Можна говорити про те, що не пощастило, і списати деякі результати українських клубів на банальний «нефарт». Адже і «Ворскла» у Полтаві примудрилася пропустити тричі після трьох ударів суперника у площину, і «Шахтар» міг забивати у Берні в ігровий час, не доводячи до серії пенальті, та й Олександрія, якщо пригадати перший матч в Україні, зовсім не заслуговувала на поразку 0:3… Це все правда. Але правда і те, що український футбол деградує – починаючи з дитячо-юнацького, продовжуючи рівнем чемпіонату і закінчуючи національною збірною. То чому ми вважаємо, що на європейській арені наші представники мають вигравати?
Подумайте, все ж логічно – українська Прем'єр-ліга скоротилася до 12-ти команд, відповідно – класних колективів в країні стало менше, а тому було б логічно, якщо б і представництво УПЛ в Європі скоротилося. І все до цього йде, судячи з того, як наші клуби «піклуються» про єврокубковий коефіцієнт України. Тобто скоро ми можемо втратити і другу путівку до ЛЧ, і третю – до Ліги Європи. І хто скаже, що це буде несправедливо, враховуючи те, як виступили в Лізі Європи наші 4-те та 5-те місце чемпіонату минулого сезону? Нехай від України грають лише три клуби, але такі, за які буде не соромно. Або хоча б не так соромно, як після 3:8 в останніх трьох матчах наших клубів.
Перед протистоянням «Ворскли» і «Олександрії» з клубами із Хорватії ми писали про те, що балканців не треба боятися. Але тепер саме час зазирнути правді у вічі і сказати те саме про себе – українські клуби зовсім не треба боятися, навіть якщо ти – фарм-клуб зовсім не найсильнішого клубу східної Європи (а саме такою командою була «Локомотива»). До того ж, якщо брати конкретний приклад і порівнювати український та хорватський футбол, то чого ми взагалі повинні обігравати футболістів з країни, чия збірна на Євро перемагала іспанців і лише через прикрий збіг обставин поступилася майбутньому чемпіону?
Прийшов час звикати до того, що від українських клубів у Європі не треба чекати перемог. В Україні криза, на українському футболі вона не може не позначатися, і останні успіхи наших представників на євроарені були скоріше пережитком минулого, коли у власників клубів було набагато більше грошей. А зараз треба звикати до економії і до того, що результати погіршаться. До яких пір це буде тривати? Тут є два варіанти. Перший – власники клубів знову стануть багатшими і знову привезуть в Україну легіонерів, які будуть «тягти» наші команди. Другий – на спаленій футбольній землі проростуть свої таланти, і ми побачимо, що для успіхів на міжнародній арені не обов’язково викладати на трансферному ринку шалені гроші. В цьому плані є величезна надія на «Дніпро» і їх молодь. Хоча є немало талантів і у «Динамо» з «Шахтарем», але в цих клубах поки що не до кінця зрозуміли, що настали інші часи в українському футболі. Або ж зрозуміли, але не хочуть визнавати і бажають ще трошки погарцювати в костюмах «супергероїв», які все гірше і гірше сидять на них.
Поки в Україну будуть привозити дешевих легіонерів замість того, щоб довіряти своїм, поки «своїм» будуть переплачувати зарплатню, лишаючи мотивації на багато років вперед, поки на стадіонах на матчах чемпіонату будуть збиратися «по три каліки», поки українців будуть «маринувати» на лавах для запасних заради того, щоб дати заграти зірковому легіонеру, якого потім можна буде продати в Китай, ми не маємо чекати на дива у Європі. Тому що диво – це не повсякденне явище, на відміну від стагнації і регресу. А саме ці явища ми зараз і спостерігаємо в українському футболі, тому дивуватися масовим невдачам на європейській арені не маємо. Скоріше навпаки – дивуватися скоро прийдеться нашим перемогам.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
