Літо 2012 року. На вустах Юрія Сьоміна посмішка. Російський тренер представляє на прес-конференції зіркових легіонерів. «Динамо» витратило 32 мільйони євро – рекорд для українських клубів за одне трансферне вікно – на футболістів, які повинні були нарешті зробити київський клуб чемпіоном України. Особливо «Динамо» підсилило центр поля: 7 мільйонів євро – «Тоттенхему» за Кранчара, 7 мільйонів – «Дженоа» за Велозу, ще 7 – «Герті» за Рафаеля. Ігор Суркіс робив усе, аби «Динамо» сім років поспіль не було без чемпіонства. Вільний агент Андрій Богданов проходив у списках причепом.
У підсумку «Динамо» змінило Сьоміна на Блохіна, програло чемпіонство «Шахтарю» і вперше в історії випало з першої двійки, пропустивши перед собою «Металіст». Через рік Рафаеля, Кранчара та Богданова віддадуть в оренду. Той період показав багато проблем у «Динамо». Одна з головних у грі – невміння використовувати креативних футболістів в центрі поля.
«Динамо» шукає центрального півзахисника, який міг би загострювати гру індивідуальними діями і при цьому не випадати з командної гри і оборони, вже шість років – після продажу Романа Єрьоменка. Аарон Ремзі став прикладом подібного типу футболіста під час чемпіонату Європи. Але таких гравців тепер шукають усі, і їхня вартість відповідна.
Починаючи з літа 2010 року Ігор Суркіс кожного трансферного вікна купував нових ЦП: мініатюрний аргентинський мега-талант Бертольо, повернений із «Локомотива» за 10 мільйонів євро Алієв, потужний Аруна, інтелектуальний Мехмеді, який міг грати як на фланзі, так і атакувального центрального півзахисника, зіркові Кранчар та Рафаель, свій Безус, гравець збірної Португалії Велозу, найкращий молодий футболіст чемпіонату Франції Бельханда...
Але жоден із них не зміг стати лідером центру поля. Великі очікування та сподівання закінчувались черговою трансферною невдачею. Більше того, деякі футболісти, які не підійшли «Динамо», потім ставали лідерами своїх клубів у значно сильніших чемпіонатах. Мехмеді прекрасно виступає в «Байєрі» і забиває на чемпіонаті Європи. Рафаель – один із найкращих атакувальних півзахисників Бундесліги.
За останні шість років найвищий показник результативних передач у «Динамо» серед ЦП – у Велозу та Гармаша в сезоні 2012/13, тоді вони зробили по сім передач. 14 на двох. Рівно стільки ж у тому сезоні віддав один правий захисник «Шахтаря» Даріо Срна.
Зрозуміло, що тенденція сьогоднішнього футболу – створення зон для флангових півзахисників. Крайки – головні зірки, бомбардири, асистенти і найдорожчі футболісти. Але в кожній успішній команді в центрі поля грає щонайменше один креативний футболіст. Навіть Дієго Сімеоне в залізобетонному «Атлетико» в парі з Габі та Фернандесом награвав Сауля Нігеса. А «Динамо» після продажу Ленса почало катастрофічно залежати лише від одного правого флангу.
В своїй книзі «Уолден, або Життя в лісі» Генрі Девід Торо написав: «Багатство людини вимірюється числом речей, від яких їй легко відмовитись». Якщо перефразувати на футбольну тематику: «Чим більше гра команди залежить від однієї позиції чи гравця, тим більше вона вразлива». Закрий Ярмоленка - і «Динамо» заб’є тільки зі стандарту. Зіграй щільніше з Рибалкою - і в «Динамо» взагалі будуть проблеми із виходом в атаку.
Відтак головна проблема «Динамо» сьогодні – відсутність різноманітності в атаці і найбільша в Європі залежність від одного флангу і одного футболіста. Якщо на лівому фланзі Дерліз Гонсалес моментами виглядає гостро, то на позиції ЦАП – ситуація критична. Там у «Динамо» грають ті, хто багато бігає, перекриває зони, але аж ніяк не створює моменти завдяки індивідуальним діям.
Сергій Ребров працює з тими, хто є в команді. Цей текст – не критика Реброва, а навіть навпаки. Із такими футболістами він двічі поспіль став чемпіоном України. Це не його вина, що сьогодні в заявці «Динамо» на позиції ЦП Рибалка, Сидорчук, Буяльський, Корзун, Федорчук і Гармаш. Жоден із них не забивав більше трьох голів за сезон в УПЛ, ніхто не виділяється дриблінгом, технікою та вмінням віддати гостру передачу. Раніше міг Гармаш, але його регрес невідомо коли закінчиться.
Два роки тому Ребров із Раулем Ріанчо перебудували гру команди в центрі поля. З новою формацією 4-1-4-1 жоден із футболістів не міг випадати із оборонних дій. Ребров зробив ставку на надійність в захисті і почав довіряти футболістам на позиції ЦП, які мають високий відсоток виграних єдиноборств, велику динаміку руху (середню швидкість), уміють правильно обирати позицію і не випадають зі структури гри. «Динамо» почало набагато менше пропускати, але знизилась і результативність.
Мені імпонують Сидорчук і Буяльський, Федорчук і Рибалка. Але ці футболісти допомагають команді створювати моменти, а не створюють самі. Вони музиканти, які прекрасно грають на інструментах. Щоб вийти на новий рівень, «Динамо» потрібен диригент. Той, хто виведе цю талановиту групу на європейський ринок.
У матчі за Суперкубок основне тріо центральних півзахисників - Буяльський, Сидорчук і Корзун - на трьох віддали одну (!) гостру передачу, зробили один (!) пас в штрафний майданчик і один (!) раз ударили по воротах. Ось їх місця зустрічі з м’ячем:
Але «Динамо» виграло. Забили з кутового. Нічого нового. Така тенденція і гострота в грі «Динамо» буде продовжуватись і далі в матчах із сильними суперниками, поки не з’явиться варіативність у грі.
За моєю інформацією, Рауль Ріанчо дуже хотів запросити до «Динамо» Руслана Малиновського. Цей футболіст повинен був вивести атаку «Динамо» на наступний рівень. Згадайте, як Малиновський переграв «Шарлеруа». У нього прекрасний удар і хороший дриблінг та контроль м’яча.
І після цього пригадайте щось подібне від ЦП «Динамо» в матчі єврокубка...
Як можна організувати трансфер Малиновського між «Динамо» та «Шахтарем»? Наприклад, обмінятися футболістами. «Шахтар» хоче Хачеріді, Хачеріді хоче новий виклик, «Динамо» потрібен ЦП, який вміє грати гостро. Хоча насправді Малиновський – це лише образ футболіста, який потрібен «Динамо». Футболіста з амплуа playmaker, що в перекладі з англійською – той, хто створює гру.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
