​Жуніор Мораєс: «Моя найбільша мрія — виграти Лігу чемпіонів»

Динамо Київ 6 Серпня, 15:24 617
​Жуніор Мораєс: «Моя найбільша мрія — виграти Лігу чемпіонів»
Нападник київського «Динамо» — про кар'єру, перспективи стати українцем і особисті цілі.

Гостем редакції Sport.ua став форвард київського «Динамо» Жуніор Мораєс. Бразилець виявився досить приємним співрозмовником – жартував, усміхався і, як здалося, отримував задоволення від спілкування. Словом, Жуніор — справжня знахідка для журналіста.

- Ви якось казали, що українці навіть побоюються вас через те, що ви завжди усміхнені...

- Життя нам дане для того, щоб бути щасливими, щоб насолоджуватися ним. Мені здається, набагато легше жити з позитивними думками і посмішкою. Так було, коли я тільки приїхав в Україну. Коли я знайомився з новими людьми, я зазвичай посміхався, голосно вітався, а мені потім зізнавалися, що думали: «Так, що у цього хлопця на думці?». Але пройшло трохи часу, я почав розуміти, як краще поводитись, тож тепер все гаразд. Насправді я досить серйозна людина, просто я отримую задоволення від спілкування з людьми і радію цьому.

- То трохи українського у вас все ж з'явилося?

- Думаю, так. Я досить легко пристосувався до життя в Україні, мені здається, зрозумів тутешню культуру. Моїй родині тут подобається. Я вже практично п'ять років в Україні і мені тут комфортно. В Україні люди добрі, до мене всі ставляться дуже доброзичливо, намагаються допомогти, якщо щось трапляється, і це дуже приємно.

- Я це все до того, що вас все частіше пов'язують з національною збірною України, подейкують, що вам запропонували змінити громадянство?

- Якщо чесно, то такі розмови мене радують. Але це тільки чутки. Офіційно мені ніхто нічого не пропонував. Але якщо такі чутки з'являються, то це значить, що я добре роблю свою роботу. Саме тому я щасливий.

- Ви постійно говорили про те, що мрієте грати за збірну Бразилії. Але, припустимо, завтра вам телефонує Андрій Шевченко і пропонує виступати за Україну, яким буде ваше рішення?

- Я думаю, кожен бразильський хлопчина, який займається футболом, мріє грати за збірну Бразилії, і я не виняток. Це велика команда, яка перемагала на чемпіонатах світу, інших різноманітних турнірах. Що стосується запрошення виступати за Україну... Це дуже складне питання. Доведеться багато чого змінити у своєму житті: країну, паспорт. Я думав про це. Але поки офіційної пропозиції немає, тому мені не потрібно вирішувати прямо зараз.

- Ви обговорювали можливість зміни громадянства з сім'єю? Ваша дружина, наприклад, що сказала?

- Це правда, ми говорили про це. Моя дружина – це моя підтримка у всьому, і вона сказала, що якщо мені потрібно буде поміняти паспорт, вона прийме моє рішення.

- А ваш друг Тайсон що думає з приводу того, щоб стати українцем?

- Та ми якось і не обговорювали це. Перекинулися парою слів. Звичайно, і для нього це теж складно. Я, правда, не знаю, чи була у нього офіційна пропозиція виступати за Україну. Просто зараз дійсно все тільки на рівні розмов, чуток, а в такій ситуації складно припустити, як будуть розвиватися події.

- Тайсон, до речі, знає слова українського гімну, перший стовпчик точно, а ви?

- Я намагався вивчити якось на уроці російської з викладачем. Мені подобається мелодія, я навіть наспівую щось. Ми ж слухаємо гімн України щотижня перед матчами, але якщо чесно, то слів я так і не знаю. Я вже не так часто займаюся російською після народження сина. Зараз хочеться весь вільний час проводити з сім'єю.

- Що може вас змусити прийняти рішення на користь України?

- Для мене важливо, щоб це було спільне рішення. Щоб Федерація, тренерський штаб, вболівальники – всі дійсно захотіли бачити мене в команді. Мені важлива ця підтримка. Але давайте поки не будемо обговорювати якісь деталі. Ніколи не знаєш, що станеться в майбутньому.

- З Андрієм Шевченком ви особисто знайомі?

- Ми знайомилися, бачилися кілька разів. Але ніколи не спілкувалися.

- Назвіть найкращих українських гравців?

- Мені подобаються Ярмоленко і Коноплянка. Вони справжні лідери. І мені подобається стиль гри.

- Ви здивувалися результату збірної України на Євро-2016?

- Я очікував більшого. У збірній України дуже хороші гравці, і я не знаю, що сталося. Думаю, складно було психологічно починати проти Німеччини. Та й поразка у першій грі – це завжди тиск, з яким треба додатково справлятися. Але вболівальники повинні розуміти, що всі гравці дуже засмучені таким результатом. Ніхто не їхав на Євро просто, щоб насолодитися атмосферою Франції. Вони хотіли принести щастя уболівальникам, але не завжди виходить, як хочеш.

- Чи підтримували ви якусь команди, крім України?

- Насправді, це Євро пройшло повз мене.

- Я припускала, що ви вболівали за Португалію...

- Ні. Португалія весь час грала від оборони, вони були досить скуті в атакуючих діях. Як вболівальнику, мені не подобається така гра. Нічия за нічиєю, а в підсумку - фінал і перемога на турнірі. Але я був щасливий за Уельс та Ісландію. Ніхто не очікував від них такого результату. Це неймовірні емоції для команд, для їхніх країн.

- Ось вже трохи більше року, як ви гравець київського «Динамо». Як оцінюєте цей період?

- Коли я приймав рішення переходити в «Динамо», у мене були пропозиції з інших клубів, які фінансово були набагато вигідніші. Тоді ми довго думали з моїм агентом, з родиною про те, що буде для мене краще. Але я завжди хотів грати за великий клуб, з амбіціями, хотів вигравати титули, грати в Лізі чемпіонів, що допомогло б мені бути поміченим на рівні національної збірної. Тому я обрав «Динамо». Це був вибір на користь моєї кар'єри. І я повністю задоволений. Я став чемпіоном України, грав у Лізі чемпіонів, це великий крок вперед для мене.

- Що дав вам цей період у плані особистого розвитку, розуміння гри?

- Якщо чесно, то спочатку мені було трохи складно. У моїх попередніх клубах я отримував набагато більше свободи, моїм головним завданням було створювати моменти, я більше рухався, міняв позицію. У «Динамо» ж я повинен тримати позицію, знаходитися там, де мене очікують бачити партнери. Я відчував себе трохи скуто. Але по ходу сезону я навчився знаходити простір для себе, змінив свій стиль гри, зрозумів, як дотримуючись ігрової дисципліни, отримати можливість для удару.

- Такою вашу гру бачить Ребров?

- Ребров побудував цю систему. Він змінив гру «Динамо», і це приносить результат, за цей час команда виграла багато трофеїв, він повернув славу клубу. І це значить, що тактика працює, приносить успіх.

- А якщо ви вирішите зкреативити і порушити правила...

- Тоді тренер мене просто замінить. Йому завжди видніше, як я повинен грати.

- Яку найціннішу пораду вам дав Ребров?

- Я його дуже поважаю як талановитого гравця в минулому і як тренера зараз. Він іноді грає з нами на тренуваннях, і я бачу, які розумні рішення він приймає. І він вчить нас думати на футбольному полі. Ще у нього відмінний удар, і він здорово відкривається під удар. Це все я намагаюся взяти від нього.

- Лукаш Теодорчик йде в «Андерлехт», в Артема Кравця проблеми зі здоров'ям. Конкуренція на вашій позиції стрімко зменшується...

- Кравець вже почав тренуватися. Чесно кажучи, я завжди хочу грати і звик бути гравцем основи. У «Динамо» я відчуваю конкуренцію. Але справа не в тому, хто мій партнер в атаці або мій конкурент у складі, справа в тому, як я працюю. Якщо я роблю свою роботу добре, якщо це те, що потрібно «Динамо», я граю, якщо ні – мене замінять. Буває, на тренуваннях ми граємо в два форварди, і я думаю, що ми можемо грати так в офіційних матчах. Подивимося. Але конкуренції я не боюся.

- Як охарактеризуєте стиль гри «Динамо»?

- Ми намагаємося контролювати гру, володіючи м'ячем. Крім того, завжди важливо точно відіграти в захисті, зіграти компактно, але при цьому ми граємо на перемогу, а значить, повинні забивати.

- Експерти вважають, що «Динамо» не вистачає креативного гравця в центрі поля, як Ремзі, наприклад. Згодні?

- Була б моя воля, у мене в команді грало б 10 креативних гравців, націлених на атаку. Для вболівальника завжди цікаво дивитися відкритий футбол з безліччю моментів. Але тренеру видніше. І я думаю, Сергій Ребров знає, що краще для «Динамо».

- А от була б у вас можливість запросити одного-єдиного гравця в «Динамо», щоб підсилити склад, хто б це був?

- Давид Сілва з «МанСіті», він може зіграти і на фланзі, і як плеймейкер.

- Можете назвати найкращий і найгірший матч «Динамо» в минулому сезоні?

- Найгірші матчі – обидві гри в чемпіонаті проти «Шахтаря», а найкраща гра – виїзна гра проти «Порту», можу ще згадати домашню гру з «Челсі» в Лізі чемпіонів.

- Ту, що трапилася якраз після розгрому від «Шахтаря». Так чому настільки провальними вийшли матчі з «гірниками»?

- Думаю, у кожного бувають погані дні. От у нас так вийшло саме в матчах з «Шахтарем». Багато хто говорить: ви повинні обігравати «гірників». Але я вважаю, що не можна обійняти весь світ. Потрібно розуміти, що ми отримаємо в результаті. Я віддаю перевагу програти матч «Шахтарю», але виграти чемпіонат України, потрапивши безпосередньо в Лігу чемпіонів.

- Тобто ніякого тиску з приводу «українського класико»? Ви просто йдете за планом?

- Насправді я люблю атмосферу цих матчів. «Шахтар» - наш найбільший суперник, і завжди хочеться особливо проявити себе в таких матчах. Успіх у матчах з «Шахтарем» - це особливі відчуття.

- Найнебезпечніший гравець у складі «Шахтаря» - це...

- Складно назвати одного гравця. «Шахтар» - дуже хороший у грі на контратаках, у них багато швидких гравців попереду. Даєш їм трохи вільного простору - і вже досить складно стримати їх. Найнебезпечніший елемент у грі «Шахтаря» - контратаки.

- У вас була можливість стати гравцем «Шахтаря». Якби зараз «Шахтар» вас знову покликав, перейшли б?

— Мені подобається, як «Шахтар» грає, як вони комбінують в атаці. Так, я готовий був піти в «Шахтар», коли вони робили мені пропозицію. Але потім я обрав «Динамо» і анітрохи не шкодую про це. Я щасливий, що став частиною історії київського клубу. Нічого не може бути краще нинішнього моменту, і я щасливий, що сталося саме так.

- Що було для вас найбільш незвичайним, коли ви прийшли в «Динамо»?

- Я б не сказав, що мене здивувало. До того часу, як я прийшов у «Динамо», я вже рік жив у Києві, у мене були друзі в київському клубі, я знав, що відбувається всередині команди. Але найголовнішою відмінністю було те, що в «Динамо» ми на кожну гру виходимо, щоб перемогти. У «Металурзі» я, бувало, просто сходив з розуму, коли ми програвали матч, а в роздягальні після матчу всі сприймали це як щось звичайне. Я просто ненавидів таку атмосферу. Мені хотілося бути кращим на кожному тренуванні, в кожному матчі. Я голодний до перемог, як і всі в «Динамо».

- А як зараз з атмосферою в роздягальні «Динамо»?

- Якщо чесно, то мені розповідали, що Ребров багато чого змінив. Раніше в команді українці були окремо, іноземці окремо. Зараз я відчуваю, що ми – справжня команда. Не може так бути, що одні самі по собі, а інші — ні при чому. Ми – «Динамо», і ця згуртованість допомагає нам перемагати.

- Тобто, ніякої португаломовної громади в «Динамо» немає...

- Звичайно, я ближче спілкуюся з Даніло Сілвою, Антунешем, Дерлісом. Але у мене чудові стосунки з Відою, Ярмо, Колею, Хачеріді.

- Правда, що Ярмоленко підучив португальську?

- Ну, так. Знає кілька поганих слів. Насправді, Ярмоленко – дуже доброзичливий, відкритий. Ось він мене по-доброму здивував, у мене було про нього інше уявлення. А він був першим гравцем, який підійшов зі мною поспілкуватися, коли я тільки прийшов в команду.

- Назвете трьох найкращих бразильських гравців сучасності?

- Бразильський футбол дуже змінився. Минув час таких великих футболістів, як Роналдо, Роналдіньо, Ромаріо. І стиль гри Бразилії змінився. Але ніхто не сперечається, що Неймар – найкращий гравець у нас. Я б виділив Вілліана. Можливо, його іноді недооцінюють, тому що він не так часто забиває, але він робить дуже багато роботи на полі. Він дуже розумний гравець. У нього був чудовий сезон в «Челсі». Дуже виріс Дуглас Коста, за ним цікаво спостерігати. І Філіппе Коутіньйо – дуже талановитий футболіст.

З колишніми гравцями «Шахтаря» ми часто спілкуємося, тому що, коли ми всі жили в Донецьку, ми здружилися, багато часу проводили разом. Гарний був час.

- Гарний. Але все це було до війни. Вам довелося виїхати з Донецька. Як ви приймали всі ці зміни?

- Це дуже складно і дуже сумно. Я ніколи не міг уявити, що подібне може статися. Було нелегко. І це мені! А як людям, які залишилися, або людям, яким довелося покинути рідні місця, кинути домівки, роботу? У мене багато знайомих, які все втратили. І найскладніше те, що ми ніяк не можемо вплинути на те, що відбувається. Людям потрібен мир. Незважаючи на те, що «Металург» зробив все можливе, щоб ми благополучно облаштувалися в Києві, було важко. І мені дуже хочеться, щоб вся ця ситуація припинилася. Люди не заслуговують цього.

- Вас вмовляли виїхати з України?

- Так, мої рідні дивилися телевізор, вони розуміли, що відбувається в Україні. Але я був у країні, і я оцінював, наскільки ризиковано для мене залишатися. Думаю, українцям було набагато важче психологічно, ніж мені. Я розумів, що я в безпеці, ми порадилися з дружиною і вирішили залишитися тут.

- Ви відчули, як знизився рівень чемпіонату України?

- Звичайно. Це очевидно для всіх. Взяти, приміром, «Металіст» - команду, яка була однією з найкращих в Україні і навіть Європі, і яка, зрештою, стала неконкурентоспроможною. «Металург» став банкрутом. Впав рівень «Дніпра». Багато чого змінилося. Але я повинен сказати, що в чемпіонаті України досить складних для «Динамо» матчів. Все тому, що практично всі команди зараз грають від оборони, і стає набагато складніше знаходити свої моменти, щоб забити.

- Багато легіонерів їдуть. Ви як іноземець бачите перспективу того, що якісні гравці найближчим часом все ж будуть повертатися в Україну?

- Думаю, в нинішній ситуації це буде складно. Зараз чемпіонат України може стати сильнішим багато в чому за рахунок якості українських гравців. Для них це має бути плюс. А для іноземців важливо в першу чергу відчувати себе в безпеці. Ніхто не хоче ризикувати. Крім того, важливо, щоб клуби могли пропонувати гравцям хороші контракти і виконувати зобов'язання. Зараз в чемпіонаті багато чого потрібно виправити, а на це потрібен час.

- Ви відчуваєте, що «Динамо» навіть без легіонерів, які пішли або збираються піти, може бути конкурентоспроможним у Лізі чемпіонів?

- Я думаю, що важливо не те, легіонер або українець виходить на поле, а якість гравця. У «Динамо» достатньо сильних гравців, щоб пройти далеко в Лізі чемпіонів.

- Жеребкування Ліги чемпіонів чекаєте? З якою командою хочеться зіграти?

- Завжди приємно грати проти найсильніших: «Барселона», «Реал», «Баварія». Це така перевірка себе. Завжди є можливість творити історію, завжди хочеться обіграти такий великий клуб.

- Як часто ви спілкуєтеся з президентом «Динамо»?

- В офісі у нього я був тільки раз, коли підписував контракт з «Динамо», тоді ми поспілкувалися, він побажав мені удачі. Буває, він заходить в роздягальню після матчів. Останній раз так було після нашої перемоги у Суперкубку України.

- Гарний початок сезону для команди. Та й для вас – перший хет-трик за «Динамо». Особисті амбіції у вас які?

- Ми всі задоволені стартом сезону, і звичайно, я щасливий, що забив три м'ячі в першому матчі, але для мене важливо бути корисним команді. Як було в матчі з «Карпатами», наприклад, коли я допоміг забити Ярмоленку. Звичайно, мені хочеться забити 20 м'ячів у чемпіонаті, але я теж розумію, що я залежний від партнерів, якщо вони мені допоможуть, будуть віддавати мені м'яч, то чому б не спробувати забити 20.

- Розкажіть про ваших партнерів по «Динамо». У кого найсильніший удар в команді?

- Думаю, у Антунеша. Микола Морозюк може добре вдарити. І Рибалка.

- А у кого найточніший удар?

- У Ярмоленка. Він ще може залишитися після тренування і відпрацьовувати удари.

- Хто найстильніший в команді?

- Жуніор Мораєс. Ну, я жартую. Дайте подумати. Це, мабуть, найскладніше питання.

- У кого найкращий музичний смак?

- У Даніло Сілви. Просто ми обидва любимо бразильську музику.

- З ким би вам хотілося зіграти в одній команді: з Мессі чи Роналду?

- З Мессі. Мені подобаються обидва гравці. Але Роналду працював, щоб стати великим, а Мессі народився великим, чистий талант.

- Чемпіонат, в якому вам хотілося б пограти?

- В іспанській Примері.

- У вас ще два роки контракту з «Динамо». Коли він закінчиться, вам стукне 31. Не запізно для топ-чемпіонату?

- У моїй кар'єрі завжди так було, що я постійно зростав. Я намагався покращувати свою гру. І я впевнений, що можу рости і рухатися вперед.

- Яке ваше улюблене місце в Києві?

- Зараз, влітку, я люблю пляж. Коли є час, люблю позасмагати і поплавати. Буває, ми з дружиною ходимо в ресторани поїсти, поспілкуватися з друзями. Але найчастіше я проводжу час вдома з сім'єю.

- Остання книга, яку ви прочитали?

- Якщо чесно, я не дуже люблю читати книги. Мені не вистачає посидючості. Але я читаю. Найчастіше – Біблію, я дуже багато почерпнув з Біблії в житті. Я люблю біографії. Думаю, якщо людині є про що розповісти, є чим поділитися і що порадити, він повинен це робити. Можливо, в майбутньому я теж напишу книгу.

- Найбільша мрія Жуніора Мораєса...

- Виграти Лігу чемпіонів.