Іван Зотько: «Мені залишається тільки працювати над собою, прогресувати»

- Ваня, вас вже можна вітати? Всі формальності залагоджені і підписи під контрактом поставлені?

- Так, сьогодні якраз підписали, лічені хвилини тому.

- Коли прийшло розуміння, що перегляд пройшов успішно, і ви залишаєтеся у Валенсії?

- Якось все до цього йшло, я намагався себе показати, і вже десь після зборів все і вирішилося. Дуже радий - я дуже старався.

- Уже знаєте, до якої команді будете прикріплені?

- Заявка, як мені сказали, тут буде загальна для всіх команд, що дуже радує. Якийсь час буду в команді ФК Валенсія, з якою я і займався на зборах - Валенсії-Местальї, вона грає в Сегунді Б. А далі - все залежить від мене.

- На вас розраховують на вашій рідній позиції?

- Так, весь час награвали як центрального захисника.

- Як давно взагалі працюєте з Валенсією? Вже пройшло достатньо часу, щоб трохи до тутешнього життя адаптуватися?

- Ну, як ... Тижнів зо три я вже тут. Чесно кажучи, спочатку було трішки важко психологічно - вони розмовляють своєю мовою, а ти як би сам по собі, немає нікого, хто б до тебе міг звернутися, пару слів сказати. Але в цілому, як виявилося, тут люди приємні в спілкуванні. Якось швидко почав з ними спілкуватися і хоча, звичайно, поки що знаю лише основні слова - але підтримку відчуваю.

- Близько сьомої години тривали переговори вашого менеджера Максима Карагодіна з представниками клубу Валенсія. Залишилися задоволені їх підсумком?

- Звичайно! Був шалено радий, коли вже прийшов час поставити підписи і завершувати всі формальності!

- Є один момент, який дуже подобається - термін дії контракту: 3+2, тобто, в ідеалі, п'ять років. Приємно, що Валенсія у вас вірить?

- Це відчутно і дуже приємно!

- Контракт, та ще й за схемою 3+2 роки, це вже якийсь кредит довіри і гарантія на майбутнє. Визначилися, чи будете привозити сюди, до Іспанії, свою сім'ю?

- Для початку мені треба самому трохи тут облаштуватися. Я весь час проживав на базі Валенсії - зараз же буду переїжджати на квартиру.

- База Валенсії дуже відрізняється від Металіста?

- Та ні, все те ж.

- Уже знайшли собі товариша по квартирі? Встигли з кимось подружитися?

- Ні, тут такого не практикують - кожен буде жити сам по собі. Але з товаришами по команді у мене вже відмінні відносини - познайомився з усіма, вже запам'ятав всіх по іменах, спілкуємося, працюємо разом.

- Крім вас, у Валенсії-Местальї є інші легіонери?

- Ні, мабуть, я один тут іноземець.

- Прийняли добре?

- Так, тут чудовий колектив. Вчу їх потихеньку нашим деяким словам.

- Молоді валенсійський іспанці такі ж м'які в поводженні з м'ячем і технічні, як ми звикли бачити по збірним цієї країни?

- Вони тут величезну увагу приділяють роботі з м'ячем - немає, як в Україні, біганини і навантажень. Але зате темп роботи з м'ячем дуже пристойний, все швидко, на те, щоб орієнтуватися на автоматі і різко.

- Вам як захиснику довелося звикати до якихось особливостей іспанської оборони, або тут все та ж «зона»?

- Так, все звично - в цьому плані моя робота ніяк не змінилася. Але, повторюся, дуже подобається, як тут люди поводяться з м'ячем. Всі - думаючі футболісти: відмінно орієнтуються в грі і швидко приймають рішення.

- Згоден. Часто доводиться чути від наших футболістів, які виступають за кордоном, що там після тренувань йдеш з відчуттям легкої і приємної втоми, а не виповзаєш з поля...

- Так, тренування - одне задоволення.

- Товариші по Валенсії вже бачили ваш знаменитий гол за Металіст? Не було спокуси включити на телефоні і показати їм майстер-клас?

- Вони вже самі бачили! Заходили до мене в Інстаграм і питали: «Іван, це ти забив?!»

- В іграх за Валенсію-Месталью не було нагоди продемонструвати свій удар, або вам поки стандарти тут не довіряють?

- Я поки туди не ходжу - у мене ззаду все повинно бути надійно. А про штрафні подумаю пізніше. Та й розумію: я поки для них не дуже авторитетний дивак... Так що поки заробляю авторитет.

- Ну, зрозуміло, ім'я Іван вони вимовити вміють - пам'ятаємо Ельгеру і інших знаменитих іспанських футбольних Іванів. А як з прізвищем?

- Та як тільки не говорять! І «Сатки», і «Зотко». А по-нашому, по-українськи поки не можуть. Навчимо... Так що поки називають Іван, що мені дуже приємно і по-домашньому.

- Говорячи про Валенсію в цілому, відчувається, що це іспанський суперклуб? З Металістом, а особливо останнього року, можна порівнювати?

- Цього не передати словами! Тут просто вищий клас! Що стадіони, що база, що офіс клубний - у всьому відчуваєш, що це клуб з великою історією і можливостями!

- Що собою являє Валенсія-Месталья?

- Ну, це Валенсія В - резервна команда клубу. Типу як у нас Динамо-2 було. У складі - суцільно молоді хлопці, є трішки старші, є трішки молодші. Тренер - Курро Торрес.

- Той самий, який відомий у минулому захисник?

- Саме так.

- Який він у роботі?

- Хороший - знає, де накричати, а де пожартувати.

- У Валенсії-Местальї є свої завдання?

- Ще не знаю - думаю, нам розкажуть все ближче до сезону.

- Ну, вже всі ми, напевно, бачили ваш знаменитий танець на церемонії посвячення в гравці Валенсії. Це ви самі вибрали собі такий спосіб, або команда зобов'язала?

- Це їхня ідея! Я пробував відговоритися: мовляв, не буду танцювати! Але вони кажуть: «Давай, танцюй!» Мені вже нічого не залишалося. Зірвав оплески, значить, добре все вийшло.

- Не хочеться забігати наперед, але ще ж потрібно потрапити з Местальї в основну Валенсію. У вас була розмова з керівництвом клубу? Є надія, що вдасться туди пробитися?

- Так, це - найголовніше для мене зараз. Як мені пояснили, за мною будуть постійно стежити. І мені залишається тільки працювати над собою, прогресувати.

- Як сприйняли на вашій рідній Житомирщині, в Чуднові, інформацію про те, що ви підписали контракт з Валенсією?

- Мені здається, що там зараз така гулянка буде! На весь Чуднов!

- Замовлення на футболки вже надійшли?

- Ще рано... Треба в них для початку пограти!

- Уже знаєте, що на них буде написано? Який вибрали собі номер?

- Ще ні, але буду розмовляти щодо мого ігрового номера 13. Зараз він у воротаря, сподіваюся, вдасться якось його отримати.

- Значить, ви тепер - валенсієць. Доведеться звикати до місцевої кухні, мови, міста. Будете дуже сумувати за Україною?

- Нудьгувати буду - звичайно ж! Але сподіваюся, що буду стабільно грати і зможу привернути увагу збірної. Ось тоді і приїжджати на батьківщину буду частіше. А що стосується Валенсії, то я вже як рідний тут!

- Ну, тоді наостанок - з вас іспанська фраза, яку найчастіше чуєте від одноклубників, в побуті, під час тренувань? Фірмова така, соковита, щоб як у Термінатора з його «Аста ла віста, бейбі!».

- Ой, ні!.. Краще я не буду повторювати те, що вони говорять, а тим більше на нашу мову перекладати!.. (Сміється). У них в футболі теж є словечка з перчинкою! Так що на «Аста ла віста» і зупинимося!