі Франція – Румунія, коли Жиру ліктем зіграв в руку воротаря, той випустив м'яч, після чого французи забили свій гол.
Свен Моєн не був бездоганним в матчі між Польщею та Україною, пропустивши порушення правил на Ярмоленку у штрафному майданчику поляків.
Карлос Веласко Карбальо наламав дров у матчі Албанія – Швейцарія, не призначивши одинадцятиметровий удар. Карбальо – непоганий арбітр, але він мав проблеми й на бразильському чемпіонаті світу, й на французькому чемпіонаті Європи.
Нікола Ріццолі в півфінальному поєдинку між Францією та Німеччиною явно симпатизував господарям, що не могло залишитися непоміченим.
Ось і весь список матчів з резонансними помилками арбітрів. Як бачимо, для перерахування поєдинків з суддівськими помилками вистачає пальців однієї руки, що дозволяє говорити про належний загальний рівень арбітражу.
Чемпіонат Європи виділив один дуже цікавий момент – це робота суддівського комітету з суддями. На турнірі було всього-на-всього три червоні картки. І 205 жовтих. З цих 205-ти карток 3 футболісти отримали три жовті карточки, 28 футболістів отримали по дві жовті карточки, а 140 отримали по одній карточці. Виходить, приблизно по чотири карточки на матч, що не є багато. Роз'яснювальна робота, що велася з командами (про нові правила, а також про межі домовленості в єдиноборствах) дала свій результат: важко пригадати на Євро-2016 моменти з явною симуляцією, неправомірними ударами ліктем суперника. І все це різко контрастує з суддівством, наприклад, чемпіонату України. Не було, відповідно, й апеляцій або бурних протестів проти рішень суддів.
Хоча не обійшлося й без розчарувань. Зокрема, мова про роботу Ніколи Ріццолі в півфінальному матчі між Німеччиною та Францією. В поєдинку явно прослідковувалися суддівські симпатії в бік господарів. А симпатій на такому рівні бути не повинно. І мова тут не лише про пенальті за гру рукою Швайнштайгера, а й про те, чому арбітр залишив без уваги падіння Крооса, що мало місце в стартовій фазі поєдинку. Ось це і є домашнє суддівство.
Карточками арбітри не розкидалися. Судді намагалися дотримуватися однієї лінії і застосовувати санкції лише в моменти максимальної напруги. Навіть у фіналі Клаттенбург довгий час витримував рівень дозволеності, широко застосовуючи карточки лише в другому таймі. Варто сказати, що Клаттенбургу фінальний матч довірили через гарну репутацію. В цьому році англієць відсудив фінал Ліги чемпіонів «Реал» – «Атлетико», а в 2014-му році - Суперкубок УЄФА «Реал» – «Севілья». Це були непрості поєдинки, але Клаттенбург з ними добре впорався. В нього завжди стримана поведінка по відношенню до футболістів.
Єдине, що трохи зіпсувало враження від арбітражу англійця - це епізод з травмою Роналду, за підсумками якого Пайє заслуговував жовтої карточки. Француз коліном в'їхав в ногу Кріштіану, завдавши португальцеві травми. Також був момент наприкінці додаткового часу, коли суддя призначив штрафний удар у бік воріт французів начебто за гру рукою захисника збірної Франції. Але ж рукою зіграв Едер. Момент, насправді, складний, - навіть після повторів не з першого разу вдалося визначити, що саме португалець порушив правила. Тим не менш, факт помилки Клаттенбурга залишається фактом.
Чемпіонат Європи подарував нам чимало гарних емоцій, і робота арбітрів в цьому спектрі стала органічною частинкою, а не чимось таким, що затьмарювало картину.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
