Артем Громов: «Якби хоча б півсезону стабільно грати, то міг би наблизитися до свого рекорду результативності»

Динамо Київ 18 Серпня, 15:32 1213
Артем Громов: «Якби хоча б півсезону стабільно грати, то міг би наблизитися до свого рекорду результативності»
Хавбек «біло-синіх» в ефірі програми «Дубль W» на радіо «Вести» розповів про свою адаптацію в Києві, перший трофей, домашнього улюбленця та відмінності між «Динамо» та «Ворсклою».

Віктор Вацко:

- Друзі, давайте ми ще раз нагадаємо, що Артем – один із новачків київського «Динамо» в це літнє міжсезоння. Футболіст, який у складі свого нового клубу вже встиг виграти перший свій трофей у футболі, ставши володарем Суперкубка.

Артем Громов:

- Да, уже успел. И это такое значимое для меня достижение.

Віктор Вацко:

- Як святкував?

Артем Громов:

- Спокойно. С семьей отметили просто и все.

Віктор Вацко:

- В команді цей трофей сприйняли як щось нормальне при входженні в сезон?

Артем Громов:

- Да. Ничего такого. Хотя несколько лет не выигрывали. Выиграли и очень были рады все.

Віктор Вацко:

- Для тебе це – особливе явище?

Артем Громов:

- Да. Мы с «Ворсклой» уже выигрывали. Только Кубок Украины. Я не играл тогда. Сейчас всю игру практически отыграл и очень рад.

Віктор Вацко:

- Артеме, скажи будь-ласка, як проходить процес адаптації в «Динамо», в місті Києві? Напевно, я не ображу Полтаву, якщо скажу, що Київ, порівняно з Полтавою, в рази більший.

Артем Громов:

- Самая большая разница между Полтавой и Киевом – пробки. Тут надо выезжать заранее. А в команде – потихоньку, не спеша проходит адаптация. Конечно же, уровень совсем другой, и не так легко, скажем. Я потихоньку прихожу в себя и думаю, что очень скоро уже наберу оптимальных кондиций.

Віктор Вацко:

- Якщо у «Ворсклі» ти був одним із лідерів, одним із ключових футболістів, то в «Динамо», звичайно, кожен гравець – це практично лідер. Наскільки от в цьому аспекті, коли ти потрапляєш у середовище людей, які на чемпіонаті Європи пограли, які є гравцями своїх національних збірних, в яких є там статус, амбіції, наскільки тобі легко?

Артем Громов:

- Все ребята простые достаточно. У них нету такого, что я там звезда. Или еще что-то. С ними очень легко. Но если ты тренируешься с более сильным партнером, то ты быстрее растешь и развиваешься. Поэтому я очень рад, что попал сюда и чувствую, что прибавляю с каждой тренировкой.

Віктор Вацко:

- Якщо попередників твоїх згадувати, ось дивись: Саша Мелащенко з «Ворскли» перейшов в київське «Динамо», Сергій Кравченко, Рома Безус, Сєлін… Скажемо так – не надто зірковою вийшла в них кар’єра в «Динамо» Київ. Ти думав про це, коли приймав рішення про перехід в «Динамо», такі паралелі проводив? Чи ти вважаєш, що в кожного своя історія, свої нюанси життєві і футбольні?

Артем Громов:

- Если переходить в другую команду и думать о том, что у кого-то когда-то что-то не получилось, то, мне кажется, тогда лучше вообще в футбол не играть. Если ты начинаешь свою футбольную карьеру и не стремишься попасть в такой клуб, как «Динамо», – зачем? Поэтому я об этом не думал (это – их жизнь, это – моя жизнь). И я, конечно же, хочу, чтобы моя карьера в «Динамо» была более успешной.

Віктор Вацко:

- А згадай, будь-ласка, як в тебе розпочинались стосунки з київським «Динамо». Я читав в інтерв’ю, – після чемпіонського матчу минулого сезону тут – матчу «Динамо» (Київ) проти «Ворскли», ти мав розмову з головним тренером – із Сергієм Ребровим?

Артем Громов:

- И с Ребровым, и с Раулем. Но это было так – пару слов: «Хотел бы быть игроком «Динамо»? «Да, хотел»! То есть, так, в двух словах…

Віктор Вацко:

Більше нічого?

Артем Громов:

- У меня есть агент, который занимается этими вопросами. Дальше всем занимался он.

Віктор Вацко:

- За винятком корків, якщо ми говоримо про адаптацію, за винятком заторів у Києві, до чого найважче тобі в побуті звикати?

Артем Громов:

- В Полтаве я практически всю свою сознательную жизнь прожил, там много футбольных и нефутбольных друзей, все знаешь, все знакомо. Тут все новое, и ко всему нужно привыкать. Ты тут один, грубо говоря. Пока в этом плане – не просто. Но я думаю, что знакомые и друзья – это дело поправимое.

Віктор Вацко:

- Ти як проводиш час після тренувань за межами футбольного поля, вдома сидиш чи десь волієш вийти?

Артем Громов:

- Выхожу. Здесь очень много красивых мест, чтобы выйти прогуляться. К Родине-Мать часто хожу, мне там нравится. Много, очень много красивых мест. Тем более, погода до сегодняшнего дня была очень хорошая. Поэтому в основном гуляю.

Віктор Вацко:

- Ага, кажеш, ти тут один. А легендарний Сімба де?

Артем Громов:

- Симба с мамой остался. Мама теперь уже не отдает его.

Віктор Вацко:

- Це тепер вже мамин улюбленець?

Артем Громов:

- Да.

Віктор Вацко:

- Для тих, хто не знає, це – … Ну розкажи про собаку, хто це?

Артем Громов:

- Симба – маленькая собачка, которую, мне кажется, любая девушка, которая проходит мимо него, хочет: «О, можно я его потрогаю»?

Віктор Вацко:

- А, ти спеціально собі купив таку собаку?

Артем Громов:

- Ну, конечно…

Віктор Вацко:

- Щоб дівчата…

Артем Громов:

- Как на рыбалку ходят. Симба – наживка…

Віктор Вацко:

- Маленька собака, порода – бультер’єр?

Артем Громов:

- Шпиц.

Віктор Вацко:

- Шпіц? Я думав, бультер’єр.

Артем Громов:

- Белый, маленький. Кому интересно, в Инстаграм заходите, посмотрите.

Віктор Вацко:

- А чого він з мамою залишився? Ти тут не захотів собі… Все-таки приходиш, знаєш, як в цьому мультику «Простоквашино»: приходиш додому - «А воно радується».

Артем Громов:

- Ну, а если на заезде? Что он будет сутки сам сидеть? Поэтому…

Слава Варда:

- Там, возле Родины-Мать, можно найти с кем оставить Симбу.

Артем Громов:

- Потом можно и не найти, с кем ты оставил.

Віктор Вацко:

- Окей, я хочу тепер на футбольну тему перейти, на більш серйозні речі. Скажи, будь-ласка, з футбольної точки зору, багато відмінностей між «Ворсклою» і «Динамо»? В чому вони полягають, якщо так?

Артем Громов:

- Я для себя анализировал и отметил, что тут – тренировка, как игра. То есть все отдаются по максимуму. И нет такого, что кто-то стал, «якорь кинул», как говорят. Все отрабатывают каждый момент. И очень сложно, если там, допустим, в Полтаве, там большие расстояния, тут все компактно. И тренер все время требует, чтоб структуру выдерживали. То есть – все, как положено. В Полтаве чуть по-другому все было.

Віктор Вацко:

- «Футбол київського «Динамо» і футбол «Ворскли» – це абсолютно різні речі», – в одному з інтерв’ю сказав Сергій Ребров. От наскільки легко тобі дається розуміння того, що від тебе хоче новий тренер? Знаєш, велика особливість твого трансферу полягає в тому, що ти все своє життя відіграв в одному клубі, і за межами «Ворскли» ти нічого не бачив. А тут зовсім інша команда, зовсім інший статус, зовсім інші вимоги тренера.

Артем Громов:

- Конечно, история «Динамо» - это далеко не история «Ворсклы». Тут очень большие вложения, очень серьезные игроки и очень серьезные цели ставит перед собой «Динамо». «Ворскла» – это такой стабильный середнячок. Соответственно и уровень просто намного, намного ниже.

Віктор Вацко:

- Ти розумієш, що Ребров як тренер (я не знаю тренувального процесу, я можу судити лише з ігор, з того, що видно на футбольному полі), і Сачко як тренер, – інші стилі футболу. От «Ворскла» – це все-таки команда, яка не любить і, можливо, не вміє навіть так контролювати м’яч, як київське «Динамо». Футбольна філософія – це не критика, це не осуд, ні! Просто кожна команда грає по-своєму: «Лестер» грає по-своєму, «Манчестер Сіті» грає по-своєму, але це не завадило «Лестеру» стати чемпіоном. Тобі наскільки важко звикати до стилю гри київського «Динамо»?

Артем Громов:

- В Полтаве все было проще: там от оборонки и на контратаке. В основном.

Віктор Вацко:

- Де в тебе є багато простору, ти можеш свою швидкість використати.

Артем Громов:

- Да. А тут, в основном, наверно, все команды, кроме «Шахтера», в чемпионате Украины стоят на воротах, в несколько эшелонов защиты. Поэтому там, конечно же, меньше пространства и намного сложнее вскрывать такую оборону. В Полтаве как? Там просто выбежали в контратаку и все. А тут нужно открывание, тут очень много тактики. То есть, у каждого свой маневр и ты должен это все видеть, чувствовать. Ну, намного сложнее.

Віктор Вацко:

- Це складніше, до цього важко звикнути?

Артем Громов:

- Да, это сложно. И по-этому, если мы уже заговорили по поводу трансферов, которые не получились у полтавских футболистов, то тут же и европейских много трансферов – тот же Рафаэль, вспомните, – лучший полузащитник Бундеслиги…

Віктор Вацко:

- Так, Мехмаді, Рафаель… – безперечно…

Артем Громов:

- Такие люди не заиграли! Поэтому это очень непросто.

Віктор Вацко:

- Я читав одне з твоїх інтерв’ю, де ти розповідав про тренерів полтавської «Ворскли». Тема була така: чому в Полтаві не вийшло у Вадима Євтушенка? Ти назвав Євтушенка європейцем, якому жорсткості не вистачило в силу менталітету. Дійсно, Микола Павлов, Василь Сачко – тренери жорсткі, вимогливі. А в київському «Динамо» Сергій Ребров?

Артем Громов:

- Он тоже очень требовательный. Он все время напоминает о своих требованиях. Он говорит, что ты должен делать так-так-так. После игр – разборы: «Ты должен находиться там-там-там». Нет такого, что «ничего страшного, тебе простительно». Со всех требует одинаково.

Віктор Вацко:

- Жорстка людина, чи все-таки демократична - як би ти охарактеризував?

Артем Громов:

- Тут – смесь такая.

Віктор Вацко:

- Середньо.

Артем Громов:

- Да-да. Нет перебора в какую-либо из сторон.

Віктор Вацко:

- Ти сказав, що дуже багато тактики в київському «Динамо». Розшифруй, будь-ласка.

Артем Громов:

- Я, когда перешел, мне Ребров сразу сказал, что мы тебя брали за определенные качества, но ты должен все время быть в структуре команды и для нас это главное. Потому, что мы – команда, в первую очередь. Для нас нет индивидуальностей, которые отдельно от коллектива. Поэтому ты должен быть все время в структуре. И дальше, в процессе, мне рассказывали, где я должен быть.

Віктор Вацко:

- В структурі команди, на футбольному полі, в процесі гри.

Артем Громов:

- Да.

Віктор Вацко:

- А такі поняття, як імпровізація?

Артем Громов:

- Импровизация приветствуется. Но уже там, в районе штрафной. И то, как бы, самое главное – надежность. Нам рассказывают, где вскрывать лучше какую команду, в каких зонах и так далее.

Віктор Вацко:

- Тобто, багато акцентів на деталях: розбирають суперника досконало і акцентують на деталях.

Артем Громов:

- Да-да. Показывают, где свободные зоны, куда открываться, и где будет проще вскрыть оборону.

Віктор Вацко:

- Цікаво ще про одну річ поговорити. Я розумію, що тобі, можливо, десь трішки важче, ніж іншим, на цю тему говорити, але багато розмов було в останні роки про роль, статус і значення Рауля Ріанчо для київського «Динамо». Зараз він покинув команду, є інший помічник у Сергія Реброва – Вісенте, якщо я правильно пам’ятаю. От ти спілкуєшся з футболістами, може, сам що знаєш – наскільки в цьому аспекті відчутні зміни. Втрата Рауля дається взнаки, чи це не втрата, можливо?

Артем Громов:

- Я так понимаю, что стиль игры сохранился. Я, честно, и не слышал от ребят, и сам не знаю, какой был Рауль. Но Висенте все время подсказывает. Даже в тренировке. Вот тренировку снимают, если ты что-то делаешь неправильно, он может тебя подозвать и на видео показать, где ты должен находиться, и что ты сделал неправильно. Мне кажется, что это достаточно высокий уровень подготовки.

Віктор Вацко:

- Звичайно, зрозуміло, що дуже велика роль – аналізу. А не те, як говорить один мій колега, що, ага, ти розставив футболістів по місцях - і вперед, побігли. Твій рекорд результативності в чемпіонаті України… А ну, ти знаєш, який твій рекорд результативності? Скільки ти м’ячів максимум забив за сезон в чемпіонаті України?

Артем Громов:

Семь, по-моему.

Віктор Вацко:

- Так, сім. Правильно. А от в «Динамо» Київ реально побити його?

Артем Громов:

- Для начала – нужно играть. Я думаю, что если бы хотя бы полсезона стабильно играть, то я думаю, по крайней мере, что приблизиться к своему рекорду я бы смог.

Віктор Вацко:

- Скільки часу на адаптацію ти собі відводив в клубі, коли думав про перехід, чи не було таких думок?

Артем Громов:

- Загадывать не хочется, потому что, как обычно, когда все спланировал, оно будет по-другому. Хотелось бы, конечно, чтобы он был минимальным. Не знаю. Посмотрим. Надеюсь, что как можно быстрее закончится этот процесс.

Віктор Вацко:

- Арсен Венгер відводив півроку, зазвичай, футболісту на адаптацію в своїй команді. Ну, принаймні, я такі речі читав в його інтерв’ю. Якщо, знову ж таки, про кар’єру, про твою гру говорити: головний футбольний козир Артема Громова – це?..

Артем Громов:

- Не знаю. Скорость, наверное.

Віктор Вацко:

- Так, Рауль Ріанчо говорив, аргументуючи своє бачення новачків київського «Динамо», – швидкість. А 30 метрів ти за скільки біжиш?

Артем Громов:

- Последний раз, когда, правда, мы под нагрузкой были,..

Віктор Вацко:

- Літом, я знаю, ви бігали тести.

Артем Громов:

- Да, что-то – 4,1. Ну, как бы – слабенько. Я знаю, что я могу быстрей.

Віктор Вацко:

- А найшвидший в команді? Це правда, що Теодорчик найшвидше пробіг?

Артем Громов:

- Я, честно, не помню, какие результаты. Но Морозюк достаточно быстрый и Данило Силва тоже хорошо бежит. Не знаю, честно, там…

Віктор Вацко:

- А швидкість твоя – це вроджена якість, чи ти розвивав, тренував її.

Артем Громов:

- Я когда-то ходил буквально пару месяцев на легкую атлетику.

Віктор Вацко:

- Ставив техніку?

Артем Громов:

- Ну, да. Там совсем все по-другому. На футбольном поле это тяжело применить: ровно бежать и так далее. Даже когда-то смотрел фильм про Криштиано Руналду, где он соревновался в скорости с легкоатлетом. То легкоатлет его по прямой обогнал, а потом, когда зигзагом бежали, то Роналду намного быстрее был. Это особенности футбольные. Поэтому, как бы ты там быстро не бежал по прямой, то в футболе совсем все по-другому.

Віктор Вацко:

- Скажи, будь-ласка, як ти згадуєш інцидент, який стався у 2012 році, інцидент із Сергієм Погорілим в матчі «Ворскли» з «Таврією»?

Артем Громов:

- С улыбкой.

Віктор Вацко:

- З посмішкою?

Артем Громов:

- Ну, да.

Віктор Вацко:

- Ти провокував?

Артем Громов:

- Нет, такого не было. Я просто возмутился, что он валялся весь второй тайм. Там, по-моему, счет 3:2 был, когда мы закончили. И когда мы уже начали давить, он все время лежал… То есть – очень затягивал время. Поэтому я, конечно же, возмутился. Ну, и высказал…

Віктор Вацко:

- А ви після цього спілкувались?

Артем Громов:

- Несколько раз виделись, посмеялись, да и все.

Віктор Вацко:

- Потиснули один-одному руки, так?

Артем Громов:

- Да.

Віктор Вацко:

- А це правда, що ти після того боксом став займатися серйозно?

Артем Громов:

- Года через два после того.

Віктор Вацко:

- Через два… А для чого тобі бокс?

Артем Громов:

- Мне нравится. Скажем так. Тут в Киеве сейчас тоже для себя ищу тренера, чтобы заниматься.

Віктор Вацко:

- Тренера з боксу, так? Подобається?

Артем Громов:

- Да! Тем более, у нас сейчас тоже такие звезды растут: Усик, Ломаченко. Поэтому и за ними наблюдаю. Ну, и самому тоже интересно.

Віктор Вацко:

- Я знаю, що ти дуже велику увагу приділяв самовдосконаленню, займався з персональним тренером навіть із фітнесу. Займався заочно. Розкажи, будь-ласка, про це?

Артем Громов:

- Ну, Андре – это топ-специалист. У него самые сильные футболисты в мире. Он с Роналду работал, с Фалькао, очень-очень со многими. Он специализируется на восстановлении футболистов. То есть, если есть какая-то травма, он очень быстро восстанавливает. И вот уже четвертый год я с ним работаю и чувствую, что становлюсь лучше. Но сейчас еще тоже дополнительно работаю с тренером. Он в другом направлении помогает: больше на силу, на скорость работаю.

Віктор Вацко:

- Для себе – самовдосконалення, щоби бути сильнішим?

Артем Громов:

- Мне кажется, нужно в любом случае, все равно – получается, не получается – работать, чтобы чего-то добиться.

Другу частину інтерв'ю читайте за цим посиланням.