- Дуже практичне, по-здоровому цинічне. Нам потрібні кваліфіковані гравці для збірної, адже наразі бракує гарних виконавців для вирішення завдань, здобуття результату. Замала конкуренція, що погано впливає на виступи провідних гравців. Та й просто не можна розкидатись талантами, які виступають у нашому чемпіонаті і при цьому доступні.
- Тобто натуралізація – шлях, при якому результат стоїть на першому місці?
- Звичайно. Окрім того, закон дозволяє. Чому цим не скористатись?
- Під час зустрічі з новим головним тренером збірної Андрієм Шевченком наскільки активно обговорювалось це питання?
- Обговорювалось, та досить активно. Серед присутніх журналістів були ті, хто категорично проти цього або ставиться дуже обережно, але Мирон Маркевич, голова комітету збірних, не приховував свого позитивного ставлення до цього питання. Він ще з самого свого призначення (15 червня) про це казав як про один з найважливіших пунктів. Дивіться, у нас абсолютна безальтернативність наших зірок – Ярмоленко та Коноплянка. А коли людина не відчуває за собою конкуренції, того, що її підпирають і випирають – автоматично знижує вимоги до себе. Ми повинні були це зробити достатньо давно. Про це я казав і під час каденції минулого тренерського штабу. До того ж, загадкою залишається для мене і те, чому ця тема кудись поділася. Я дуже активно піднімав це питання у грудні минулого року, перед Євро.
- Розвиток українського футболу і натуралізація – вони пов’язані?
- По-перше, натуралізація – не конвеєр, не масове виробництво гравців для збірної. У нас не так багато варіантів для натуралізації футболістів. Все ж таки 5 років виступів у країні, за збірну якої людина потім збирається грати – досить жорстке обмеження. Тому наразі ми ведемо мову лише про Тайсона. І це аж ніяк не може позначитись на розвитку наших футболістів. Тим більше, їх у клубах ніхто не чіпає. Та й кількість легіонерів скоротилась до такої межі, що ліміт втратив свою актуальність. В українців повний простір для розвитку, гри, демонстрації своїх найкращих якостей. Тільки грошова мотивація значно зменшилась, що є, то є – більше місця стало для чистої любові до свого діла. (Сміється).
- Євген Красніков, якого назначили спортивним директором збірних, був запрошений, щоб вести перемовини про натуралізацію? Того ж Тайсона.
- У тому числі, враховуючи його прекрасне знання футболістів, які можуть претендувати на місце у збірній. Але зрозуміло, що його повноваження не закінчуються лише цим. Було б дивно набрати людей задля того, щоб вони водили хороводи лише навколо Тайсона.
- Ви сказали, що тільки по Тайсону наразі йдуть перемовини. А Марлос та Мораєс, які також розглядаються як потенційні українці?
- Щодо Марлоса – безумовно розглядаються. Але, наскільки я пам’ятаю, у Марлоса строк у 5 років буде лише у грудні місяці. Звичайно, можна робити ставку на майбутнє, але поки це рано. На даний момент варто вести мову лише про одного футболіста. Ми з цим питанням затягнули мінімум на рік. Як можна втрачати час, як можна гаяти можливість мати такого футболіста в збірній?!
- Зараз фанати по всій країні вішають текстівки проти натуралізації…
- Це їх право, вони думають так. Я багато разів читав різні аргументації з цього приводу. Але я не почув відповідь на одне питання: кому можна грати за збірну України? Який чіткий критерій цього? Жодного разу я не почув чіткої відповіді на це питання. Критерій «народжений в Україні» - нісенітниця. Людина могла народитись будь-де, переїхати до нашої країни у будь-якому віці. А якщо він переїхав, то з якого віку можна бути українцем? Багато хто каже: О, Едмар молодець, він одружився на українській дівчині, у нього діти українці. Це критерій? Тобто після того, як одружився на нашій дівчині – можна? Чи просто живеш з українкою, не вступаючи в офіційний шлюб... Насправді, це формальність. Не розумію, чому ми повинні шукати якийсь особливий свій шлях. Натуралізація існує у всьому світі і використовується доволі вдало. Прикладів дуже багато – Польща, Іспанія, Португалія, і далі за списком. Чому ці приклади не діють на наших фанатів… Чому у нас повинна бути особлива держава і збірна, я не розумію.
- Марко Девіч вже після натуралізації вибрав своє весілля, а не матч збірної. Наскільки можна казати, що той же Тайсон буде віддавати усі свої сили за національну збірну України?
- Скажіть, будь-ласка, а у нас немає прикладів, коли українці через яку-небудь причину пропускають матчі збірної?
- Є…
- Ось і відповідь на ваше питання. Проблема ж, напевно, не у тому, що Девіч – серб, а у тому, що у нього було весілля. Товариський матч з Камеруном, який був дуже-дуже важливий для нашої збірної… Можливо, саме після того у Марко не склались відносини з Михайлом Фоменком. Але, гадаю, є й інші причини, чому він випав зі складу збірної. Тому це не той приклад, який «вбиває» натуралізацію у корені. До того ж Тайсон, розповідають, виконує і знає гімн України краще, ніж деякі гравці основного складу збірної України. (Сміється). Для когось це дуже важливий аргумент! Ось і перевіримо.
Розмовляв Олександр Ушаков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
