Зірка: справа не тільки в психології
Після розгрому від Шахтаря представникам Зірки нескладно знайти собі виправдання. Перший матч, Шахтар, мандраж власний, кураж суперника, швидкий пропущений м'яч. Загалом, ціла порція цілком об'єктивних обставин, яким дійсно було місце.
Якщо команда А слабкіша за команду Б в кілька разів, то, природно, команда А повинна чіплятися за результат шляхом ідеальної організації гри. Банальність, яку Зірка навіть не спробувала втілити в життя, зробивши масу помилок, які, в першу чергу, пов'язані з недостатнім рівнем концентрації і дисципліни. Традиційні маневри вінгера Шахтаря (Бернарда і Марлоса) настільки заплутали флангових гравців Зірки (ті не знали, куди їм зміщуватися), що провали на краях розросталися до катастрофічних розмірів.
Блискучий матч провів Ісмаїлі, але лівому захиснику Шахтаря було б набагато складніше, зіграй з ним хоч трохи щільніше Олексій Чічіков. Практично та ж сама історія на правому фланзі Шахтаря - Срна мав простір завдяки тому, що Артем Щедрий постійно завмирав у напівпозиції.
Ці моменти стали ключовими і задали тон всьому матчу. Вінгер, який працює по крайньому захиснику суперника, - ситуація хрестоматійна і обов'язкова до виконання. У Зірки не вийшло дотримати елементарну ігрову дисципліну - той мінімум, який міг би гіпотетично дозволити команді нав'язати фавориту боротьбу.
Наступні матчі покажуть, який реальний рівень Зірки. Хочеться вірити, що грубі помилки першого туру - наслідок переляку і нервів, а не систематичні прорахунки тренерського штабу вкупі з низьким рівнем дисципліни окремих гравців. (Гліб Корнієнко)
Шахтар: модель гри - нова, хвороба - стара
Звичайно ж, мова йде про стандарти біля воріт «гірників». Команда Фонсеки пропустила в нинішньому сезоні двічі, і обидва м'ячі, від Динамо і Зірки, - після стандартів. Це давня і вже традиційна проблема Шахтаря, яка вироблялася роками під керівництвом Мірчі Луческу і так і не була вирішена за всі роки роботи румунського тренера.
У листопаді минулого року на нашому сайті виходила стаття, в якій, зокрема, йшлося про те, що донецькій команді елементарно не вистачає фізичної сили і зросту, щоб успішно грати на другому поверсі: і біля чужих воріт (тому команда постійно розігрувала кутові), і біля своїх. Те ж саме стосується гри на випередження і силової боротьби при стандартах - біля чужих воріт оранжево-чорних просто виштовхували з небезпечних зон, біля своїх - заштовхували і давили силою. Щуплі бразильці в такі моменти можуть тільки спостерігати, як над їх головами злітають гравці на кшталт Ібрагімовича, Давіда Луїса і так далі. На той момент в складі «гірників» було всього чотири футболісти, вищих 185 см: Гладкий, Кривцов, Ордець, Феррейра.
Що змінилося з того часу: при стандартах біля своїх воріт Шахтар перейшов на зонний захист - персонально ніхто не опікує суперників. Також змінилася пара центральних захисників. Тепер основними є якраз високі і фізично потужні Ордець і Кривцов. Плюс, тримаємо в думці, що Феррейра і Селезньов напевно будуть отримувати чимало ігрової практики в новому сезоні, як тільки наберуть форму. Таким чином, кардинальні зміни вже внесені новим тренером. Але поки що можна констатувати факт, що всі вони на даний момент не принесли результату в конкретних компонентах гри, про які йшла мова в тексті.
Дніпро: несенсаційна сенсація
З одного боку, 5:0 в матчі проти Волині виглядають як фантастика. Перед грою навряд чи знайшлася хоча б одна людина, яка змогла б повірити, що матч закінчиться з таким рахунком. Але є й інша сторона медалі: насправді, для тих, хто добре знає можливості дніпровської молоді, не стало сюрпризом, що гру зробила саме вона (дивимося в звіт про матч і читаємо, хто забивав і створював моменти). А для тих, хто знає, наскільки продуктивною є робота тренерського штабу Дмитра Михайленка, не стало сюрпризом, що команда виявилася настільки добре готовою до поєдинку.
Насправді, в Дніпрі зараз отримають свій шанс дублери, які: а) давно стукають у першу команду, але ні при Рамосі, ні при Маркевичі особливих шансів у них не було; б) готові вже тут і зараз грати на цьому рівні. У Дніпрі підібрався дуже талановитий колектив, який здатний на багато що. До того ж, не варто забувати, що досвідчені Кравченко, Політило, Чеберячко, Польовий - це надійна опора і футболісти, які можуть давати не тільки досвід, але і реальну якість.
Склад команди виглядає дуже гармонійно, а тому симбіоз всіх цих факторів може зробити, здавалося б, неможливе - виправдати всі зміни, на які пішов власник клубу. Звичайно, це за умови, що з часом ситуація в Дніпрі буде стабілізуватися і означати те, що все було прораховано. Після першого ж матчу від команди Михайленка хочеться чекати ще більше сенсацій. Які, можливо, точно так само, сенсаціями будуть лише частково. (Анатолій Волков)
Хльобас - потенційний гравець основи
Основи Динамо, а не Ворскли. Добре, що Дмитро всього лише в оренді, і Динамо не доведеться викуповувати свого вихованця за гроші.
Ще в Говерлі Хльобас показав, що він саме з тієї когорти футболістів, які роблять різницю: він не просто не боїться йти в обіграш, він в більшості випадків це і робить, причому із задоволенням. У матчі з Чорноморцем у Ворскли було два найактивніших футболісти - Кобахідзе і Хльобас. Але якщо Кобахідзе виконував Кержакова - бив з будь-якої, навіть не дуже зручної ситуації, то Хльобас, при тому, що він значно молодший за Сандро, грав більш мудро - бив, коли потрібно було бити, і віддавав, коли потрібно було віддавати.
Перший сезон в Говерлі показав, що в Ужгороді Хльобасу робити нічого - хіба що подивитися на цвітіння сакури. Перший повноцінний сезон у Ворсклі, швидше за все, покаже, що він гідний ще більшого: не Ворскли, а Динамо, не Ліги Європи, а Ліги чемпіонів.
У структурі Динамо на нижніх її рівнях Хльобасу робити нічого, але в першій команді конкуренція серед нападників дуже велика і противники повернення Хльобаса в лоно ДК можуть привести банальний, але в більшості випадків працюючий аргумент - навіщо хлопця маринувати на лавці запасних при такій конкуренції? Але справа в тому, що:
1. Насправді ніякої конкуренції немає. Всі нападники різнопланові і категорично відрізняються від Хльобаса за манерою гри, взяти хоча б Теодорчика. І говорити про конкуренцію немає сенсу - є сенс говорити про моделі гри.
2. У більшості випадків розкритися молодому футболісту заважає не низький індивідуальний рівень, а психологія: боязнь брати ініціативу на себе, виділятися. Показовий приклад Коноплянки і Карнози / Каверіна. У Дніпрі саме двоє останніх вважалися більш перспективними, але на високому рівні в результаті заграв саме Коноплянка, який із перших же своїх матчів брав ініціативу на себе: бив, йшов у обведення. Хльобас проявляє себе зараз так само. І немає жодних підстав вважати, що навіть в компанії більш відомих і майстерних гравців на нього нападе сором'язливість. (Олександр Озірний)
Не поспішайте хвалити Морозюка
Микола Морозюк - вихованець київського Динамо, якого кияни за своєю давньою традицією не помітили в молодому віці, але потім повернули. Микола практично не грав у минулому сезоні, але скориставшись травмою Даніло Сілви, отримав місце в основі і сповна скористався шансом - три гольові передачі.
Звичайно ж, Морозюк став чи не головним героєм дня і одержувачем великої кількості авансів - ось нарешті у Динамо з'явився крайній захисник, який буде багато і з користю ходити вперед - кажуть майже всі. Все-таки Динамо хотілося б мати свого Срну, і бажання це зрозуміле. Тому ясно, чому всі шанувальники Динамо так зраділи.
Але з радістю варто почекати. По-перше, Морозюк «відвозив» всього лише Чеботаєва. Давайте почекаємо, коли він із такою ж легкістю відвозить хоча б Ісмаїлі. По-друге, захищатися Морозюку на фланзі довелося проти Чорнія. Давайте подивимося, чи зможе він так само впевнено впоратися, наприклад, з Тайсоном. Якщо так, тоді можна буде говорити, що у Динамо розкішний фланговий захисник. Поки ж Морозюк - гравець, на якого покладаються надії. Виправдаються вони чи ні - чекати залишилося недовго, десь до початку групового етапу ЛЧ. А може, й раніше - поки не повернеться Даніло Сілва. (Олександр Озірний)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
