«Перед Олімпіадою ми провели ряд товариських поєдинків в Європі, потім поїхали в США на двотижневий збір, в рамках якого зіграли два матчі з «Боруссією» з Менхенгладбаха (на той час це був один із найсильніших клубів Європи, чемпіон ФРН, за який грали такі зірки, як німці Берті Фогтс і Райнер Бонхоф, датчанин Аллан Сімонсен, якому в 1977-му вручать «Золотий м'яч». - Авт.) і один - з місцевою командою. Всі ці переїзди-перельоти, постійні ігри і тренування наклали свій відбиток. Плюс ми довго перебували поза домом, це теж позначалося на психологічному стані. Додайте ще зміну клімату, часових поясів... Багато хлопців, в тому числі і я, тоді вперше потрапили в США, але через підготовчий процес ми країну і розглянути щось толком не встигли.
Ми, напевно, були вже «перевантаженими», перетренувалися плюс накладало свій відбиток те, що матчі ми проводили в умовах сильної спеки і духоти, яка змінювалася сильними вітрами і зливами. Тому перемоги над Канадою (2:1) і КНДР (3:0) далися нам зовсім непросто. Як і чвертьфінальний матч зі збірною Ірану (2:1). Ми вже передчували боротьбу за олімпійське «золото» з поляками, у яких тоді була дуже сильна команда: Гжегож Лято, Анджей Шармах, Єжи Горгонь, Казімєж Дейна, Владислав Жмуда. Але всі наші плани в півфіналі перекреслила збірна НДР...
Так, критикували нас тоді на всіх фронтах. Ми були не слабкіше збірної НДР, але в матчі з ними щось пішло не так. Спочатку в наші ворота призначили сумнівний пенальті на 59-й хвилині, а через сім хвилин наш захисник Віктор Звягінцев (нині один із футбольних керівників в «ДНР». - Авт.) у простій ситуації не влучив по м'ячу. Німці скористалися його грубою помилкою і забили другий гол... У кінцівці матчу Віктор Колотов точним ударом з пенальті скоротив розрив у рахунку, але на більше ми так і не спромоглися. Буває таке у футболі: ніби й не слабкіше суперника, а все валиться з рук... День був не наш, напевно.
Бразилія у матчі за третє місце? Та там якийсь дитячий садок приїхав на Олімпіаду! Нікому не відомі молоді гравці. Ми їх обіграли, особливо не напружуючись - 2:0.
Коли олімпійська делегація СРСР добувала в ході турніру по 40-50 тільки золотих медалей в різних дисциплінах, то цінність нашої «бронзи» була невелика. Нам і нагороди олімпійські вручали не в урочистій обстановці, як іншим, а десь біля туалету роздали, вже після повернення в Москву. А у керівників нашої делегації ще в Монреалі почалася істерика з приводу «бронзи», адже всі були впевнені, що футбольна збірна привезе з Канади золоті медалі.
Були потім і «розбори польотів», і збори за участю тодішнього міністра спорту СРСР Сергія Павлова, інших керівників делегації... Так що в Радянському Союзі наш результат оцінили як незадовільний. Проте та медаль дбайливо зберігається в моїй колекції нагород, вона мені пам'ятна та дорога. Однак залишився невеликий осад на душі - ми тоді були здатні на більше, ніж «бронза», - розповів Буряк у інтерв'ю «Фактам».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
